Я відчула сильний біль у передпліччі, який змусив мене мимовільно розчавити кулак і спробувати скинути руку на себе. Звичайно, мій фінт провалився. Я втратив паличку, а зуби собаки стали ще міцнішими. Це стало ще складнішим, бо руку я тягнув дуже сильно, піднявши пса в повітря.
Ось же зараза, а я очікував чогось подібного від даного пса. Я сподівався, але все одно не оселився зреагувати на його раптовий випад в сторону моєї руки. Я чомусь був упевнений, що перед атакою, той хоча б позу змінить, спробує здаватися ще більше і страшніше, ну або щось в цьому роді. Ось і не оселився зреагувати на різку та спритну атаку від боку собаки...
Ну, але тепер у мене є повне моральне право прикласти цього пса сильніше. Та й дівчатка тепер точно не будуть проти, якщо я трохи покроманив над цією тварюкою... Але для початку мені потрібно якось звільнити свою руку, при цьому не використовую безкоштовну магію. Складне, здавалося б, завдання, але немає. Приступ болю спровокував різкий викид адреналіну в мою кров і навіть, як мені здалося, змусив мій дар метаморфізму ще трохи посилити й без того сильне тіло.
Загалом так, рішення я прийняв якось інтуїтивно, а неймовірна фізична форма мого тіла дозволила мені не тільки підняти пса в повітря ще сильніше, але і з дійсно страшною силою знову опустити того на землю. І навіть те, що навколо лежав сніг не сильно те і допомогло псу впоратися з моєю атакою. Тільки доторкнутися землі, як до моїх вух дійшов жалібний нудьгування, а тиск з руки повністю зникла.
Пес відпустив мене... нехай і видер при цьому непоганий такий шматок м'яса з моєї руки. Мені здається, що в деяких місцях рани я навіть зміг розгледіти кістки... Як же добре, що адреналін дещо завдавав болю. Я не маю бажання відчувати весь гаму відчуттів від цієї рани.
- Драко! - Тут же рвали в мою сторону дівчатка. От тільки якщо Пенсі побігла до мене просто зі занепокоєння про мене. Що робити в цій ситуації та навіть близько не уявляла... На відміну від Дафни, що знову довела нам що в її родині виховання більш ніж на рівні. Нехай і прості, але достатньо енергозатратні чари знеболювальне обезболення та наклала нам руку без будь-яких слів лише декілька простих фігур паличкою в повітрі.
Молодчина, бо нехай я зараз майже нічого і не відчуваю, але дані чари точно не помішають ... У нагороду я навіть покажу тим, хто манить чари у моєму виконанні... Я ж не хочу, щоб дівчинка подумала, що вже почала наганяти мене в магічному мистецтві. Тим більше що мені дійсно варто якомога швидше повернути собі свою паличку. Нехай зараз мій кривдник тільки на те і здатний, що жалітиво нудьга, але це не означає, ніби я знову дозволю собі бути безпорадним...
Загалом так, паличку я закликав собі прямо в руки, не турбуючись про це, досить потрібного за життя, уміння. І коли паличка була в моїх руках, я не приховував своїх здібностей у лікувальній магії від дівчат. Мигом перевірив рану на можливі болячки, кімі міг нагородити м'ня пёс, мені тепер здається, що він просто скажений ... Але ні, сказства я ж якраз не виявив... Зате виявив купу іншої гадюки, декого полунилася слина бродячого пса.
Довелося лікуватися, дезинфікуючи рану і згадуючи взагалі всі заклинання Тома-старшого, що могли б мені в цьому допомогти. Після ж я зупинив кров, не використовуючи, проте, для цього хоч якісь заклинання, тільки чистий контроль над кров'ю ... Потім я хотів розпочати повноцінне лікування, але вирішив, що це вже не так. Я і тк показав дівчаткам трохи більше, ніж планував. Але ж мені зараз ще й з псом розбиратися... Або ж просто вбити того.
- Секо! - Перервав мої думки дзвінкам дівчачого голосуок Пенсі... Що не стала чекати моєї команди, банально снітися голову пса заклинанням. Цей чоловік не оступиться, продовжуючи відходити від надто сильного удару об землю. І тому, і голови втратили навіть швидше, ніж усвідомив небезпеку з боку дівчинки, що ще пару секунд тому лагодила того й годувала власними сендвічами.
Молодчина, дівчинка, оправдує очікування. Ще кілька років прихований дресирувальник у моєму виконанні і та стане чудовою помічницею, а може навіть охоронцем. Принаймні, за мене та вступилася без жодних сумнівів. Навіть про свою любов до тварин не згадала, рухаючись гнівом і бажанням помститися за мене... Гарна дівчинка. Сьогодні та показала себе як би не краще, ніж та ж Дафна зі своїм вздоровлюючим прокляттям...
- Відійди! - Рябнув я, відтасковуючи Пенси від тіла собаки заклинанням паралельно підводячи захисні чари навколо мене і Дафни, поруч з якою незабаром приземлилася і сама Пенсі. Моя бурхлива реакція не була даремною. Тіло пса, зовсім раптово, почало швидко змінюватися, втрачаючи обриси тварини і перетворюючись... в обезголовленій людині.
- Йобаний анімаг. - Смачно ругнулася вічно холодна Дафна, що в звичайній ситуації може висловити своє невдоволення хіба що скритних у презирстві личком. Хоча в даному випадку я не мав права хоч якось ту засуджувати. Сам не міг стримати мати лише за найсильніший шок, що і не дозволив мені хоч слова вимочити на самому початку трансформації... Потім я вже взяв себе в руки, щоб тримати язик за зубами.
На відміну від дівчат, вони вдавались до перманентного шоку. Особливо мене напружувала Пенсі, мало не позіхнувши від цього виду. Ну так, бомж з відрубаною головою - це ще видовище. Тим більше, що дівчинка сама ж цього бомжа і прибила ... Ось так ситуїна. Добре, що Дафна після занять некромантиєю, куди спокійніше реагує на такі картини. У маглівських моргах, наскільки я знаю. та била вже не один десяток разів.
- Дафна, біжи в замок, потрібно терміново відправити листа нашим батькам. Пиши за всіх, впевнений, ти зможеш зрозуміло пояснити ситуацію нашим предкам... - Приказав я дівчинці, побіжно подивившись околиці. Ми хоч і зійшли з головної дороги до Хогсміта, але все ще не відійшли від замку досить далеко, щоб уникнути випадкових поглядів інших учнів. Добро, навколо нікого не виявилося, лаже спеціалізовані чари пошуку вказали мені на цілковиту чистоту околиці. Дуже добре, я б не хотів, щоб інформація про наше вбивство дійшла до директора раніше, ніж до наших батьків.
- А ти? - Запитала дівчинка, навіть і не думаючи сумніватися мій наказ. Хоча й те, що вона втрачає дорогоцінний час у даному випадку, не є добрим. Ну ладно, ей простонно. Вона, як і всі наші ровесники на її місці, просто не встигла до кінця зрозуміти ситуацію. Ну, це і не страшно, головне, що вона не панікує.
- Закрию місце злочину, та й за Пенсі наглядати. - Приймаючи названу дівчинку, сказав я. І Дафні цього вистачило, щоб відразу дорівнювати в сторону замку, не озираючись назад... Сподіваюся неприємності не знайдуть її по дорозі в замок. А то самотня слизерка, яка подобається всім гриффіндорцям... О! Дівчинка і сама це зрозуміла, накинувши на себе чари хамелеона, що роблять ту майже невизначеною тінню в фоні блискучого снігу.
Ну, значить, за неї можна особливо не турбуватися, зосередившись на плетинні чар. Сховати деяку ділянку від чужої уваги досить складно, знаєте. А мені ще доводилося і Пені паралельно з цим заспокоїти... Так і труп треба б оглянути. Чисто на всяк випадок ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda