Пам'ятати, раніше я говорив, що місяць - досить серйозний термін? Забудьте! Я был не прав. Відпущений нам з дідом місяць, а якщо бути точнішим, то трьох з половиною тижнів вистачило, хіба що на розігрів. Ми щойно увійшли у смак, так би мовити, але вже встигли закінчити... Але про все по порядку.
Починався все якось швидко і спонтанно. Коли я прибув до Франції, то навіть не встиг оцінити погоду за вікном особняка. Абраксас поспішав і тихо вигаявся на мого батька, змусив мене скинути всі мої речі прямо в залі, взявши з собою лише магічну паличку. Я не хотів сперечатися з ним, бо розумів, що мене чекає наступна подорож портключом. Діда, здається, вже чекали в іншому місці. Я просто не бачив інших причин для такої поспіху.
І згодом виявилося, що мої припущення були правдивими. Діда дійсно чекали... Ось тільки особистості знайомих діда, мене кілька смутили. Кілька літніх чоловіків зі збору були дуже незвичайними. Мало того, що ті були японцями, так адже ці ще й магами не слабші. Та й японські мечі в них на поясі, так і веяли чимось небезпечним та стороннім...
Це була моя перша зустріч з нашими японськими союзниками — братами Кіґу, які очолюють клан убивць демонів (східні острови). І вони дійсно змогли справити на мене деяке враження. Ну, відразу після того, як мені передали кільце-перевідник. Сам я японської не знав, а китайський допомагав розуміти далеко не все.
Загалом так, в перший день наших спільних канікул дідусь дійсно справив на мене враження, познайомившись з іноземними союзниками, що запросили нас на внутрішнє свято народження Спадкоємиці їх клана. Та й саме свято не стало для мене проблемою. Було видно, що місцеві не дуже добре ставляться до іноземців, але діда тут точно поважали. І діти були досить привітні в мене.
То, очевидно, мені сподобалась моя незвична місцевість, зовнішність і колір волосся. Навіть винниця тріумфу, що й керувала місцевою компашкою підлітків Сузука Кіґу, була більш доброзичливою до мене. Хоча, тут багато в чому заслуга віку дівчинки. Хоча виховання в домі впливає на неї, 12 - річна дівчинка просто не могла стримати себе. Особливо, коли мова йшла про хлопчика, що схожий на якогось там "айдола". Не суть важливо ...
Головне, що я досить легко влився у місцевий колектив ... Ну а після цього почалася справжня веселощі. На честь іменини, тут створили справжній фестиваль, з купою гостей з інших кланів і просто сімей потомствних чарівників. Так, цей захід не є нудним, хоча деякі традиції японців вводили мене у Ступор. Так і дід кудись звалив, залишивши мене один на один із місцевою дитиною.
Не те щоб я скаржився, мені було дійсно цікаво на цьому святі магів з далекого краю. Ось тільки, все це якось різко сталося, мене навіть ніхто просвітити в суть події не став. Та й в культурі японців я знав дуже посередно... Загалом так, незвичність ситуації трохи напружувала. Хоча, коли до півночі почалися ритуальні бої місцевих магів, усе моє невдоволення миттю зникло.
Поспостерігати в справі, за абсолютно іншої школи магії, що базується не застосування магічних мечів, і ніяких тобі паличок, було дуже цікаво. І пуста зрозуміти, що або з місцевих заклинань, коі самі називали магічними технологіями, я так і не зміг. Але це все одно було дуже корисно. Хоча б тому, що раніше я взагалі не знав про подібне використання магії. Це було дійсно чимось новим.
- Я дивлюся, ти досить легко зійшовся з місцевою дитиною? - Запитав у мене дід, приєднавшись до перегляду чергового бою, двох молодих магів. - Не очікував від тебе подібну прити. - Додав той, скинувши погляд в сторону іменини, що трохи віддалилася від мене після появи Абраксаса.
- Це була якась перевірка? - Холодно запитав я, розкриваючись до діда. У тому, що весь цей день був саме моєю перевіркою, я був повністю впевнений. В основному тому, що перед такими святами мені зазвичай проводять цілий інструктаж, костально тих чи нюансів зустрічі. Зараз, мене буквально закинули в абсолютно нове середовище на свято в іншій країні, де я не знаю жодного знайомого. Ну що це, якщо не перевірка?
- Я просто хотів подивитися на те, як ти поведеш себе в подібній ситуації. - Спокійно відповів дід, не звертаючи уваги на просту істину. Ти - майбутній лорд мого роду. Мусиш ж я, хоч приблизно представляти твої здібності. - Продовжив той пояснення, ледь заглушені рівом натовпу. Очережний учасник ритуального бою був вражений молодим хлопцем, що дуже вміло використовує магію вогню. Та й меч той має краще за багатьох.
- Тепер уявляєш? - Все так само холодно запитав я, стримуючи позіхання. Ця розмова зовсім не цікавила мене. А ось у моєму тілі мало енергії. Кілька годин бігайте по місцевого вигляду наметового ринку, сильно вимучили мене, підсиливши і без того дике бажання поспати. Упевнений, якби не ментальна магія і загальна магічна сила моєї душі, я б вже заснув.
- Краще, ніж сьогодні вранці. Але ще не в повній мірі. - Чесно відповів той, пильно дивлячись мені в макушку. Я прямо відчував його погляд, що так і розповсюдить відчуття провини та якогось задоволення. - Але вже те, що ти так швидко пристосувався до нового середовища показує тебе краще, ніж твого батька. - Явсно хвалячи мене, простягнув дід. Ось тільки я не появився на настільки простий прийом, у його виконанні.
- Ще одна подібна перевірка, і наш рід може нажити собі багато ворогів, в особі колишніх союзників. - Передивно знеціненим голосом, сказав я, виходячи в сторону від Абраксаса. Його ці перевірки, мені зовсім не здалися, та й турбують мене подібні тести. Сам, хай хоч голим на столі танцює, ось тільки втягувати мене у всю цю гру, я не дозволю ...
Про що, я ще не раз нагадував дідові, один раз буквально, мало не прикінчивши того, після його спроби підштовхнути мене в сторону арени. Він, бачите, захотів подивитися на мої магічні навички. Ну ось і подивився, і навіть відчув їх на собі, коли я мало не завів того. За межами Європи, я міг жбурлятися непростимими скільки душі завгодно, мені б ніхто нічого не зробив. Мій дід міг стати трохи проблемою, але той був вражений тим, наскільки добре він повівся зі мною.
З якимсь задоволенням навіть, почавши читати, щось про силу крові Блеків. Не знаю, до чого він тоді дійшов, але відкритих перевірок, від нього більше не було. Той продовжував оцінювати кожен мій крок, але я до такого був вже давно прискіпливий, та й розваги дід мені підкидав, дійсно цікаві.
Одна тільки Японія чогось варта. Нехай я пробув там лише три дні, але і цих трьох днів вистачило, щоб я урочисто пообіцяв собі, ще зустрітися туди, якщо можливо, вивчити місцеву магію та проникнути в їхню культуру. Хоча я давав такі обіцянки, все ж кожного тижня ми відпочивали.
Абраксас виявився дійсно поважним мандрівником, що влаштував мені місячний тур по світу, з максимальною щільністю графіка і десятками зустрічей за один і той же день. Я навіть від старих відчуттів відійти не встигав, як стрік знову тягнув мене, намагаючись показати щось нове і цікаве. І за це, я був йому дійсно вдячний.
Том, що Драко, раніше майже не покидали кордонів рідної Англії. Тепер я отримав - « подарунок на день народження», незабутня турна по п'яти країнах магічного світу — Японія, Китай, Індія, Тибет і Німеччина. І нехай ми майже ніде не затримувалися, більш ніж на три дні, але навіть так, ці канікули стали для мене дійсно незабутніми. Чого, власне, і домагався дід ...
Ось тільки причина такого прекрасного подарунка, мені не сподобалася.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda