- Що за переполох? - Трохи протираючи очі, запитав я батьків, щось бурхливо обговорювали за обіднім столом. Як і завжди, на сніданок я спустився останнім. Але замість того, щоб бути звичайним у суспільстві, як і картати за аристократичне виховання присутніх, сьогодні в малому залі я зустрів багато цікавих випадків. І це не було чимось звичайним або хоча б нормальним, що волі-неволів змушували наховатися.
- Син? - Відірвав свій погляд від газети Люціус, здавалося, не зовсім розуміє, звідки походить питання. Це ж він таке прочитав у газеті, що навіть голос власного сина не впізнав? - Прочитай. - Кинув той мені, номер поточної газети, вантажно впавши в своє улюблене крісло. Але я більше не звертав на нього уваги, зосередившись на газеті.
- Сиріус Блек утік з Азкабану? - Трохи недовірливо вибігши брову, запитав я у Нарциси, бачачи, що батько тимчасово недоступний. Здавалося, чоловік прибував де завгодно, але не тут і не з нами. Занадто сильно замислився, з ним таке періодично трапляється. Так і Нарциса, чесно кажучи, була занурена в свої думки не менше батька, ось тільки будучи ментальним магом, та була куди пильніше, не дозволяючи собі повністю відволіктися від реальності.
- Так. - Кивнула жінка, намагаючись фокусувати свій погляд на мені. Не відразу, але проблема зникла. Я спокійно дозволив мамі прийти і підготуватися до подальшої розмови, а тим більше, що в Нарциси це не зайняло багато часу. - Кузен, через стільки років, але вмудрився втекти з проклятого острова. - Навіть не приховуючи власної презирства до родимки, вимовила Нарциса.
- Це може додати нам проблем? - Відразу ж перейшов я до головного питання. На вигнанця Блеків мені, здебільшого, було байдуже. Ось тільки той все одно був нашою сім'єю, він одним своїм втечі міг влаштувати нам багато проблем. Хоча я, якщо бути чесним, не дуже такі і бачу. Максимум, на який піде міністерство - черговий обшук нашого місива, що не так вже й страшно.
- Так. - Подав голос Люціус, включаючи в розмову. - Окрім очевидних перевірок, що саме проблемою не є, живий Блек — сам по собі є проблемою... - Трохи задумливо вдивляючись у мій бік, почав Люціус. Але перервався, мабуть не бажаючи присвячувати мене в деякі подробиці своїх планів. Бесит! Я б хотів залякнути його, але зараз це буде непотрібним.
- Сиріус, незважаючи на загальновідому інформацію, так і не був вигнаний з роду. Тітонька вигнала того з будинку, це правда, ось тільки спадок його ніхто не позбавився. - З тихою люттю вимовила Нарциса, нехтувавши незадоволеним поглядом батька. - А це означає... - Продовжувала Нарциса, але я її перервав. Дайте мені ще один скандал між батьками, але не варто перегинати палицю. Я вже бачу, що Люціус скоро спалахне і починає сваритися з матір'ю, а тому я вирішив відвести вогонь у свою сторону. Не хочу відхилятися від теми розмови.
- Що мені буде важче отримати майно Блеків. - Сухо сказав я, кидаючи швидкий погляд в сторони матері. Та все чудово зрозуміла, м'яко посміхнувшись мені, але відразу ж повернула собі звичайну маску крижаної леді. Люціус же вилупився на мене, ка баран на нові ворота, наче і не впізнавши мене. Так, колись Драко був такий кмітливий.
- Ти йому розповіла? - Запитав Люціус Нарцису, трохи вороже попрямувавши в її сторону. Мда. А в мене той от зовсім не вірить. Хоча ні, той просто не звик до мого образу і продовжуючи бачити в мені того, минулого Драко. І це добре, чим довше батько буде прибувати в своїх ілюзіях, тим менше шанс того, що він відчуватиме якусь небезпеку з мого боку. Хоча це вже переструховування, людям дуже важко бачити небезпеку у власних дітях. Тут навіть Люціус не є винятком, нехай він і ставитися до мене досить холодно.
- Ні. - Легко відповіла жінка, блиснувши очима в сторону Люціуса. Здавалося, та й сама не проти почати черговий скандал, ось тільки моя присутність зупиняє її. Ну, не буду лізти в їх відносини. Нехай сам розбирається, а для мене важливіше зрозуміти, що робити в цій ситуації. І чи варто взагалі щось робити, іноді бездіяльність - кращий вихід.
- Кхм, ладно. - Здалися чоловік, вирішив не нагнітати обстановку, а показати себе хорошим батьком в моїх очах. Розумне рішення, ось тільки його недавня поведінка, викликало б багато запитань, навіть у минулого Драко. - Ти правий, Драко. Сиріус Блек може дійсно перешкодити тобі отримати спадщину від Блэк. - Ігноруючи матір, почав той пояснювати мені весь розклад, хоча я і сам вже багато чого зрозумів. От тільки від доказів своїх тверджень я точно відмовлятися не буду. - Це раніше, поки він сидів в Азкабані, той вважався фактично мертвим, зараз же ... - Кілька засміявся чоловік, намагаючись підібрати найпростіші слова, але я його перервав.
Гоблінам не важливий статус чарівника. Поки той може довести свою особистість, вони будуть з ним працювати. - Сказав я, розуміючи, що цей зек дійсно може стати проблемою. Майність Блеків я вже, як би, вважав своїм. Ну не міг же я припустити, що хтось умудриться втекти з оселі дементорів. Без чиєїсь допомоги, це майже неможливо; азкабанські стіни постійно витягують частину магії. А дементори випивають залишок, придушуючи мнотично і зводячи з розуму. - Ти сам пояснював мені це кілька років тому. - Добавив я, побачивши здивований погляд батька.
- Так. - Одного разу відімкнув чоловік. Гобліни з радістю допоможуть цьому відкинуту отримати свою спадщину. І тоді ти, сину мій, залишишся ні з чим. Цей викориць Дамбльдора не залишить твого імені у заповіті. - Все сильніше хмурившись, пояснив мені чоловік. Уся ця ситуація йому явно не подобалася, але і зробити він нічого не міг. Навряд чи Сиріус, втікши з Азкабану, якось виявить себе найближчим часом.
Будь - яка розумна людина, на її місці, вже отримала б доступ до своїх грошей і втік би з країни. Вона вимагає справедливості, але не дотягнеться до будь-якої Італії. От тільки Блеків складно назвати повністю психічно здоровими, та і Азкабан впливає на психіку не найкращим чином... До того ж...
- А сам Сиріус знає про те, що його не вигнали з роду? - Озвучив я, раптово приступила мені в голову, думка. - Чи може бути так, що він взагалі вважає що ніякого спадку у нього і немає? - Доповнив я своє питання, побачивши, що батьки звернули на мене свою увагу. І, чесно кажучи, я вже і не був радий, що поставив це питання. Занадто вже батьки дивно на мене дивилися. А Люціус так і взагалі почав тихо сміятися, відкинувшись в кріслі.
Мабуть, вони не здогадувалися про це. І ймовірність того, що Сиріус дійсно залишається в незнанні щодо свого становища, теж є. Інша справа, що я б на цей варіант не занадто-то і розраховував. Навіть якщо Блек не знає про свою позицію, йому цілком хто-небудь про нього повідомити. Наприклад, його підприємець допоміг Блеку втекти з тюрми.
А в тому, що Блеку саме допомогли втекти з Азкабана, я практично впевнений. Банальна логіка, буквально кричить про подібний розвиток подій. Не міг один чарівник, після десяти років заточення без палички та зілля, покинути таке гостинне місце.
Дешевле можна прочитати роботу на бусті: https:/ bosty.to/britva_ac
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda