Джін Ву згадав обличчя покійного президента асоціації Го Гун Хі, і його обличчя миттєво застигло. Але він не був одним з тих, хто так просто виявляв почуття. Ворог, якого він хотів убити, був би знищений в самому кінці. Він подбав про те, щоб його ворог тремтів від жаху перед неминучою смертю.
Тому Джін Ву сказав.
Ти будеш останнім.
Потім його фігура почала повільно занурюватися в тінь під його ногами.
- Поки я спіймаю того звіра, стій тут і тихо жди, зрозумів?
Коли трансляція закінчилася, президент Асоціації Ву Джин Чоль вдарив кулаком по столі.
*бам
Останній сцена перед уривком трансляції була те, як мисливець Сон Джин Ву без сил падає на землю, вражений цими двома монстрами.
Побачивши, як усе це розверталося, Ву Джін Чоль відчув, ніби його світ розвалився. Якби Гвен Хі не користувався цим столом, то розвалив би його на шматки одним ударом.
Тягнений кулак Ву Джин Чоль тремтів. Решта працівників, які були присутні в кабінеті президента Асоціації і переглядали трансляцію разом з ним, також замовкли.
У кабінеті стояла важка тиша.
Но...
Президент асоціації Ву Джин Чоль знав краще за інших, що йому не можна даремно витрачати тут час.
Він швидко запитав.
— Скільки гільдій зараз на місці події?
— Туди прибули всі п'ять великих гільдій, сер.
Ву Джин Чоль піднявся з-за столу і швидко віддав новий наказ.
— Наш відділ по нагляду теж туди відправиться. І я теж поїду з ними.
- Але, сер, це буде занадто небезпечно!
- Думаєш, небезпека і безпека важливі для нашої ситуації? — и Ву Джин Чоль кинув на мовчазний сморід.
Співробітники, які намагалися переконати його, втратили дар мови.
Республіка Корея щойно втратила свою останню лінію оборони, Сона Джин Ву.
Це означало, що більше не можна було відступати. Кожен мисливець мав співпрацювати, щоб вбити цих монстрів. Інакше ніхто не міг би мати майбутнього.
Ву Джін Чоль в поспіху надів свій піджак. Потім підняв голову і побачив зйомку, яка передавала зображення безпосередньо, прямо на величезний телеекран.
Ця камера була кругло наведена на небо. Вона безупинно транслювала вигляд гігантських Воріт, що висіли над Сеулом. Погляд Ву Джін Чоля, який подивився на цей екран, тремтів.
"А може..."
Можливо, Корея вже була приречена.
У нього серце впало. Навіть якщо їм пощастить і вони зможуть вбити цих монстрів, для цього їм доведеться знести важкі втрати.
Чи зможуть вони впоратися з цими безглуздими величезними воротами за допомогою решти мисливців, а якщо точніше - без мисливця Сона Джин Ву?
Від думок про тих монстрів, що були в центрі міста і потім про ці Ворота, на нього захиталася відчай, яке він до цього так старанно намагався заперечувати.
Але Ву Джін Чоль знехтував головою. Навіть якщо десятки, сотні чи тисячі, ні, навіть якщо всі мешканці Кореї думали так само, як і він, комусь все ж потрібно вступити в бій.
Сили, якими володіли мисливці, служили саме цій меті.
Ву Джін Чоль стиснув зуби, намагаючись прогнати зайві думки з голови. Він уже збирався вийти зі свого кабінету, коли один з його працівників в поспіху звернувся до нього.
— Сэр!
Ву Джин Чоль обернувся. Він подивився не на працівника, який його покликав, а на величезний екран телевізора, де телеведучий поспішаю щось говорив глядачам.
— Шановні телеглядачі, одна з наших камер нарешті добралася до місця подій!
Схоже, що камера розміщувалася на даху високого будинку. Показана на екрані знімалась дуже далекої дистанції. Але цього вже було достатньо. Метель, що застила місто, був розлогий.
Зворушившись, президент Асоціації Ву Джін Чоль пробрався через всіх працівників, які відставали з місця на місце і ринув до величезного екрана.
Морозний туман розсіявся. І стало можливо ясно побачити фігур, що стояли на вулиці. Там було п’ять чоловік. Вірше, чотири людини і одна істота.
Серед них, поруч з якимось солдатом-мурав'ям стояв хтось, кого Ву Джин Чоль знав досить добре.
- Це мисливець Сон Джин Ву! — Здивований, несподівано для себе самого, викрикнув Ву Джин Чоль.
Решта працівників подивилися на розкриті залишки крижаних големів, які були розкидані навколо Джин Ву, і зречили від ликання.
— Уррааая!
Джін Ву, який, як всім їм здавалося, точно загинув, тепер стояв так, ніби був у повному порядку. Але, крім того, виявилося, що він загнав свого ворога в кут.
Тож як вони могли стримати свій радісний крик?
З очей Ву Джин Чоля покотилися сльози.
Залишився лише один ворог. Здавалося, що один крижаний корабель був наляканий до смерті. Воно стояло на місці, як вкопане, не може рухатися навіть на міліметр.
Ніхто не міг сказати, що сталося під час тієї мети. Але ситуація повністю змінилася.
Йому не потрібно було цього говорити. Ву Джін Чол знав, що весь світ був прикутий до цього ефіру.
І яким же чином мисливець Сон зараз знищить цього монстра? Президент Асоціації Ву Джин Чоль в очікуванні дивився на Джін В.
Але тоді...
Джін Ву, мабуть сказав щось монстрові. А потім почав занурюватися кудись під землю.
"??" - обличчя робітників, які вже з радістю почали обійматися, застигли.
Нарешті...
...Джін Ву повністю зник з місця битви.
Оператор, мабуть, теж впав у паніку. Камера почала обертатися в усі сторони, намагаючись знайти Джін Ву. На жаль, тепер навіть волосинка його не знайшла.
— Хм... — Ву Джин Чоль не зміг приховати свого хвилювання. І він потер губи.
І знову в кабінеті президента Асоціації опустилася важка тиша.
Після повернення у свій притулок, розташований десь в джунглях, Володар Звіриних Клики застукали зуби.
Ця аура смерті поступово ставала все густішою. Вона вже стискалася у його шиї. Як шкода, що йому довелося витратити час на суперечки з Володарем Мороза. Треба було негайно втікати з того місця.
Коли він полював на могутнього мисливця Бразилії, то Земля була для нього просто місцем для полювання, наповненої слабкою здобичі. І нічим більшим. Звір був п'яний відчуттям свободи. Тому що він, нарешті, покинув сумне і нудливе місце між вимірюваннями, де було практично нічого робити.
Але тепер...
Хто б міг подумати, що Теневий Повелитель прийшов у цей світ з таким злим наміром у своєму рукаві?
Поки мова йшла про чоловіка, який прикинувся Королем мертвих - гаразд. Але звір точно не хотів боротися проти реального Теневого Володаря.
Якщо хтось і захотів би зупинити його, то йому б знадобилася сила, набагато вища за нього.
Там був повелитель руйнування.
"Якщо все вийшло так, то у мене немає вибору. Краще сховатися тут і тихо чекати, поки не з'явиться Імператор Драконів..." - і звір лізе на ліжко, зроблене з гілок та листя.
Коли він ліг, довкола нього зібралося кілька звірів з Миру Хаоса, яких люди називали монстрами. Вони втихомирилися біля його ніг.
Ці дикі звірі, які мали велику магічну силу, були ніким іншим як королівський гвардійець цього Правителя.
Вони замурчали і почали прати мордочки, коли їх Король почав гладити.
Але потім Правитель відчув, що щось не так. Він перестав гладити голови своїх тваринок, лежачи у зручному логіці.
"Мм...??"
У всіх його тварин вовна стала дибки.
Спрацювало шосте відчуття, яким володіли всі тварини. Від незрозумілого відчуття, що з'являється в затилці Володаря, у нього по всьому тілу пробігли мурашки.
Він мовчки переклав свій погляд туди ж, куди дивилися всі інші стривожені звіри. Очі Володаря зіщурилися. На відстані кількох метрів від них сильно тремтіла тінь, яку зрошували дерева.
Він відчув запах смерті, який швидко проник у його сховище. Повелитель Звіриних Клів проколов голосом, сповнений відчаю.
— Чи це може бути?.