Час постійно текло вперед. Правда, я цього майже не помічав. Час взагалі не відчувається, коли ти зайнятий чимось важливим. Ось і я, якимось незбагненним чином упустив той момент, коли дівчатка почали кидати дивні погляди на хлопчиків, а професор Локонс бігав та прикрасив замок. Підготування до дня святого Валентина я кок-то пропустив. Пенсі, дрібниця така, і словом не обмовилася про все це, та й Грейнджер, чиї думки я читаю в режимі реального часу, не звертала на цей свято ніякої уваги.
Мда. Не варто було так захоплюватись власними справами. Тепер ми замовляли подарунки для дівчат, по подвійному тарифу, в останній момент. І це ще добре, що про саме свято я дізнався з ранку, а не в момент, коли та ж Дафна буде давати мені подарунок. А в тому, що дівчатка вже підготували мені щось, я б впевнений. Хтось, а Дафна як моя наречена і Пенсі все ще закохана в мене просто не могли ігнорувати подібне свято. Та й Асторія, навряд чи залишиться осторонь. Загалом так, мені довелося відмовитися від залишків своїх заощаджень, щоб купити подарунки. Але вже до сніданку я мав на руках три вбраних коробочки з прикрасами різного штовхання. Багатих чарівників дарують зачаровані біжутерії, або прості артефакти, на день святого Валентина вважають чимось подібним до традиції. Ні до чого не зобов’язуються подарунки, але й ніколи ніхто цього не робитиме.
На самому сніданку Локонс влаштував цілу виставу, навіть промова штовхнув, як і завжди повна самовідхваляння. Ну а заодно, зіпсував апетит доброї половини студентів. Мало того, що його цукерки потрапили в їжу, так ще й сам викладач видирався у яскраво-розову мантію, і так різала око. І як тільки дівчата можуть знаходити, ось це, привабливим. Хоча тут я дещо утримую, фанати здебільшого проводять молодше навчання в Локонсі. Старші дівчата вже встигли зрозуміти, що за фрукт наш професор по ЗОТІ.
Хоча його "купидончики", все ж таки досить прикольні. Раніше я таких зачарувань, нехай і виконаних досить криво не бачив. Та й самі листоноші, мене непогано повеселіли. Смішно, знаєте, спостерігати за сумнівними підлітками, що отримали своє визнання прямо під час уроку чар. Хоча рекордсмена з отриманих визнанням все ж виявився я.
Купидончики прилітали до мене з завидною регулярністю. Правда, я на відміну від абсолютної більшості, реагуючи на них, скоріше як на веселу глупоту, зводячи все до жартів, але незмінно завдяки « незнаній зідхельниці», за такий приємний знак уваги. Ображені дівчата є грізними ворогами, особливо коли їх багато. А їх було багато! До мене, за три години занять з Флітвіком, прилетіла близько десяти купідончиків.
Хоч би як там було, вчитель мав долежний погляд на цю ситуацію. І мій підхід до цього дуже подобався, він навіть не докорив мені за « надзвичайну популярність», наприклад. Так, сміявся над молодим покорителем дівчачих сердець... І я навіть знати не хочу, що-б зі мною сталося, будь у мене в цей день зілля. Снейп на дух не переносить Локонса. Не думаю, що той би розуміється з його купідончиками на своїй роботі. Загнав би на відробітки, як того ж Поттера, а може і ще чогось гірше.
А до обіду ситуація лише посилилася. Усі студенти зібралися в одному залі, щоб привабити цілу юрбу големів. І якщо Локонс був у захваті від цієї події, то інші викладачі мали набагато холодніше ставлення до ситуації. Снейп взагалі розніс у дресирування, десяток поділень одного письменника, перш ніж заспокоївся в достатній мірі.
Але серед студентів, такого жахливого незадоволення все ж не було. Так, багатьом хлопцям не сподобалися сама ідея з листоношами, але тут проблема в тому, що своїх поздоровлень вони не отримали і про це всім відомо... Інші ж, а особливо дівчата, були в захопленні від ситуації. Не часто в Хогвортсі відбувається щось подібне.
Правда шуму було, все ж багатовато ... але і його я був готовий пробачити, побачивши як до Поттера підлітає один з купідончиків, і він сам, явно не радий цьому. Він ніби закопався, а навіть сумку свою порвав. Не розумію я його, чого в цьому такого? Тим більше, що зганьбитися в будь-якому випадку не він, навіть якщо привітання буде зовсім дурним і смішним ... Ну, це якщо я не втруся в ситуацію.
- А ти у нас досить популярний, а Поттер? - Знущання простягнув я, рахуючи непогано розважитися за чужим рахунок. Все одно йти на трава не дуже те і хотілося... Ось тільки веселе настрій якось різко злетіло, коштувало мені лише помітити серед розкиданих речей, один видатний щоденник. Мій щоденник.
Ця знахідка вибила мене з рівноваги, і я знову почав дивитися на Поттера. Я і раніше вважав того можливим кандидатом на роль спадкоємця ... але тепер, маючи такі докази. Так, тепер я майже впевнений в тому, що Поттер і є спадкоємець. Тепер я зрозумів, чому Дамбльдор вирішив зробити зі свого героя, чергового Темного лорда... І просто подумайте про це. Можливо, я просто чогось не бачу і все це хитрий план по підвищенню "героя" на новий п'єдестал слави?
Я настільки задумався, шалено аналізуючи всі відомі мені факти, що мені навіть пісенька, заповнена голимом, не здалося чимось особливим. Хоча її твори були, але це було не так вже й легко. Ніби хтось вирішив просто посміятися з Гаррі. Ось тільки я здогадався про особу відправника, а тому і застрелив на цей рахунок не поспішав. Джіні, навіть без щоденника, все ще була під підозрою. Я не збирався псувати з нею стосунки.
- А ти, виявляється, зумів запасти комусь в душу, Поттер. - З легкою посмішкою простягнув я, схиляючи голову на бік. - Це так мило і романтично! що наважилася закохатися у нового темного лорда Англії? - Все з тією ж посмішкою, запитав я, акцентуючи увагу саме на тому, що сам Гаррі — новий Темний лорд і те, як він, взагалі не повинно бути поклонниць.
Я не хотів ображати Джіні. І, очевидно, не образив. Джині і самій сподобалися на мої слова, що виставляють її майже жертвою любові, яку такий поганий Гаррі не звертає ніякої уваги. Здається, та й сама себе, приблизно так і відчуває. Не розуміє дівчинка, що до такого дуба, ка Поттер, прості на дотики не достучаться. Тут і визнання лоба в лоб може не схопити.
- Малфой! - З'ївся підліток, погрожуючи стискаючи свою паличку. Але я так і не позбувся милої-приторної усмішки. Мені було плювати на всі загрози цього недомерка, та й змінити обличчя хоч якось я просто не зміг. У мене мало не все тіло стало напруженим, і я не хотів рухатися. Дуже важко накладати діагностики на щоденник, хоча це не так вже й легко. Трохи очі з орбіт не вилізли!
Але я все - таки впорався, коли отримав пакет інформації про щоденник. Ось тільки розбиратися з ним я буду трохи пізніше. І так мало не надерся, адже мені ще й Поттеру розбиратися, що явно готовий кинутись на мене хоч з кулаками, хоча б з заклинанням. Його неслабо так зачеплять чутки про те, що він приймач того-кого-нельозя-називаючи. Та й те, що я насупив на його підручник з чарівних кульок, надзвичайно розлютило хлопчика.
- Экспеллиармус! - Рябкнув Поттер, відсилаючи в мою сторону світлий промінь заклинання ... От тільки нічого з цього не вийшло. Знеболюючі прокляття просто не спрацювала на людину, чиї руки порожні. От тільки хвиля чужої магії в тілі мені все одно не сподобалася, про що я і повідомив Поттеру, заклявши закляттям зростаючого болю. Хай помчать!
- Филите! Филите! - Тут же намагався врятувати свого підпільника Уїзлі. Ну, він старости грифіндора, все ж це його обов'язок. - Малфой! Негайно розколдуйте Поттера! - Зажадав той, пропустивши свою звичайну промову про те, який він важливий птах ... Староста, я хотів сказати старости.
- Ось ще! - Встав я підборіддя до стелі, не збираючись допомагати. Він старший студент, ось нехай самі розбирається. А я, мабуть, піду на тарванологію... Поки сюди не примчав хтось їх викладачів. Ті вже точно зможуть змусити мене зняти своє ж прокляття. Хоча це й скоро мине. Сил я вклав зовсім трохи. Поттер тільки і встигне, що помужеться від "зубної" болю у всьому тілі.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda