Але де б то не було завжди знаходитися незадоволені. Було достатньо тих, хто намагався образити Лю Жигеня або Південну Корею за допомогою анонімних заяв в інтернеті.
"Подивившись на цю виродку Лю Жигеня - китайський уряд підтримує його фінансами, щоб він захищав Китай, а замість цього вмотував у Корею."
"Хто-небудь знає, які коріння у Лю Жигеня?"
"Хто-небудь, погляньте на банківський рахунок Лю Жигеня? Краще б переконатися, що йому не платять корейці."
"Чому велика країна на зразок нашої повинна допомагати дрібною, яка в майбутньому все одно не згадати про цю послугу? Ми повинні переконатися, що це більше не повториться."
"Товарищ, ви так праві!"
"Тому не потрібно було туди їхати. Але оскільки вони це зробили, то ми повинні бути відповідно винагороджені. Яка ж цінність цих мисливців, що зібралися в цей особливий загін?
Який взагалі сенс у тому, що вони вирушають на добровільну місію? Розрахуйте, щоденну заставу кожного з цих мисливців і заставте корейців заплатити!"
"Я чув, що Сон Джін Ву отримав чортову купу бабла, убивши гігантів в Японії. Так що він тоді може заплатити за все зі своєї власної кишені!"
Було багато коментарів з дуже токсичним змістом. Вони заповнили сторінку телетексту в самому низу екранів, які оновлюються у реальному часі.
Репортерша, яка виступала від імені багатьох людей, яких цікавило подробиці про особливий загін мисливців, звернулася до Лю Жигеню. .
— Багато людей підтримали ваше сміливе рішення, мисливець Лю. З іншого боку, також багато людей запитують, чому ми повинні були допомагати корейцям. У вас є, що сказати на це, мисливець Лю?
Лю Жинь Ген зняв свої темні окуляри і подивився на репортерку.
- І хто це кидається такими дурнями?
— Простите?
Не звертаючи уваги на погляд репортера, Лю Жиґень продовжив.
— У них голови тільки як прикраси розмовляють? Вони карти читати не вміють? Вони не знають, яка країна наступна, якщо поглянути трохи вище Кореї?
— Аа...
— Один з гігантів, якого не зупинили в Японії, переплив море і майже дістався до китайських земель. Я чув, що публіка оцінила і переписувала книжки з історії, тому вони це бачили. І тоді Лю Джень подивився прямо в камеру, я кажу про те, як могло статися щось схоже, але набагато більше за масштабом. Ми з моїми товаришами зійшлися в цьому розумі, і ми поїхали туди, щоб запобігти цьому.
Бурний потік ругані Лю Жигеня миттєво зупинив потік токсичних коментарів.
Він продовжував говорити, його голос ставав все гучнішим, а погляд - гостріше, ніби він говорив безпосередньо з цими коментаторами.
- Якщо все ще залишилися люди, які чують таку нісенітницю, то передайте їм наступне. Я, Лю Джи Гень, не впевнений, що зможу зупинити те, чого не зможе зупинити мисливець Сон Джин Ву. Ось чому ми пішли туди, щоб допомогти йому. Тому якщо ви цим незадоволені - то чому б вам самим не спробувати зловити монстрів своїми...
Лю Жиґень продовжував свій гнівний смуток, який потішав його прихильників. Але потім він чомусь різко обірвав свою промову і замовк. Чи могло бути таке, що він нарешті зрозумів, ніби камера була ввімкнена?
Звичайно, що ні.
Мабуть, Лю Жиґень був єдиним у всьому Китаї, хто міг так лаятись і ображати когось в прямому ефірі, не боячись наслідків. Але навіть такий чоловік, як він, втратив дар мови і виглянув з будівлі аеропорту.
Що ж таке могло статися?
Першою в той же бік подивилася репортерка. Наступними були мисливці та їхні помічники, що стояли за Лю Жігенем. Врешті-решт, всі присутні в аеропорту - усі погляди були спрямовані назовні.
І коли вони побачили зміни, їхні погляди затремтіли.
Лю Жиґень ніколи б не став чимось звичайним. Але тепер він не стримав подиху, який вирвався з його уст.
— О, боже мой...
На небо Пекіна повільно опускається густа темрява.
— Мисливець Сон-нім, ви, випадково, ще не чули про строкові новини?
Джін Ву похитав головою.
Після "рейда" тих гігантських Ворота він відправився пряміком в Японію. І тільки нещодавно повернувся до Кореї. Потім одразу ж вирушив до Асоціації мисливців. У нього насправді не було можливості прочитати новини або будь-яку смску від ЗМІ.
Крім того, якби сталося щось серйозне, поки його не було, Ю Джин Хо першим повідомив би йому про це. Адже він уже був в офісі. Навіть Джін Ву напружився, коли побачив похмурі обличчя працівників Асоціації.
- Щось сталося?
Ву Джін Чоль дістав свій телефон і показав йому репортаж у прямому ефірі.
— Господи Ісусе! Ви це бачите?
- Руки-пали!
— Хіба ці Ворота не здаються більшими, ніж ті, що з’явилися в Кореї?
Вісім гігантських Воротарів виявилися в різних куточках світу. Напововину налякані, напівзагрозжені таким розвитком подій люди знімали ці Ворота і викладали свої зйомки в соціальні мережі.
З усього світу збиралися термінові новини.
— Гльп, — донісся сильний звук Джін Ву.
Це Ву Джин Чоль нервово сковтнув. Мисливець не звернув на це уваги і продовжував дивитися всі ці відеокліпи.
- Мисливець-нім... Можуть це теж бути...
— Ні, я не впевнений, — перебив Джін Ву.
Він подбав про те, щоб донести думку, що ці нові Ворота не мають до нього нічого спільного.
Ву Джін Чоль таємно сподівався, що ці Ворта теж не будуть нічим серйозним. Його обличчя швидко затьмарило від такої відповіді Джин Ву, що було відразу помітно.
Що, якби з цих Ворота викидали сотні тисяч монстрів, як це було в Сеулі?
Хіба це не було тим самим, що і оголосити про кінець для людства?
Ву Джін Чоль тремтів, Представляючи масштаби всього цього. Джін Ву, закінчуючи дивитися ці відео, сказав йому.
— Давайте спершу підемо в інше місце.
— А, да...
Вони швидко добралися до офісу президента Асоціації і розмістилися на диванах один навпроти одного.
- Ви сказали, що хочете мені про щось розповісти...? — Він обережно заговорив до Ву Джіна Чоль, і Джин Воу відразу ж відповів: « Пане президент Асоціації ». Ви мені вірите?
Ву Джин Чоль кинув.
— Так, звичайно ж, я вам вірю.
- Якщо так, то сподіваюсь, що повірите всьому, про що я вам розповім.
- Перепрошую?
І як у свій час зробив колишній Теневій Повелитель, Джін Ву витягнув свій вказівний палець і приклав його до лоба Уу Джин Чойля. У той момент, коли палець торкнувся його лоба, очі чоловіка застигла темрява. І безліч образів промайнули перед його очима.
— Аа!
Джін Ву показав президентові Асоціації необхідну кількість інформації, і нічого більше.
Це було про Володарів та їхні плани, про Повелителів і армії, які вели до цього світу.
*хаа хаа
Ву Джін Чоль на власні очі побачив силу цих Володарів. Як тільки ці образи перестали мекати перед його очима, він намагався перекласти дух.
- Цього... Цього не може бути... Та як таке може... — Ву Джин Чол повірив "цьому".
Він вірив, що Бог наділив кількох вибраних людей особливою силою для захисту людства.
Він повірив, що саме це і було причиною того, чому мисливці мусили боротися з монстрами та захищати інших.
Але якщо все те, що показав йому мисливець Сон Джин Ву було правдою, то ...
Він був занадто зарозумілим. Він зробив велику помилку.
Мисливці, ні, "Пробуджені", були всього лише процесом вирощування цієї маленької кількості людей, які змогли б пережити наслідки цієї справжньої війни, яка мала б місце.
Це не було війною між людством і Володарями. Це була війна між Володарями і Суверенами. Двома організаціями, які мали неймовірну силу. Звичайно, це вони збиралися битися.
Але в цьому котлі з’явилася величезна зміна у особі певного чоловіка.
І тепер, коли армії Повелителів прибували на цю планету набагато швидше, ніж очікувалося, спасіння людства було тільки в одному. Єдине, на що люди могли покласти свої надії - на цю несподівану змінну.
- Як таке може бути... — Руки Ву Джин Чоля тремтіли, коли він підняв свої вже повні сліз очі, - Мисливець Сон-нім... Ви збираєтеся битися з цими істотами? Один?
Навіть якщо ворог і мав велику силу, Джін Ву не міг так просто здатися, спершу чого-небудь не спробувавши, адже так? Принаймні, мисливець ніколи в житті так не робив.
І ось чому він мовчки кивнув головою.
— Да.
Ву Джін Чоль хотів допомогти йому будь-яким можливим способом, так що він швидко запитав.
- У такому випадку, що ж нам... Ні, що я повинен зробити, щоб допомогти вам, мисливець-нім?
Нарешті, прозвучало очікуване питання. І Джін Ву спокійно відповів так, ніби він вже думав про це по дорозі сюди.
- Ви можете зібрати представників всього світу в одному місці?
Будь ласка!