Чи це був великий успіх?
Голос Джин Ву був чутний по всьому світу, але він говорив не мовою людей.
Більшість людей подумала, що це був грім на небі.
Хоча варіанти пояснення того, чому всі чули той самий шум, були дуже різними.
Але це нікого не зацікавило. Люди цілого світу, відчуваючи надзвичайне полегшення, святкували перемогу Джін Ву.
Те саме спостерігалося на місці події.
Мисливці, нервуючи, стояли наготувавши біля місця бою. Коли вони почули, що монстр переможе, то не могли стриматися і вигукували.
Двоє розділів найкращих місцевих гільдій Чо Джон Гін і Бек Юн Хо також з полегшенням зітхали. З широкими ухмилками вони переглянулися.
- Гей, пане Бек. Я бачив, як ваше обличчя ще пару хвилин тому виглядало не так чудово. Невже ви тепер заспокоїлися?
- Пане Чо, гадаю, вам самому варто утерти свій холодний піт перш ніж переживати за когось іншого.
— У мене з собою є запасне заспокійливе. Отже, якщо у вас все ще серце не на місці, то завжди можете до мене звернутися.
— Ох... Ви так спітніли. Чому б вам спочатку не витертися ось цим хустком?
Глави двох гільдій, які змагалися за перше місце в рейтингу, почали нервовий обмін колкостями. Але вони могли так жартувати тільки тому, що ситуація вже вирішена. Насправді ж, ще пару хвилин тому вони не могли навіть сковтнути.
Але це можна було зрозуміти.
Хіба їх не встромило у битву проти жахливих монстрів?
Настільки сильний, що вони повелися з мисливцем особливого рівня Томасом Андре як з іграшкою?
І ризикували не тільки їхнім життям, але й кожним мисливцям цих гільдій. І тепер два майстри гільдії, як і всі інші мисливці, що були в тому ж місці, думали про одне й те саме.
Якби сьогодні мисливець Сон Джин Ву програв би тут, то це було б смерті як для всіх них.
Тепер, вільні від цього тиску, двоє чоловіків могли висловити свою радість під прапором жартівливого обміну колкостями.
Посмішкує Бек Юн Хо, перекидаючись жартами з Чо Джон Гіном, заглянув останньому за плече і його погляд застиг.
— Ээ...
Чо Джон Гін побачив його погляд і теж обернувся.
З центру зруйнованого міста йшов один чоловік. Це був Джин Ву, який закінчив свою битву з Володарями. Тепер він мовчки йшов до них.
Інші мисливці помітили його. Коли Джін Ву з’явився в цьому місці, де лунали гучні вигуки та радісний крик, запанувала тиша.
Єдине, що можна було сказати про те, як машина швидкої допомоги завивала сирени і поспішила до місця бою.
- Це мисливець Сон Джин Ву.
— Цей хлопець, він...
Атмосфера стала надзвичайно важкою через гостру думку Джін В.
Хоча вже було ясно, що битва закінчилася на його користь.
Але жодна людина не посміла відкрити рота, побачивши його таким.
Битва, в якій він бився, була неймовірно напруженою, оскільки навіть тепер від його плечей виходило легка спека.
Чому?
Коли Бек Юн Хо зустрівся з Джін Ву поглядів, він вклонився йому.
Це був тільки початок.
Всі інші мисливці теж по черзі поклонилися в сторону Джин Ву.
Ніби вони зустрічали солдата, який повернувся додому з дуже небезпечного завдання.
Щира повага.
Як же вони могли не відчувати великої поваги до свого товариша-охотника, який бився на такому рівні?
Вони всі висловили свою щиру вдячність і повагу не тому, що їм хтось наказав це зробити, а не через те, як вони дбали про своє оточення.
Джін Ву побачив їхній вираз вдячності, і ...
"..."
...і він мовчки пройшов повз них і попрямував в сторону знайомого припаркованого фургона.
Томаса Андре вже збиралися занурити в машину швидкою. Його охороняв Ренат Неерманн. Вони обидва дивилися слідом віддаляючого Джин Ву.
Ренат з збудженим обличчям сказав.
- Мисливець Сон Джин Ву не виглядає таким вже радісним.
Томас отримав екстрену допомогу від хілерів і його стан значно покращився. Так що тепер він міг хоча б кивнути, щоб висловити свою згоду.
схоже на те.
- Чому? Він же зміг здолати цих сильних монстрів і вижити, - не розумів Ренат.
Тільки інші мисливці могли знати, через що проходить мисливець. Це відчуття від ковтка повітря після проходу високорівневого підземелля неможливо описати жодними словами.
То чому ж у мисливця Сона було таке понуро обличчя?
Насправді Томас відповів на запитання Рената.
— Мабуть, він незадоволений тим, як пройшла битва з цими виродками.
- ...! — Таку відповідь дуже шокувала Рената.
Джін Ву продемонстрував дії, які вже давно перевершили усі людські обмеження. Тоді чому ж він виглядав так, ніби не був задоволений своїм виконанням?
Який це могло мати сенс?
Ніби знаючи, що думає його німецький колега Томас, то кивнувшись і продовжив.
- Я теж в це повірити не можу... Мабуть, під час самої битви він був розчарований тим, скільки разів йому загрожувала смерть.
"Аа, тоді." - Ренат згадав момент, коли груди Джин Ву прокололи кігті того звіра.
І з його уст зірвався тихий подих.
Йому також пригадалося, як у нього найтімніло в очах, коли той стародавній Ельф вразив Джін Ву кинджалом.
Але хіба це не тому, що вороги просто були занадто сильними для будь-якого мисливця?
Більше не кажучи про те, щоб битися з ними одночасно! Скільки людей у світі змогли б протриматися стільки, скільки він не зміг би воювати з одним із них?
Коли Рената дійшов до цієї точки, він похитав головою.
- "Ні, це не те..."
Звичайно, думки про ураження через те, що вороги були сильні, були притаманні звичайним мисливцям, таким як він.
Може бути, "перемога" для таких як Джин Ву великих шишок, що володіють силою, була чимось само собою зрозумілою? І, можливо, тому вони більше задумуються над тим, як перемогли у своїй битві?
Коли він дійшов до цього висновку, Ренат відчув холодність по його спині. Поки він, обшарпаний, стояв, Томас додав останнє.
- Він справді страшний чоловік, цей Сон Джин Ву.
- ...Тут я з вами повністю згоден.
Томаса забрали до лікарні після закінчення його ув’язнення. Хоча під час самої подорожі...
"Я правильно зробив, вирішив не обурюватися тоді в його офісі", - подумав Томас.
...а Ренат твердив собі, що він ніколи б не посмів стати ворогом мисливця Сона Джин Ву.
*скріррр
"Бонго" гільдії Аджін зі скрегітом загальмував. Молодий хлопець, що сидів за кермом, вискочив з нього.
Ю Джин Хо побачив по телевізору, як Джін Ву б'ють монстри.
І він без будь-якого плану стрибнув у фургон і помчав до місця битви.
І хоч його чуттєве сприйняття не було таким всиленим, як у пробуджених рівнями вище, він миттєво вирахував Джін Ву посеред цілого моря мисливців на місці битви.
Зі сльозами на очах миттю попрямував до своєї мети.
— Братааaан!
Джін Ву побачив Ю Джин Хо, який мчав до нього сльозами. Його очі трохи пом’якшилися через криваву лють.
У той час Ю Джин Хо скористався нагодою міцно обійняти Джін Ву.
Зазвичай його брат знаходив це злегка роздратованим і відступав убік. Але цього разу все було по - іншому.
Джін Ву вирішив просто льодяно поплескати Ю Джин Хо по спині, коли хлопець вчепився у нього і розридався.
І теплі почуття людини, яка щиро за нього переживала, змогли повільно розтопити його серце.
Чи не Ю Джин Хо, а сам? На губах Джін Ву з'явилася легка усмішка.