Завершення.
Між Хо і цим покидьком було близько 30 метрів.
"Погнали!" - син Джін Ву миттєво зосередився.
Здавалося, що час навколо нього сповільнився. Це допомогло йому побачити і помітити всі дрібниці, які він не помічав раніше. Наприклад, меч, яким махав цей чорний лицар.
І потім голубу дугоподібну блискавицю, яка з спалахом літала прямо на нього з кінчика клинка.
« Ось що це було! » — раптом усвідомив Со Хо.
Він нарешті зміг побачити, що це була за потужна атака, яка двічі закінчувала битву ще до того, як він встиг її помітити. Його спритність і сприйняття посилилися ще більше завдяки підвищенню рівня. Тепер вони були на межі своїх можливостей.
Він ухилився від блискавки, що летів прямо йому в обличчя, і зробив крок вперед.
*шух
Лише одним рухом хлопець майже в половину скоротив відстань між собою і його метою.
*жжух
Другий розряд блискавки пронісся на волосинку від його макушки. Чорний лицар змінив свою стадію після першої атаки, щоб перейти до другої. Хо був вражений швидкою реакцією свого противника, роблячи крок вперед.
*шух
Наступного разу вони вже були впритул один до одного.
*кррк
З Хо міцно стиснув кулак, вбраний у рукавичку.
« Тепер ти в моїй досягаємості!»
Здавалося, що в цей момент чорний лицар трохи здригнувся. Його емоції передалися Со Хо через холодне повітря. Про себе завдяки системі прокачки, яка посилила його здібності до такої неймовірної міри, Со Хо з усієї сили вдарив.
*шшух
Його кулак рухався навіть не як куля, а як кухля. Він врізався у обличчя чорному лицарю.
*будуум
Рицар різко підняв свій меч, щоб заблокувати свою руку в рукавичці. Але врешті-решт він з силою був відпущений назад, його ноги ледь торкалися землі.
*шшук
Каблуки його чобіт пробували через кам’яні плити на підлозі і залишили довгі борозни, поки він не повернувся. До часу, коли він вже дещо зупинив свій, здавалося, нескінченний політ назад ...
«!.»
Він запізнився зрозумів, що за його спиною знаходиться тверда кам’яна колона.
"Чорт!" - чорний лицар змутився і швидко перевів погляд назад. Але з Хо вже стояв там, перекриваючи йому огляд.
« Чи міг він... Ця атака повинна була загнати мене сюди?» - лицар був глибоко вражений тактикою свого ворога.
Але все ж він рефлекторно смикнув мечем. Аура, яка виходить від меча і має холодне голубе світло, віддзеркалювалася в очах Со Хо. Хлопець на мить затамував подих. А потім тильної стороною долоні, захищеної сталевою рукавичкою, відбив меч лицаря по діагоналі вниз.
Потім він з силою рвався вперед. З Хо повністю скоротив дистанцію між ними і ще раз змахнув кулаком. Удар прийшов пряміком у груди чорного лицаря.
*будуум
Від цієї сили лицаря відкинуло назад. Він врізався у колону за його спиною, і на її поверхні з'явилася глибока тріщина. До чого ж це була вражаюча руйнівна сила!
Але ще більш вражаючим було те, що ця руйнівна атака не закінчилася на одному ударі. Невдовзі на лицаря завалився удар кулаками.
*бубудубусом
Чорний лицар, точніше Ікрид, продовжував захоплено вдихати про себе, поки він блокував і відбивав безупинний шквал атаки Со Хо. Все це чомусь нагадало йому навички його володаря.
"Так от, яка сила у молодого володаря, хоч він ще й не розкрився в все?"
Його батько, який став єдиним цілим з божественним створінням, і його мати, колись колишня мисливиця рівня S в сьогодні забутої тимчасової лінії. Від цих двох прихований потенціал з легкістю перевидавав усі ідеї Ікрида.
*кррр
Від шквалу цих безшумних ударів його міцна броня почала тріщати і по шматках відвалитися. Ікрид прискорився до межі, але цього все ще було недостатньо, щоб захиститися від усіх ударів, що падали на нього.
І нарешті...
*кл
Меч, який ледь стримує прямі атаки Со Хо, нарешті з гучним лязком зламався. Це був кінець. Ікрид дивився розлітні уламки сталі і інстинктивно зрозумів, що бій закінчився.
Але в той же час це поразка і змусило його пульс участь, як це було і тоді, коли він багато років тому бився з Джин Ву у місці, подібним на це.
У цей час Со Хо наповнив свій кулак магічною енергією для останнього удару.
*шшух
Його кулак мана заколихався в повітрі, наче вода, і він рознісся у всі боки. А потім...
*БУДУМ
Кулак вилетів вперед, наче кушене ядро, залишивши в животі лицаря величезну зятючу діру. Лицар знову зіткнувся з колоною позаду нього і повільно оселився на підлогу.
Потім він повністю припинив рухатися.
"..." - з Опакою потикав обм'якшого чорного лицаря, перш ніж нарешті зітхнув.
— Ха-а-ха! - Він переміг.
Він переміг дуже сильного противника, якого, як йому здавалося на початку, він ніколи не зміг би перемогти. Усередині на нього захлинулася радість. Але всупереч його сподіванням, нічого особливо не змінилося.
«Можливо... Це ще не кінець?» - хлопець обережно оглянувся навколо і не відразу помітив, що на відстані від нього, біля сходинок, які ведуть до трону, з'явилися нові Ворота.
Його очі широко розкрилися. Це був вихід! Він не знав, чому взагалі опинився в цьому місці, але не міг усміхнутися, усвідомлюючи, що ця неймовірна пригода наблизилася до свого кінця.
З Хо різко зірвався з місця. З задоволенням обличчя він помчав у бік цієї чорної діри і заскочив всередину. Як і минулого разу, він пройшов через довгий непроглядний тунель. І після того, як він відкрив очі...
- Ккьєее!
— Кхииихіик!
«...»
Хлопець помітив людей, схожих на мурашок, який суєтву возилися тут і там.
— Що ж це за божевільні мурашки? - Не вірячи власним очам, з Хо глянув на нерухомі трупи монстрів-маравалів, яких йому тільки що вдалося здолати.
Чомусь йому з дитинства подобалися мурашки. Тому він завжди обережно обходив мурашники, коли зустрічав їх на своєму шляху і випадково не наступив.
Але тепер він уже шкодував про свої вчинки. Ось наскільки сильними та настирними були ці монстри. Доспехів неможливо було порівняти.
« Але якщо ви шукаєте щось добре в усьому, то...» — подумав він.
Його рівень, який, здавалося, застряг на одному місці, знову почав швидко рости після того, як він здолав цих монстрів-мурав'ям.
*шукаю.
Він чув кулькаючий звук наближення кроків. До того моменту Со Хо вже вдалося вирівняти своє важке дихання. Він міцно стиснув кулаки і приготувався.
*бум
- Кхійєе!
— Кхааак!
Пам’ятаючи урок, який він отримав під час своєї битви з чорним лицарем, Хо зосередився на тому, щоб піднімати рівень ще вище. Він повинен зачистити кожен куточок цієї печери.
Отже, з усіх куточків цього заплутаного підземного лабіринту продовжували поширюватися крики монстрів-маравалів. І як довго він ось так блукав по цій печері?
« Гаразд...» — досягнувши точки, з якою його рівень не піднявся навіть після перемоги над монстрами-марав’ями, Со Хо пішов до останньої кімнати цієї печери і зайшов всередину.
Це була величезна і просторна кімната. Іншими словами, абсолютно порожній простір. Всередині кімнати боса не було ні променя світла, але почуття Со Хо вже сильно переважали людські.
Так що у нього не було ніяких проблем з тим, щоб орієнтуватися в темряві.
« Це ж здоровий господар цього місця, що воно таке величезне? » — подумав син Джін Ву.
І коли він уже трохи заволався... Хлопець нарешті виявив чоловікаподобного монстра-мурав'я, який стояв до нього спиною. На відміну від попередніх мурашок, з якими він бився, цей хлопець мав пару крил, як у комахи.
"У цій кімнаті тільки він?"
Спільна атмосфера в цьому просторому приміщенні була дуже схожа на ту, яка переважала у кімнаті з чорним лицарем. Але Со Хо не відчував ніякої сили від цього мурахи, що різко констатувало з попереднім босом-рицарем.
Чи він був сильний, чи слабак? З Хо несмачно нахиляв голову з боку в сторону, і, намагаючись бути якомога непомітніше, з Опаської підійшов до суті.
Коли він підійшов досить близько, той різко і без жодного попередження розгорнувся обличчям до Со Хо.
— Ааа! — Хлопець здригнувся і відступив назад.
Але він не був наляканий. Ні, він всього лише здивувався розвернутої ситуації, ось і все. Але нічого вже було не поробити. Справа в тому, що той монстр-муравей ридав.
Він схлипував з такою печаллю, що, хоч Со Хо і знав що це істота було монстром, з яким він не міг заговорити, він все ж не зміг атакувати першим.
Чому так сталося?
Було досить добре, коли я побачила комахоподібну істоту завбільшки з дорослу людину, яка плаче. Але з якоїсь незрозумілої причини Со Хо захотів його потішити. Ось що він тоді відчув.
На жаль, такий момент співчуття тривав недовго. З Хо відчув неймовірну аура, яка різко віддалася від цього створіння, і швидко відскочив подалі.
«...?»
Ніби намагаючись запанувати над своїми емоціями, монстр-муравей тильної стороною долоні втер свої сльози.
« Боже мій...» — в цей час захвилювався неймовірної сили, яка походила від його нового противника.
Він негайно кинув погляд на свої руки, де всі волоски встали дибком. Ця мурашка була зовсім іншою, ніж інші мурашки або з чорним лицарем, з яким хлопець раніше бився. Його тіло тремтіло.
"Е?.."
Раптом на нього впала тінь, і він підняв голову, щоб подивитися, що сталося. З Хо виявив, що монстр-муравей вже скоротив відстань між ними і стояв прямо перед його носом.
Його тіло роздалося більше, ніж у два рази від його початкового розміру, і потім він видав жахливий крик.
— Кьхиїієетеве!
Яке ж полегшення! Звичайно, це не було нічим іншим, окрім полегшенням. Той, хто сидів на підлозі печери був виснажений з Хо.
Це було справді грізним ворогом. Але чомусь він не міг атакувати його в критичні моменти, ніби що-небудь впадає у замішання.
Але завдяки цьому він дещо зміг перемогти його, хоча зрештою це виявилося справою важко.
— Кхм, ум-м... - Розмінна і змушуючи ворушитися своє нічне тіло, Со Хо піднявся.
За нагороду за перемогу над могутнім ворогом поблизу з’явилися нові Ворота. Перед тим як піти, він скинув свій поточний рівень.