Снейп, як і планувалося, відправив мої зілля Люціусу, не підозрюючи, що я зміг змінити флаконики під час одного із наших тренувань. Ну а точніше після віною, коли Снейп привів мене в власні кабінет, щоб видати кілька книг для особистого вивчення. Зазвичай саме так крейсний і робить, коли планує перервати наші тренування хоча б на пару днів.
У будь-якому випадку, у мене був запасний план підмінити зілля. Добре, він не знадобився, трохи затримавшись у кабінеті декана, я зміг легко замінити одні зелені інші. Мені навіть не потрібно було чари, але Снейп залишив мене одного в кабінеті поки шукав потрібну книжку у своїй приватній бібліотеці. Що не так вже й погано, все ж я трохи боявся того, що Снейп може помітити мої маніпуляції. Досвід для такого у більш ніж достатньо, та й в силі той мені якщо і поступається, то тільки на саму крапельку.
Загалом так, тепер мені тільки і залишилося, що чекати вістей з дому, та сподіватися, щоб Нарциса не вживатиме відведені Снейпом зелені. Хоча моя побоювання в даному випадку дещо безпідставні. Нарциса не з тих чарів, кому потрібна енергія для підтримки робочого стану. Моя мама взагалі з дуже великою опаською приймає зеленіння, виховання в найбільш божевільній сім'ї Англії впливає.
Так що, турбуватися про те, що моя мати може отруїтися з моєї вини, не варто. Тим більше, що двома зіллями та ніяк собі не зашкодить. Небезпечні компоненти розподілені між цілою купою зелень, щоб випадковий дегустатор не отруївся від першої ж зелені... Хоча я все одно продовжував хвилюватися. Ну знаєте, на мене іноді знаходить якийсь ірраціональний страх, коли моїм близьким загрожує навіть примарна небезпека.
А Нарциса дійсно стала для мене близьким чоловіком. Мабуть, в цьому житті та взагалі єдина людина, декого я можу спокійно назвати так. Хоча, у мене ще є Пенсі, що вірна мені мало не до фанатизму, але Пенсі саме що правильна, а не близька. Загалом так, за свою матір я хвилювався і навіть хотів попередити про зілля, але в кінцевому підсумку сам себе ж зупинив. Сумніваюся я, що Нарциса зможе спокійно відреагувати на те, щоб її син намагався вбити її ж чоловіка...
І ні, мене б навряд чи розкрили перед батьком, але мій план точно намагалися б саботувати. Та і рознос мене чекав би після подібного відкриття знаменитий. Ну, чисто для дисципліни. Так то Нарциса, як мені здається, буде навіть і не проти стати вдовою. Стосунки з Люціусом у тій останнім часом більше нагадують битву двох озлоблених собак за свіжий шматок м’яса. При цьому шматочком м'яса в даному випадку є я, а Нарциса нехай і куди більш грізна "собака", але повідок на шиї не дозволяє тій самоскладно розірвати кривдника.
Загалом так, смерть Люціуса Нарциса буде тільки рада. Та й щоб віддати брази уряду в мої руки, нехай і під її контролем, проблеми виникають у неї не повинно. Влада і політика взагалі не цікавляться моєю матір'ю, та й навчати мене та воліє на практиці. Щоб я, так би мовити, відчув все на своїй шкурі. І це добре, так мені буде набагато легше діяти... Зокрема, про Нарцис.
Так, недавно я вирішив сам для себе, що після смерті батька, з усіх сил спробую зробити Нарцису своєю жінкою. І тут причина навіть не стільки в тому, що при самій лише думці про власну матір, у мене в штанах стає тісно. Ні, моє бажання мати цю жінку теж важливе. Але важливішим є те, що Нарциса не буде проти мене. Її минуле поведінка в моєму відношенні якось не означає серйозного опору мого розуміння... Чим я просто ні можу не скористатися.
Хоча мені, якщо бути чесним, трохи страшно намагатися залізти під сукню до своєї матері. Та частина мене, що була успадкована мною від Драко, сильно нарікає при одній тільки думки, ніби моє визнання може піти якось так ні... І ця ж частина мене найбільше збуджується від думки, щоб зробити з Нарцису свою жінку... Тц, надто розвинена уява, що так не вчасно підкинуло мені образ напівголою Нарциси на колінах переді мною, спровокував активацію мого прокляття.
Частина Віте з мого резерву зникла, а я відчув сильний приплив збудження в орі... І добре б це, терпіти власне прокляття я з недавніх пір навчився досить непогано. Інша річ, що моє збудження, а якщо бути конкретним, то стояк, вмудрилася помітити Дафна...
Хоча я якось взяв собі перерву від тренувань, це не вплинуло на інші мої щоденні справи. Тим більше, що субота - традиційно день побачення в нашому колективі. Саме в цю суботу Дафна не збиралася дозволяти комусь або ще супроводжувати мене під час побачення. Тож у трьох метлах ми сиділи одні, вводячи вже звичайну балакучу не про що і трохи про магію.
Таке проведення часу було досить приємним, і я не заважав собі так багато відпочивати. От тільки занадто глибоко занурившись у свої думки, я випадково активував свій прокляття ... А Дафна, яка сиділа майже на моїх колінах, помітила результат мого прокляття. Мда, коли мантія не закриває мого тіла, даний бугорок на штанах дуже важко не помітити.
- Драко. - Здивовано, але якось навіть ніжно підійшла до мене дівчина. Раніше та не помічала за мною подібних реакцій, я весь цей час переконувався приховувати свою справжню натуру від дівчини. І це було легко раніше. Дафна хоч і формувалася в дуже красиву дівчину, але донедавна у неї було те не на що було. Але саме донедавна.
Зараз, дивлячись на Дафну, мій погляд же затримується на певних ділянках її тіла. Не надто довго, але достатньо щоб дівчинка і сама почала це помічати... А тут і моя нічна реакція в штанах, при тому, що ми зараз майже не обіймаємось сидім у кафедрі під чарами розсіювання уваги. Мда, дівчинка вже встигла собі по надумувати щось не того. Але переконати ту я не поспішав, хоча б через те, що пояснити свою реакцію якось інакше буде складно...
Мені також подобалось, як люб’язно рожева моя наречена тільки опустила свій погляд на мій запах. Та навіть про своє морозиво забула, чи не роздивляючись бугорок у мене на штанах. Ось в такі моменти я особливо радий, що звичка Тома ставити навколо себе всілякі чари приватності передалась мені у повній мірі. Було б неприємно, якби студенти за іншими столами помітили мій маленький конфуз і збентеження Дафни.
- Не дивись так пильно, діру прожешь. - Весело прошепотів я на вушко дівчинці. Та здригнулася як від удару, але погляд все ж забрала, намагаючись при цьому сховати своє личко. Правда, через своє збентеження та від мене приховати так і не змогла, порозовілі вуха дівчинки видавали ту з головою.
- Що це? - Помалу запитала мене дівчинка, облизуючи пересохлі губки. При цьому сама вона, здається, навіть не помічала, що саме робить і як це виглядає з боку. А оскільки з її вихованням такі дрібниці читаються на раз, та і обличчя своє просто чудово ... Ну, зазвичай контролює, зараз у неї з цим явні проблеми.
- Ти занадто близько до мене притиснулося... І я просто ні міг на це не відреагувати. - Намагаючись не розсміятися від комичності ситуації, сказав я... Мабуть, трохи перебіривши з влещуватими нотками у голосі, тому що від дівчинки можна було майже не прикурювати. Ось вона, найвища стадія збентеження. Упевнений, не будь моєю руки на талії дівчинки, і вона могла б спробувати від мене втекти. Ну, просто заради того, щоб не відчувати це замішання і далі ...
Гм, все ж іноді вона буває досить милою. Незважаючи на свій образ принцеси-ледишки ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda