- Не забудь відсилати мені звіт про цю роботу хоча б раз на тиждень. - Сказав я наостанок, приховуючи себе чарами і виходячи з покинутого класу, що був залишений мною акі яка-небудь кімната в борделі. Власне, цей клас використовувався саме як кімната для борделі. Для моїх розваг з двома китаянками і однією милою, але трошки божевільною, дівчинкою, що до "солодка" все ще не дозволено.
Так, я ще раз відпочивав з Чжоу Чанг, цього разу покладаючись на підтримку від Місяця, і зараз безсумовно втікав із місця злочину, не бажаючи дати підозри у своєї нареченої та подруги. Не варто турбувати їх надмірною відсутністю, нехай у мене і була готова відмовка з приводу моєї відсутності. При цьому відмовка більш правдивіша, все ж до Чжоу Чанг не тільки трахатися бігаю.
Вона ще, по сумісності є і моїм інформатором-агентом з факультету ворон. Та що там, саме вона зараз, фактично, і займається поширенням потрібних мені чуток за межами мого рідного факультету. А таких чуток багато. Але я не зовсім ще розлінився, щоб нехтувати таким корисним способом маніпуляції громадською думкою.
Я також намагався пам'ятати про те, що сталося з Поттером. Але мені не хотілося виглядати злобним монстром на фоні такого собі поборника світла і взагалі героя Поттера. Азкабан відразу після школи мене щось не приготує. Хоча це я, кінець кінцем, утрію. Поттер не має такої репутації, щоб натиснути мене після школи. Є лише його популярність, дехто не вміє користуватися нею і так популярна як досить прибуткового ловця. Що не дуже небезпечно, але підстілити собі соломки в місці можливого падіння я все ж хочу.
Тим більше, що цей індивід має просто жахливий потенціал розвитку як політичні фігури. Будь в його порожній черепашку хоч крапля мозку, і той би вже прогнув три школи Хогвортса під себе. Та до нього і зараз часто прислухаються, нехай той і поводиться досить аморфо й безпогано щодо всього, що не пов'язане з квідича... І все ж чарівники люблять бути причетними до чогось більшого. А Поттер, нехай він цього сам і не розуміє, для сучасної молоді все ще здатний стати такою людиною Мерліном втілити.
... На такому фоні я цілком собі можу стати новою Морганою, ну або Мордредом. Не дуже позитивним персонажем, загалом. І нехай порівняння з такими легендарними, що змогли вписати своє ім'я в історію, особистостями і лестить мені, але повторюватися шлях Тома я точно не хочу. Я взагалі не хочу мати нічого спільного з останнім Темним лордом цього тисячоліття... Ну, в очах громадськості так точно.
Темний лорд - це ще одна причина, чому я хотів позбутися батька і розібратися з шрамом Поттера. Як я вже встиг висинити з спогадів Тома-старшого, хрестражів у Темного лорда було явно більше трьох. При цьому шрам Поттера, швидше за все, таковим хрестражем і є, нехай я поки що не розумію, як таке можливо. Що це означає для мене?
Ну, виключаючи ще кілька можливостей непогано збільшитися за рахунок Воландеморта лише те, що Темний лорд цілком собі може відродитись найближчим часом. Хоча б через чаші Хельгі Пуффендуй, про місце де я можу лише здогадуватись. Навряд чи хтось інший вже встиг знищити другий хрестраж Тома. Інші якорі, судячи з спогадів Тома, більш ніж планували темний маг.
І це не є добре. Та все ж мій батько - справжній раб Темного лорда... А наш менер, як на нього не подивися, міг би стати чудовим сховком для відновленого Темного лорда. Що ні є добре. Люціус точно не зможе відмовити своєму господарю в гостемі, а я ось якось не хочу пустити у свій будинок не дуже декватного темного мага, що ще й на голову перевищує мене силою.
Так, це реальна проблема. Особливо, якщо згадати кохання Темного лорда таврувати всіх хто попаде під руку, нехай і маскуючи процедуру якоюсь привілейованістю і звеличенням. Ця тварюка, як і мене в раби загнати може спробувати... І нехай зараз до Темного лорда я ставлюся з жалем і розумінням, але ось такі перспективи дуже швидко посилають інформацію емоції в чисту ненависть.
Я взагалі не люблю чарівників, що можуть бути для мене серйозною загрозою. А Том під цією категоріями більше, ніж потрапляє, що руйнує на корну саму думку про допомогу моєму мимовільному донору... А також на думку спадає про необхідність притримати один-два хрестража у себе на руках. Потрібно ж мені мати матеріал для шантажу на всяк випадок ... От тільки де б ще ці хрести знайти? Не зрозуміло.
Та й не про те зараз мова. Я не хочу того, щоб мене турбували навіть ті вороги, які ще на горизонті. Мені вже набридло і Дамбльдора з його постійним оглядом за таким милим мною... Хоча з директором все ж не так страшно мати справу. Особисто він майже ніколи не марує рук, а також втрата смерті деякі не в його стилі. Той, хто спробує обкутати мене тисячею і клятвою знову ж таки, перетворивши на свого вірного раба, але не вбити.
Незважаючи на те, що його фігура на шаховій дошці не дуже приємна. А в тому, що я такою фігурою зараз і є, сумніватися не доводиться. Якби ж і старий не розпилював свою увагу ще й на стеження за мною. Я йому явно потрібен нехай і тільки в ролі шкільного ворога його кишенькового героя ... Але це тільки поки що.
Тільки мені стати лордом свого дому, як старий відразу ж зверне на мене куди більш пильно... Якщо вже зараз не звернув. Все ж мою компанію по втаптиванні Поттера у блозі той явно виявив. Та й про мене, шукаючи одного утікаючого злочинця, я стараюся думати тільки сховавшись під своїм зачарованим покривалом, він теж міг дізнатися... і так, я дійсно намагаюся знайти Сіріуса Блека.
Хоча б через те, що підозрююся, він прошиваєся десь поруч з Хогвортсом. Його Галовінська спроба прорватися в вітальню грифіндору на це начебто натякає. Власне, я з тих пір і намагаюся знайти хоч якісь сліди втікача. Та і батько мені в цьому активно допомагає, найнявши кілька груп професійних мисливців за головами. Все ж, які б між мною і батьком не були відносини, але можливу користь в поїжджому цьому доглядальника ми бачимо однаково добре.
Так, Сіріус потрібен нам, Малфоям, як ніколи раніше. Все ж він перший чарівник у заповіті Блеків. Я другий, а якась Німфадора Тонкс - третя. Все ж Блекі були досить розумні, щоб розкидати своїх послідовників по різні боки барикад під час минулої магічної війни. І нехай сам рід на деякий час залишився без голови, а всі його активи законсервовані, але спадкоємці все ще є.
І я, досить довгий час, був першим серед них. Мені тільки і треба було, що дочекатися смерті першого спадкоємця, щоб досягти свого досконалого життя... Тепер же, коли Сиріус Блек перебуває на волі, я можу дуже швидко і зі свистом вилетіти з списку спадкоємців на маєток Блэков. Нехай для цього самого Сиріуса і доведеться офіційно прийняти спадщину у довіреного гобліна свого роду ... Що не так вже й складно зробити, навіть у його нинішньому становищі.
Так, якщо я хочу отримати у своєму розпорядженні бібліотеку Блеків, то запозичка Сиріуса - справа обов'язкова. От тільки мої пошуки складно було назвати успішними... Поки не прийшов випадок...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda