На жаль, у асоціації мисливців просто не було часу виконувати їх кожного разу. Президент асоціації Ву Джин Чоль деякий час сидів з засмученим обличчям, і потім він дав нову вказівку.
- Запропонуйте його у належний готель.
— Є, сер, — коротко відповів працівник асоціації. Він вже розвернувся, щоб піти, але здавалося, що він про щось схвильований. Відчувши це Ву Джін Чоль перестав вивчати документи і підняв голову, Мм? Що-небудь ще?
— Эемм... - Перед тим, як набрався сміливості працівнику якийсь час задумував - Сер, що ви такого вчора почули від мисливця Сона Джин Ву у вашому кабінеті? Знаєте, я ніколи не бачив вас таким блідим.
Річ у тім, що коли він подивився на обличчя Ву Джін Чоля, то вперше в житті зіткнувся з такою блідою людиною.
Що ж у них було за розмова?
Працівник всю ніч не міг прогнати з голови образ поблудиючого обличчя його начальника. Так що, хоч він і знав, що був неввічливим, але все ж він повинен був запитати та задовольнити свою цікавість.
І звичайно ж обличчя Ву Джин Чойль вмиг скам'яніло.
— С-сер, простите меня. Я запитав щось лишніше... - злякався чоловік.
— Ні, не в цьому справа. Я не засмучений тим, що ви запитали.
Просто справа було в тому, що Ву Джин Чолю згадали ті сцени, які розвернулись перед ним від дотиків пальця мисливця Сона Джін Ва. Ось і все.
Армія лютих драконів, яка рвалася з іншого краю темряви. І справді величезний дракон, який слідував за ними. Він був настільки величезним, що здавалося, ніби рухався так повільно, наче час зупинився. Хоч він і летів з такою ж швидкістю, що й решта драконячої армії.
У нього була така неймовірна аура, що якщо уявити, як всі мисливці світу об'єдналися, то і тоді вони не змогли б його навіть подряпати. І це був неймовірний тиск! Це було щось, що могло одним видихом спалити дотла все в цьому світі. У цієї істоти було все це.
Його погляд був неприємним.
Ву Джін Чоль не хотів би зіткнутися з такою істотою. Навіть якщо б йому обіцяли за це всі блага цього світу. Він би не захотів жодної нагороди і влади, яку отримав за це.
"Я не зможу..."
Через це він ще більше поважав мисливця Сона Джин Ву. Оскільки той не збирався бігти, а навпаки - хотів залишитися і битися. Хоч він і знав, що існують такі монстри.
"До речі, якщо вже я про це подумав, чим зараз зайнятий мисливець Сон Джин Ву?"
Залишилося ще якийсь час, перш ніж прибули б всі представники різних країн.
Джін Чоу дуже зацікавився тим, як Джин Ву проводить свій вільний час. І він звернувся до працівника, який розвертався, щоб вийти з його кабінету.
— О, до речі. Ви не знаєте, що зараз робить мисливець Сон Джин Ву-нім?
- Ми вважаємо, що зараз він відпочиває вдома зі своєю сім'єю.
— Та-даа! — Джин Ву поставив котел дуже гарячого рагу з кімчі, який він приготував на обідній стіл.
Обличчя Джин На миттєво просяяло, — Вау, так гарно пахне!
З іншого боку, мама виглядала трохи винною і дозволила своєму синові готувати їжу.
— Знаєш, це варто було зробити мені... - Вона зніяковіла.
Джін Ву посміхнувся і неквапливо відповів.
— Мамо, я просто хотів показати свої навички приготування, які я відточив за останні пару років.
Він довго впрошував і переконував її. І, нарешті, навчився передачі контролю над кухнею від своєї мами. І це був його амбіційний кінець.
Мама усміхнулася і взяла ложку в руки, коли піддалась словам свого сина.
— Фф, — обережно подула вона на гарячу рагу і відіслала ложку в рот.
Її очі майже відразу округлювалися.
Джин На відразу ж почала голосно базікати.
— Мам, ну як? Хіба не чудово?
— О, боже мой.
Джін Ву, побачивши її матір, не міг трохи затриматися.
— Я теж не знала, що братик має талант до готування. А ти знала? Мам, спробуй і ось це теж. Братик відмінно готує гарніри, — постійно щебетала дівчинка.
Його сестра безупинно ховала вміння готувати брата, навіть забуваючи витирати з уст дрібні шматочки рису. Але Джін Ву помітив, що вираз обличчя його мами повільно помінявся. І він обережно запитав її.
— Мама?
Вона м'яко відклала ложку в сторону і перепитала у відповідь.
— Джин Ву... Адже немає нічого, про що мені варто хвилюватися?
Джін Ву з усіх сил намагався зберегти живу вираз обличчя і розіграв дурачку.
- Що ти маєш на увазі, мамо?
- Знаєш, твій тато готував для мене, коли збирався брати участь у небезпечних місіях.
—...
Її син ніколи не робив чогось подібного. Навіть коли він збирався поїхати в Японію, щоб розділитися з тими гігантами. І навіть тоді, коли в Сеулі відкрилися ці гігантські Ворота. Але тепер, коли він це зробив, його мама раптом почала хвилюватися.
жіноча інтуїція - точніше, це було материнське легке.
"Похоже, який батько, такий і син. Я навіть у таких речах схожий на нього..." - Джин Ву швидко прокрутив в голові скаргу, яка навіть не була такою. Він похитав головою, дивлячись на матір - Нічого такого, мамо.
Можливо, вона хотіла залишатися джерелом сили для її сина, який намагався вичавити усмішку. Чи, може, вона справді повірила цій відмовці? Було важко сказати. Але вона посміхнулась і знову взяла ложку в руку.
Джін На, злегка покусаючи кінчик своєї ложки, спостерігала за діалогом між братом і мамою. Потім знову розлилася в усмішку і повернулася до обіду.
До того часу, як їхній обід наближався до кінця...
— Мой повелитель.
Він почув голос Беліона.
— Як ви і наказали, солдати на своїх позиціях.
"Прийняв."
І ніби, чекаючи цього шансу, Бер теж заговорив.
— О, мой король. Житло, приготовлене спеціально для вас, теж готово.
"...Добре. Дякую." Хоча він і взагалі не просив про його будівництво.
Джін Ву, отримавши звіти від своїх маршалів, повільно піднявся з-за столу.
- Дякую за їжу.
Але потім його руки, які він простягнув, щоб зібрати порожні тарілки, різко застигли. Він почув шум, що доносився зовні.
"Шаги чотирьох людей..."
Він також чув, як тривожно билися їхні серця. Хоч така інформація і не означала для нього нічого, всі четверо були мисливцями, це були звичайні люди.
"Що ж це може бути?"
Звичайно ж, не міг же якийсь божевільний грабіжник хотіти вломитися у будинок мисливця рівня S, так? Крім того, вхід до будинку охороняли агенти з відділу спостереження. Про це подбав президент асоціації Ву Джін Чоль. Отже, репортери теж не могли сюди піднятися.
Джін Ву не міг ні до чого дістатися. І незабаром його вуха вловили звук дверного дзвінка.
*Дінь-дон
« Давайте я відкрию, — сказав він. — Він швидко передумав свою матір, яка збиралася піднятися і попрямував до вхідних дверей.
*щелк
Перше, що він побачив, відкривши двері, були троє міцно підібраних молодих людей, одягнених в чорні костюми. Вони виглядали так, ніби вони були з якогось розвідувального агентства або чогось подібного.
"Хоча і не схоже, щоб вони були з бюро мисливців..." - Джін Ву кинув швидкий погляд на їхні костюми, перш ніж запитати.
- Я можу вам чимось допомогти?
Коли він поставив це запитання, Трійця цих молодих людей розступилася і інша людина з позаду них повільно вийшла вперед.
- Мисливець Сон-нім... Я приношу вибачення за те, що з'явився ось так без попередження. Але я можу трохи поговорити з вами наодинці?
Джін Ву впізнав цього чоловіка, і його голос трохи напружився.
—... Голова Ю Мен Хан?