***
Деяка резиденція на околиці міста.
Повернувшись додому неушкодженою, Джін Ву припаркував свою машину біля дому.
Хоча будинок був неймовірно величезним для зарплати детектива, ніхто нічого не підозрював. Мабуть тому, що жінка з ним була зіркою світу спорту, про який чули майже всі в Південній Кореї.
Однак лише Ча Хаен знала, що цей дім збудований не людськими руками.
Коли Джін Ву зайшов у будинок, замість привітання, його зустріла битва поглядів між двома його Маршалами.
Беліон і Ікрид дивилися один на одного, не відступаючи ні на дюйм. Вони явно не збиралися здаватися.
Невдовзі Ча Гаен прийшла до вітальні, несучи в руках Су Хо.
— Дорогая... — Усміхаючись, Джін Ву взяв Су Хо з рук Ча Хаен і обережно підвів його.
Коли він це зробив.
— П-па~!
Су Хо розізлився галасливим сміхом і потягнув свої маленькі ручки. Хлопчик хотів обійми від батька, так що Джін Ву притиснув його до себе, а потім вказав підборіддям на двох своїх Маршалів.
- Що з ними?
- Ча Хаен сама стримував сміх, поки думала, що відповісти.
Але Джин Ву не знадобилося багато часу, щоб з'ясувати суть конфлікту.
Беліон грізно дивився на Ікрида.
Ти хочеш сказати, що ми не повинні навчати нашого Лорда Су Хо майстерності меча? Ти правда думаєш, що твоя думка має якийсь сенс, Ікрид?]
Однак бойовий дух Ікрида не зменшився на краплю.
[У цьому світі академічні поступи важливіші для людини, Беліон.]
Невідомо хто і коли замовив це, але Ікрид тримав в руках літературу для домашнього навчання.
Джін Ву спостерігав за напруженою сутичкою між двома гордими солдатами і просто мовчав. Деякий час він дивився на них з розгубленістю на обличчі, але потім зробив крок в їх сторону.
— Вы, хлопці... — Він звернувся до своїх вірних солдатів.
Маршали зрештою помітили, що їхній пан стоїть поруч, в поспіху повертались і впали на коліна.
[Мій пане!]
[Мій пане!]
Джін Ву голосно відчитав двох Маршалів, які стали надто одержимими питаннями післяпологового догляду і потім сказав.
- Добре, ви хочете навчити мого сина фехтування і математики, але давайте хоч би чекаємо, коли він навчиться ходити, гаразд?
Беліон і Ікрид переглянулися між собою, а потім схилили голови перед Джін Ву.
[Це розумний підхід, мій пане.]
[Ви праві, мій пане.]
— Добре, - Джін Ву посміхнувся з сином на руках.
Су Хо також з радістю посміхнувся у відповідь.
— Ккях.
Всі знають батька і сина.
Ча Хеен дивилася на їхні посмішки, які видавалися точними копіями, і тихо хіхікала.
***
Приблизно в той же час, коли Лі Се Хван, який приєднався до відділу, як чийсь потенційний приймач, більш-менш звик до життя детектива, капітан дільниці викликав Джін Ву для особистого спілкування.
Старший детектив, який вийшов з кабінету капітана перед ним, виглядав досить дивно. Тому Джін Ву подумав, що розмова буде не з приємних. Він зайшов до кабінету капітана, розминувся зі старшим детективом і підійшов до столу свого начальника.
- Випитували, сер?
Тим часом Капітан дивився у вікно. Він не обертався і звернувся до Джін Ву тихим голосом.
- Я чув, що ви все ще втручаєтеся в розслідування інших детективів...
Як і очікувалось. Адже на обличчі того старшого детектива було ніби написано: « Я ж тобі говорив.»
Джін Ву трохи напружився всередині.
Капітан обернувся до Джин Ву і посміхнувся.
— Будь ласка, я прошу тебе, не перегинай палицю і не давай приводу іншим детективам ображатися, Сон Мисливець-нім.
Обличчя капітана було знайомим. Це був не хто інший, як Ву Джин Чоль, наймолодший капітан з історії Кореї.
Джін Ву посміхнувся і поправив свого нинішнього боса.
— Я більше не Мисливець, Капитан.
- Але я звик називати тебе Мисливцем-нім.
Сказавши це, Ву Джин Чоль проглянув документи на своєму столі.
- Чи знаєш ти, що законний опікун дівчини-самогубці, її прийомний батько, раптово зник кілька днів тому?
— Правда?
— Так сталося, що всі камери відеоспостереження навколо будинку чоловіка одночасно перестали працювати.
— О боже. Як це могло статися?
Причинна невинність Джин Ву викликала сміх Вуд Джін Чоля. А потім він викинув документи в кошик для сміття.
- Що б ти не зробив, я продовжу вірити в тебе, Сон Мисливець-нім.
Джін Ву почув заяву про беззастережну віру і кивнув на знак вдячності.
Потім...
- Насправді, я викликав тебе не за цим...
Ву Джін Чов вирвав сторінку з блокнота, який раніше лежав у кутку столу. На ній було написано назву лікарні, а також номер палати пацієнта.
- Я подумав, що ти захочеш дізнатися.
- Що це? — відразу ж запитав Джін Ву.
Ву Джин Чоль німе для того, щоб відповісти.
— Президент Асоціації, ні, голова Гвен Хі зараз у критичному становищі.
***
Це другий візит Джин Ву до лікарняної палати Го Ґун Хі.
Близько десяти років тому він врятував життя літньої людини, використовуючи « Божевільну Воду Життя », якою колись зцілив свою маму в стёрт часу.
Тепер він знову опинився перед виснаженим Гоном Хі, який вже був одною ногою в могилі. Оскільки це був вже другий візит, вмираючий не здивувався несподіваному появи Джин Ву.
Ні, він просто кивнув головою в сторону незнайомця з піднятим капюшоном. Потім він постукав по кисневій масці на його роті.
Джін Ву простягнув руку і обережно зняв апарат, щоб Гвен Хі міг висловитися.
— Юначе... ти знову прийшов... Насправді, я ... Я шукав тебе... Весь цей час, - хоча йому і було дуже важко, він говорив через кожне слово.
Джін Ву з сумом подивився на нього і промовив сам.
— Якщо голова хоче вилікуватися від цієї хвороби, то...
Джін Ву не встиг розповісти, що може знову вилікувати хворобу.
— Я... Я прожив довге життя. Я зробив все, що повинен був за десять років, які ти дав мені. Цього достатньо.
Тоді, в суті часу, Гон Хі продав свою компанію і став першим президентом Корейської Асоціації Мисливців. Але в той час він став зразком для всіх інших корпоративних лідерів, беручи на себе ініціативу у різних благодійних роботах. І він більше не хотів продовжувати своє життя.
Однак насправді він хотів не того, чого всі сподівалися.
— Правда... У мене є прохання до тебе.
Джин Ву кивнув. І зустрівся поглядом з благальними очима Гвен Хі.
- Ти сказав мені, що колись в іншому світі ми билися пліч-о-пліч, чи не так?
Джін Ву знову кивнув, нічого не сказавши.
- Ти можеш розповісти мені більше про той світ? Я хотів би дізнатися більше. Як я виглядав тоді, як ти...
— Ці спогади можуть бути неприємними, сер, — попередив Джін Ву.
- Все буде добре. Я просто хочу повернути втрачені спогади, от і все.
Джін Ву подивився на обличчя головуючого ҐоГун Хі, наповнене щирим розпачем, і взяв його за руку.
Коли він зробив це...
... нагадування про стиртом часу накинули в розум ГоГун Хі, як хвиля.
— Ах, ох... - Сльози потекли з очей старого.
Тим часом Джін Ву повільно зняв капюшон і показав своє обличчя президентові Асоціації Ґон Хі. Він міцно стиснув руку молодого чоловіка і дізнався обличчя, яке ховало погляд через накатних сліз.
- Мисливець-нім, ти... Знову...
Джін Ву ніжно тримав президента Асоціації за руку, коли його дихання поступово прискорювалось і ставало дедалі важчим.
ГоГун Хі перевернув погляд на стелю.
— Я... я правда... разом з такими молодими героями, як ти... « Його голос був для мене справжнім задоволенням.
Ґон Хі був охоплений щирим щастям, яке походить з глибини його серця. І поки його очі плакали, він тихо виконував свої останні зітхання.
Джін Ву стояв поруч і теж плакав, він нахилився, щоб обережно закрити очі старого. Невдовзі після цього медична апаратура повідомила про смерть пацієнта.
Біїіпе!
До часу, коли лікарі - підозри вдерлися у палату, підозрілого гостя вже не було видно.
***
Поки Джин Ву мовчав вулицями, він всюди бачив електронні рекламні щити. На них показували термінові новини про кончину головуючого ҐоГун Хі.
Сумували багатьох людей, які бачили останні новини.
Тоді або навіть зараз...
Головуючий Ґо Гун Хі був дуже люб’язний. Багато людей висловили свою повагу після його смерті.
« Співайте з миром... Ти теж був героєм, який пожертвував собою заради інших. "
Джін Ву пішов з галасливих вулиць і вирушив на безлюдне авеню.
З кожним поривом вітру листя, яке втратило свою зелену барву під впливом наступної осені, падали пачками з дерев, що вишикувалися вздовж вулиці.
Скоро зима.
"А потім знову настане весна."
Джін Ву занурився у свої думки, дивлячись на розлетені листя. Але потім, нарешті, помітив, що телефон в кишені вже розривається від дзвінка.
Дзвінок був від Ча Хаен.
— Дорогая? — Як тільки він відповів на дзвінок, то почув роздратований і напружений голос дружини.
— Д-дорогой! Су Хо, він ... Наш син...!
Удома щось сталося, навіть при тому, що його охороняють два Маршала? Сам Джін Ву почав говорити на підвищених тонах, тому що ситуація здавалася раптовою і неймовірною.
- Що сталося з Су Хо?
У відповідь Хаєн закричала так, ніби не могла повірити в те, що відбувається.
- Він летить!
— Э? — Зумився Джин Ву.
— Наш син летить по дому прямо зараз! — кричала Ча Хаен.
У цей момент Джін Ву згадав слова Ю Джин Хо, сказані кілька днів тому.
« Це дивно. Я думав, що дитина з вашими генами почне бігати відразу як народиться, розумієш? "
Пам’ятаючи ці слова, він втратив дар мови і зацікавив їх як боввана.
- Що мені робити? - З якоїсь причини він трохи розсміявся в повний голос, почувши паничний голос дружини по телефону.
У цей момент він вирішив, що спершу мусить заспокоїти свою дружину.
- Все буде добре. Постарайся не турбуватися про це.
- Про що ти взагалі?
— Скоро я навчу Су Хо літати, — пообіцяв Джін Ву.
— Ты, ты... Ти вмієш літати? — Зуміла Ча Хаен.
«... упс. Хіба я не розповів їй про це раніше? "
Коли він зустрічався з Ча Хеен у стёртому часу, він не був вправний в польоті. Тому для подорожей вони використовували Небесного Дракона « Кайсела».
У результаті Джін Ву не стримався і поспішав у повний голос.
Восени листя покачалося на вітер і падало на землю.
Після осені прийде зима, а потім весна буде вітати світ. У всього є початок і кінець, і новий початок наступить за кінцем.
Однак...
— О нет! Су Хо, не треба!
Дзинь, бац!
...здається, що до зими в його сім'ї ще дуже далеко
Увага!