Хогвортс зустрів мене промозкрученими стінами і гуляючими замками. Але навіть так, я б радий своєму поверненню до школи. Я дуже соромився бути невпевненим, хто стоїть перед вищими справами нашого міністерства та іншими впливовими людьми. Я почувався справжнім жартом, що розважав публіку за наказом свого батька. Протистояно аж, але навіть це випробування прийшло до кінця...
Я нічого не забув. Батько ще відповість мені за це приниження. Він навіть не дізнається, за що помер і чому перед смертю його тіло так довго агонізувало. Підготування до плану по вбивству Люціуса я почав майже в день прибуття до школи. Занадто багато в мені позбулося негативних емоцій, щоб я вирішив і далі їх придушувати. Приготування необхідних компонентів для смертельної зілля мене досить заспокоювало.
Та що там, одна думка про близьку смерть батька вселяла в моє тіло дивне тепло, заспокоюючи і дозволяючи подихнути трохи спокійніше. Занадто багато претензій назбиралося до цієї людини, щоб її вбивство я сприймав як просту потребу. Це вбивство вже стає по суті особистим... особливо після недавнього листа Нарциси, де вона, за допомогою чар, яким мене сама і навчила, розповіла про те, що всі її листи перевіряються батьком, а тому вона не зможе писати мені деякий час...
До слова, її лист був справді звичайним письмом від матері до сина. Тільки та пообіцяла мені перед самим виїздом, прислати кілька цікавих книг для вечірнього читання... Чого не зробив, відправивши лише просте письмо-відповідь про те, як я дістався до замку. Через це я і зміг помітити приховані чарами повідомлення на іншій стороні листа. Так, якщо не знати, що саме шукати, подібні чари ніколи не обійти...
От тільки це не зробило ситуацію краще. Постійно ризикувати, приховуючи повідомлення чарами - ідея не найздоровіша. Люціус, з усіма тими артефактами, що йому доступні, в один момент обов'язково щось помітить. На жаль, особливо якщо взяти до уваги те, що інформація про моє прокляття я так і не отримав. Я вважаю, що мені дуже небезпечно залишатися з матір’ю повноцінного спілкування.
Хоч би що я міг зробити, аби залишити повний випуск з дому, все ж можу проколотися в тому чи іншому місці за усуненням Люціуса. Добре, до літа ще досить багато часу щоб я щось придумав. Є багато заклинань, що можуть зв'язати двох чарівників або навіть предметів. Навіть без знань Тома-старшого я міг навести як мінімум п'ять прикладів, зі знанням Тома з діадеми...
Загалом проблема була лише в тому, як передати Нарцисі зв'язувальний предмет або накласти на ту закляття. Хоча про останнє краще навіть не думати. Мати здобувається знанням про здібності малини, щоб не захищатися від прокляття такого типу, а до токих належать і благословення, які можуть допомогти нам розвинути свідомий зв’язок. Залишається лише варіант з артефактом або просто зачарований предмет, як ті ж блокноти пов'язані протеєвими чарами.
Ось тільки і він досить важко здійснити. Упевнений, Люціус буде перевіряти не тільки ті листи, що мати відправляє, але й те, які я їй пишу. І нехай я не зовсім розумію, навіщо саме він все це робить, притом настільки відкрито і наглухнув, але заводити зайві сумніви краще не варто. Нехай Люціус увірує, що він все тримає під контролем. А вже після цього можна буде і відправити матері якийсь подарунок з прихованими чарами зв'язку.
Зараз краще взагалі про це не думати. Особисті переживання не тільки не допоможуть мені, але й зайві питання можуть викликати у тих спостерігачів, що Люціус приставив до мене. Не варто дратувати людей своєю поведінкою. Я краще тренуюсь, тим більше, що батьки моєї нареченої почали відсилати нам більше інформації для вивчення про те, як ми тренуємося понад шкільну програму.
В основному, як і раніше, вся ця інформація ставилася до некромантії, що змушувало мене вивчати майже все на рівні з Дафною. Ну, точніше сказати, робити вигляд, що вивчаю з нею на рівні. Все ж знання Тома-старшого містили в собі і некромантію, нехай і на індійський манер. Багато заклинань і ритуалів, лише мала частина з яких схожа на те, що я використовував у Тайній кімнаті для поглинання хрестражу, але не знав. Різниця між « індіянською» та магією була досить істотною.
Хоча багато заклинань і дублювали один одного, але я все одно волів ті вивчати. Тим більше, що після того, як моя діадема когтевран з'явилася на моїй голові, я став ще швидше розбиратися із новою інформацією. Правда, виставляти це не збирався, тільки трохи обганяючи Дафну в вивчення заклинань. Через що сама дівчинка страшенно билася, але продовжувала намагатися і гризти грант магічної науки.
І так, мене зовсім не бентежило, що Дафна був родовою Дар у некромантії, через що та вивчала заклинання і ритуали цього напрямку магії майже в п'ять разів швидше, ніж Том робив це раніше. Натомість я був просто радий знову показати своїй нареченій, чому варто продовжувати працювати над собою і як важко буде виглядати гідно на моєму фоні.
І для моїх батьків дівчини, у випадку чого, був припустимий аргумент в вигляді величезного магічного запасу. Я був більш сильним чарівником, ніж моя наречена. Від чого і заклинання можу вивчати куди швидше. Для більшості магів така відмовка буде більш ніж достатньо. Особливо, якщо мова йде про молодих чарівників, коли можливість довше і частіше застосовуватися в заклинанні дійсно здатна обігнати вбудований Дар.
Це в майбутньому, коли Дафна набереться досвід у магії, стане сильнішим, а також остаточно освоїтися зі своїм Даром... Та дійсно буде здатна переплюнути мене в план некромантії. Так само як Пенсі може стати кращим мальцем ніж я зараз, або в майбутньому. Але мене не дуже те і хвилює, там де ця пара, тільки в теорії, здатна обігнати в одному з напрямів магії, і то не на багато, я буду брати куди великим магічним резервом та універсальністю.
Все ж маючи пам'ять Темного лорда і своїми власними амбіціями, які мало не поступаються таким у Тома, було б дивно, якби я не став майстром як мінімум в трьох-чотирьох напрямках магії. Особливо, якщо згадати про п'ять родових Дарво, що покояться в цій тшці...
І нехай зараз я зосередив свою увагу на метаморфізмі та ментальній магії, що допомагає розвивати мені все інше і сама по собі дуже корисна, але й про інші свої Дари я не забуваю. Той самий Дар зілля, що дійшов до мене від оригінального Драко, може бути дуже корисним. Пам'ятати про парсентанг і Дар у бойовій магії я взагалі не хочу. Перший не зміг розвинути Том до свого 30 - річного віку, так і зупинившись на контролі змій та посилення ментальних ударів зміїною мовою...
Ну а Дар бойового мага взагалі випадок особливий. В основному через те, що виявляє той себе тільки під час, безпосередньо, битви. Не тренуючий бій, а в моменти серйозної небезпеки, при тому не важливо, чим саме ця небезпека викликана... Загалом так, у мене зараз просто немає можливості розвиватися в цьому своєму таланті.
І вчителі, які можуть розвинути в мені цей дар, будуть досить проблематично знайти. Навіть після того, як я стану лордом Малфой... Дуже рідко умівці такого штовхання. Після війни з Гріндемальдом майже не залишилося магів зі так вузькосциалізованим Даром...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda