Вінсент Крабб, Грегорі Гойл і Пенси Паркінсон ...тая собі компанія, але минулого Драко вони повністю влаштовували. Хоча, беручи до уваги його мале товариство, а також високе становище в суспільстві, яке приваблює будь - які підспіви і жополізи, це не дивно. Молодий Малфоя просто не мав вибору або товаришував з тими, хто був схвалений його батьком чи ні.
Але мене ця компанія все одно не надихає. Ні, після місяця домашнього арешту я все одно був радий їх бачити, тим більше, що почуття минулого Драко нікуди не зникли. Просто все могло бути і краще. Знати серед своїх батьків, друзів-ідіотів і однієї підспівани-дурниці, що майже чи не слини пустить при погляді на мене, було трохи нудно.
Це минулого Драко направило командувати двома увальнями і купатися в увазі Пенсі. Я був трохи більш зрілою особою. Влада над двома ідіотами, нехай і чистокровними в якомусь там поколінні, мене не дуже те й надихає. А як тільки Пенсі побачив, моє збудження починало здавати. Теж мені наречена...
І ні, відверто страшною Пенсі не була, швидше вже досить проста і нещасна дівчинка. Та й відверта перевага тієї в росту і ваги мене дещо бентежили. Це в помішці я зміг досить швидко звикнути до того, що Люціан і Нарциса перевершують мене у росту, так само як напіввеликан перевищує звичайну людину. Я навіть примирився з якоюсь фізичною неміччю і худорлявістю цього тіла. Пізніше я мушу виправити це, але поки що тільки міг змиритися з цим.
Але ось те, що якась малолітка вища за мене в габаритах кілька вивела мене з себе. Так і комплекс який недовго заробити. І так, я розумію, що саме в цьому віці, а Пженсі нещодавно виповнилось 12 років, дівчата починають прискорено рости, обганяючи хлопчиків-свідків, але мої відчуття не відміняли.
Мене обурювало те, що така дівчина, як Пенсі, може претендувати на звання моєї нареченої. Та що там говорити, ми ще не заручені тільки через бажання Люціуса підбити клини до Грінграсів. І це добре, брати собі в дружини "середню" дівчину я хочу найменше. Особиста гордість мене задуши, якщо я не отримаю саму. Так, для мене дружина це скоріше трофей і показник статусу, а з такими речами не жартують.
Можливо, саме через такий склад розуму розмова між нашою компанією не надто то й зареєструвалася з самого початку. Я дуже радий з того, що Пенсі ігнорував його та зі своїми сквайрами забув привітатися... Загалом так, розмова не задався з самого початку, а хлопці, здається, ще й образилися на мене.
І було б мені на це відверто плювати, я просто хотів пошликнутися за головною торговою вулицею магічної Британії, не відставаючи на всю цю дитячу нісенітницю. Але легке жалюгідне закляття у виконанні моєї матері швидко повернула мене в реальність... Тепер я вже не Том Реддл — безродний сироту, який обмежений лише своїми бажаннями і прагненнями. Тепер я Драко Малфой, який є спадкоємцем стародавнього роду і має багато правил та законів.
Мені не можна було псувати відносини з цією тройкою. Поки Люціус живий, мені краще підігрівати йому, намагаючись утримувати рівні стосунки з дітьми його союзників. Не те щоб це було так важливо, але ще хоча б рік потрібно терпіти. І мої зусилля не підуть мені на користь. Навіть відверта пара шестерок може виявитися дуже зручним інструментом, та і Пенсі на що-небудь знадобитись. Чутки те ж саме збирати, або наводи на цікавих мені дівчат мені давати. Я можу отримати з цього користь.
- Ну, нарешті. - Життядосно посміхнувся, полегшено зітхаючи. Свій конфуз я вирішив прикрити досить стандартним способом - відволікати співрозмовників на щось більш цікаве. Майже у ста відсотках випадків така тактика працює з дітьми. А якщо показати, що ця тема ще й таємниця, яку я і зробив, ретельно та показово, відводячи хлопців подалі від Нарциси і матері Пэнсі.
- Чого це ти такий радісний? - Трохи підозріло запитала мене Пенсі, вже збираючись образитися на моє ігнорування. Та вона б і образилася, якби цікавість та вміння читати ситуацію не поборили таких дрібних поривів у її тьмяній душоні.
- Ви не повірите! - З радістю і захопленням, я почав свою виставу. - У мене прокинувся родовий дар Беків! - Мало не прокричав я, хоча голос мій так не перевищив планку шепоту. Простіший прийом запису уваги на окремі частини діалогового вікна. Граючи інтонації, обличчям та всім тілом, я буквально кричав про надзвичайну важливість цієї новини.
Ось тільки аудиторія мені попалася невдячна. Діти не відразу зрозуміли, чим я такий щасливий, а вже коли зрозуміли... Ну або зробили вигляд, що зрозуміли, як і вчинили мої сквайри, почався справжній шторм. Шторм імені Пенсі Паркінсон. Маленька пігаля як з ланцюгу зірвалася, почувши подібну сенсацію з перших уст, так і від її обожнюваного Драко Малфоя.
Град питань на мене посипався з надзвичайною силою, а я мусив накрити нашу компанію куполом відволікання уваги. Вважай, що звичайні маглоовідчувальні чари впродовж 10 разів чудово допомагали відволікти нас від компашки надмірної уваги випадкових перехожих. І нехай увага ті відводили з великими труднощами, але накладати більш потужні чари я просто не зміг би. Моя паличка не дуже послухалась мене, так її ще й Нарциса забрала...
- Так, Пенсі, заспокойся. Я і так збирався вам все розповісти і навіть показати, просто не варто це робити прямо посеред вулиці. Батько не дуже хотів, щоб я розповсюдився про цю справу. - Заговорив я. Хоча він особливо і не потребував, знаючи надзвичайну покірність свого друга-хозяна діти й так зрозуміли серйозність ситуації. Проти волі батька Драко ніколи не йшов, а тут таке.
Загалом так, діти майже з розуму не почали сходити від цікавості, а мій конфуз був благополучно забутий. Тепер ця тріада хвилювалася лише пошук місця більш посіченого. Вони навіть знайшли таку літературу, але я не хотів ходити до курного магазину підтримана література. І купка була б досить вбрана, щоб виглядати дуже дивно у цьому місці. У чому я і переконав Пэнсі. Розпинатися ще і перед сквайрами я банально не став, та й не сильно те вони і противилися моїм рішенням.
Грегорі і Вінсент взагалі більше воліли мовчати, в будь-якій дискусії приймаючи мою позицію. Відразу видно, для чого саме їх ростили. Ідеальний охоронець, особливо враховуючи їхній вік. Не дивуюся, якщо старші покоління цих родів є такими ж « друзями» для мого батька. Але не про те, головне, що я зміг переконати свою "невістку" перенести нашу таємну розмову в той кафе.
На Косою але було багато ресторанчиків, а кишеньковими грошима нас батьки не обділили. Не знаю, як там справи у сквайрів, але я і Пенсі точно могли дозволити собі дуже багато чого. Для людини нашого становища цілком нормально витратити місячну зарплатню міністра Міністерства на один обід... А потім батьки ще дивуються, чому це їх дітей називають золотою молодичкою.
- Показуй. - Пенсі, це була лише офіціантка. До того як ця дівчинка могла себе контролювати, але природа плітки все ж взяла своє. Хлопці в цьому плані були набагато простіше, хай тим і було цікаво, але скорий обід цікавився ними не сильно те й менше.
- Погоди. - Шикнув я на неї, хизуючись діставаючи з кишені невеликий колоду. Простір артефакт, який мені дав мама на перший же прохання, обіцяв непогано полегшити мою роботу з відволіканням уваги. Та й пофарбуватися толь дорогою іграшку перед своєю компашкою я був не проти. Чисто заради атмосфери і додавання всієї цієї історії ще більше секретності. - Тепер можна продовжити нашу розмову. - Я посміхнувся, активуючи артефакт. Зробити це міг і без палички, випускати простий імпульс магії я-Том навчився ще до того, як потрапив в Хог.
І нехай моєї крутості тут ніхто не оцінив, але загальний атмосферу для розмови я вже створив. Настав час дивувати дітей, розголошуючи їхні емоції. Мені дуже хотілося непомітно підійматися в головах моїх нових « друзів ».. Добре заважати мені ніхто не збирається, а наше замовлення з'явиться на столі і без будь-яких там офіціанток. Мааагія...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda