Він врятував життя людини. Ні, він врятував життя найвищої особи найбільшої корпорації країни і не просив ні про що у відповідь.
Якби його дочка не побачила хлопця і просто пройшла повз, то він ніколи б у житті не дізнався, як він видужав від цієї хвороби.
Ю Мен Хан був відомий за свою неемоційну особу. Але в цей раз вираз його обличчя зрадницькі видавало те, як сильно він був зворушений.
- Але чому...? Чому ви допомогли мені?
Тоді він висловив своє прохання разом з величезним фінансовим доповненням. Проте Джін Ву просто відмовився, сказавши, що не має такої сили.
Тоді що змусило його передумати? Ю Мен Хан привів Джін Ву сюди, щоб поставити це питання. Навіть якщо і був ризик його цим образити.
Тудук тудук
Його серце стукало все швидше і скоріше, поки тягнулося час. Він з хвилюванням чекав відповіді. Кожної секунди відчували, як десять хвилин. Нарешті Джін Ву вирішив дати відповідь.
І він нарешті дав його.
- Я вирішив, що ви порядна людина, ось чому.
- ...!
Від такої несподіваної відповіді брови головуючого поповзли вгору.
— Но... але що це означає?
— Якби ви були людиною, яка б пішла на все заради досягнення мети, то я не став би навіть думати про ризик для вас.
- Під цим ви маєте на увазі... те, що я ніколи не намагався скористатися своїм сином Ю Джин Хо?
— Верно, — кивнув Джін Ву.
Як і очікувалося від голови всесвітньої корпорації, голова Ю Мен Ган відразу зрозумів, що намагався сказати Джін Ву.
Те, що Ю Мен Хан мав одного козира, яким він міг скористатися і змусити Джін Ву діяти, було правдою. І цим козирем був його син, заступник майстра гільдії Аджін - Ю Джин Хо.
Але після того, як його пропозиція була відкинена, він не став нав’язливо чіплятися до нього і чесно відступив. Що означало, що він повірив словам Джін Ву про те, щоб той не мав ліків.
Око за око, зуб за зуб - Джін Ву суворо дотримувався цього принципу. Тому він відповів на довіру Ю Мен Хана тим же.
Хоча йому довелося трохи подумати над тим, чи цей бізнесмен його довірив.
"І все ж я не прийняв неправильного рішення." - Джін Ву посміхнувся.
І в той же час...
*кап
З очей Ю Мен Хана потекла самотня ридання.
— Я не знаю, як висловити вам свою вдячність. Він швидко змахнув тильної сторони долоні і рішуче подивився на молодого мисливця. Навіть якщо це буде вдвічі, ні, вчетверо менше. Будь ласка.
Як тільки він сказав це, почуття обов’язку від вдячності до хлопця трохи полегшало. І Ю Мен Хан швидко продовжив.
- Є що-небудь, чого б ви хотіли, мисливець-нім?
- Не те, щоб я чогось хотів, але... — і Ю Мен Хан відразу ж наволожив вуха.
Якщо мисливець Сон Джін Ву хотів грошей або чогось іншого, він збирався зробити все, що в його владі, щоб це дістати. Але відповідь Джін Ву дещо відрізняється від того, про що думав Ю Мен Хан.
- Якщо зі мною щось станеться... Ви можете стежити за моєю матір'ю і сестрою?
Таким був його відповідь після недовгих роздумів.
Джін Ву попросив доглядати його родину. Таким чином він готувався до найгіршого сценарію, який міг або не сформулювати. Може, він вже назбирав достатньо грошей. Але, на жаль, гроші не зможуть захистити їх від певних моментів. Звичайно, головний голова Ю Мен Хан був би надійною опорою у такі часи.
- ...Вам дійсно цього буде достатньо, мисливець-нім?
— Так, цілком.
Було важко уявити, щоб з мисливцем Соном Джин Ву сталося щось погане. Але оскільки він вирішив погодитись на будь - які вимоги, головуючий Ю Мен Хан не вагаючись кивнув ні хвилини.
— Даю слово.
На цьому закінчилася їхня довга розмова.
— Ну, тоді... - Джін Ву намагався піднятися, щоб піти.
Ю Мен Хан, дивлячись на нього, відчув розчарування, що їхня розмова наблизилася до кінця. Потім він запізнився зрозумів, наскільки йому подобався цей молодий хлопець на ім’я Джін Ву.
А якщо мисливець Сон Джин Ву став би частиною його сім'ї ...?
Ю Мен Хан ніколи раніше не дозволяв собі використати свою улюблену дочку як інструмент для укладення угоди. Але тепер він поставив запитання.
— Ви зараз зустрічаєтеся з кимось?
Якщо справа стосувалася цього хлопця, то він не почувався б обділеним і віддав йому Ю Джин Хі. Вперше Ю Мен Хан зустрів молодого чоловіка, який змусив його таке відчути.
На жаль, Джін Ву дуже усміхнувся і відповів.
- Насправді у мене є людина, яка мені подобається.
— О... - І тоді Ю Мен Хан зрозумів, що він щойно поставив дійсно нетактовне питання. І його обличчя помітно почервоніло. Цей молодий чоловік був вражаючим.
Але голова не був людиною, яка зациклювалась на тому, чого не могла отримати. Незабаром він підняв голову і, усміхаючись, попрощався.
— Буду молитися, що обіцянка, яку я сьогодні дав, не буде виконана в майбутньому.
Джін Ву посміхнувся у відповідь і піднявся з дивана.
- Я теж з усіх сил подбаю про це.
Тепер, коли всі його характеристики досягли свого максимуму, єдине, що залишилося покращити - це його здатність керувати своєю теневою армією.
Джін Ву повернувся в заборонений район Японії, щоб провести останні приготування. Перед очима Ісуса простягався нескінченний ліс.
Гранд-маршал Беліон з наказом Джин Ву розділив теневу армію на три окремі групи, і призначив командувачами себе, Ікрида та Бера.
Джін Ву кивнув головою, подивившись на три групи під пагорбом, де він стояв. Він по тих солдатів, що виходили від цих ауре зрозумів що на створення балансу сил між цими трьома групами було витрачено багато зусиль.
Гранд-маршал, зустрівшись поглядом з Джін Ву, вклонився. Здавалося, що цей хлопець був таким же перфекціоністом, як і Ікрид. З іншого боку...
"А ось цей хлопець..."
Джін Ву розвернувся, щоб подивитися на так зване "живо", зведеного на верхівці пагорба.
— Бер, иди сюди. Зараз же.
*шшух
Бер в мить ока піднявся з підніжжя пагорба наверх і схилився перед Джин Ву.
- О, мій король!
— Голова, в підлогу - ще до того, як ці слова зірвався з губ короля Бер швидко почав битися головою об землю.
І Джин Ву відразу ж скричав.
- І в якому місці це "маленький притулок"? І мені в такому місці відпочинку? Не кажучи про розміри, це взагалі притулок або що?
- Кьєее... — Бер з'ївся від громних викриків Джін Ву і голосом незаслужено ображеного відповів, — для оселі відповідного короля, принаймні це...
—... — Джин Ву почав повільно масувати своє чоло.
Він повністю забув про той маленький факт, що мурашки спеціалізуються в "будівничості будинків".
Звичайно, йому слід було здогадатися, що вони могли побудувати в якості "простого будинку". Мурашки розміром з людину, яка мала фізичну силу над надлюдську.
Він повільно підняв голову і знову був захоплений величним видом так званого "малого сховища".
Велика фортеця з білого каменю простягалася в далечінь. Її легко було побачити здалека, вона також була запаморочливо високою. Поки він намагався побачити, де ж у неї верх, в нього затікала шия через те, що він так довго задирався голову
.
Джін Ву, неповноцінна мурашка знову залякувала себе. Він навіть не наказував їм зробити це, і ось все зроблено.
Він недбало вимаскував свої віскі, перш ніж видати сттон і поставити наступне запитання.
- А що щодо чорного прапора, що розвівається біля того краю цього замку... Це... Про що ви взагалі думали, розміщуючи його там?
І в цей момент Белліон у поспіху примчався туди, де стояв його володар. Раптом він впав головою до землі поруч з Бером.
*бууум
Джін Ву на деякий час втратив дар мови. Він перекладав погляд на Беліона, то на Бера. Потім він повільно розгорнувся і крикнув.
- Мої солдати! А тепер вивчайте бойові вчення!
У відповідь почувся сильний рев теневих солдатів, що розкотився по цілій місцевості.
— Ууаа!