Це полум'я було насичене магічною енергією і легко спалювало свої цілі дотла, хоч дерева й не були сухими. Навіть та смердюча рідина швидко забруднилась. Тож Джін Ву, який стояв на достатньому віддалі від того місця, міг розслаблено спостерігати за цим видовищем.
Він посміхнувся, побачивши, що його план відмінно спрацював. У цей час перед його очима продовжували з'являтися повідомлення від системи.
[Ви вбили ворога.
Вы убили...
Ви вбили...]
Перед його очима постійно з’являлися повідомлення.
Висока швидкість розмноження могла здатися комусь поганим новином, але для нього це було добре. Це означало, що він отримає більше очок досвіду.
І, звичайно ж, в його голові пролунав той самий веселий механічний писк.
*тиль
[Рівень вище!]
"Відмінно!" - Джін Ву щільно стиснув руку вкулак. Щоб з'ясувати ріст його показників, він швидко закликав вікно стану.
"Окно статусу."
*тиль
[Ім'я: Сон Джин Ву
Рівень: 133
Клас: тіньовий Правитель
HP: 78,230
MP: 136,160
Втома: 3
Характерики:
Сила: 308
Виносність: 307
Пастка: 3116
Інтеллект: 321
Сенсорік: 298
(Окці, доступні для розподілу: 0)
У нього вже було 133 рівні!
Завдяки тому, що його солдати в той час зачищали територію по всій Японії, похід за підвищенням рівня проходив досить швидко. Все це безліч монстрів, які виходили з Ворту були найкращим подарунком для Джін Ву.
Майже всі його характеристики перевищували 300, за винятком "Сенсоріки", якій все ще потрібно два очки, щоб дійти до цього планка.
"Потрачу всі окуляри з завтрашнього щоденного завдання на Сенсоріку" - досить посміхнувся Джин Ву, закривши вікно стану.
Війна, про яку говорив Король гігантів, і план, який "вони" підготували, як згадав покійний президент Асоціації Ґон Хі - Джин Ву не мав жодної чіткої думки про те, чим може бути що-небудь з цього.
Але ж це і не мало значення, чи не так?
Все, що йому потрібно було — це добре підготуватися до будь - якої ситуації. Це означало, що він повинен був зосередитись на тому, щоб підвищити свій рівень.
Але тоді Бер, який мав вести вперед батальйон мурах і вбивати монстрів далеко від місця, де був Джін Ву, раптово вийшов на зв'язок зі своїм господарем.
— О мой король... Чи можу я звернутися до вас у певній справі?
- Хмм? — Чому Бер так раптово покликав його? Джін Ву був збентежений таким поворотом подій. Він швидко відповів Беру:
- "У чому справа?"
"... зв'яжіться з корейською Асоціацією мисливців. Вони з'єднають Вас зі мною."
Після того, як прес-конференцію з Джін Ву показали по всьому світі, на Асоціацію мисливців затопився потік нескінченних запитів і просьб.
Більшість з них були добрими мисливцями в інших країнах. Деякі з них навіть таємно вирушили до Кореї, щоб поговорити з Джіном Ву і порадитися з ним.
Одним з таких мисливців був Ренат Нерман, найсильніший мисливець Німеччини.
"Навіть мисливцю особливого рівня і найсильнішому мисливцеві Бразилії не вдалося впоратися з цими штуками. То як же тоді я можу бути в безпеці?"
Він мав виняткове чуття і був скромний. Хлопець подумав, що замість того, щоб тремтіти від страху, йому варто довіритися оголошенню мисливця Сон Джин Ву, де він говорив про те, як знає спосіб здолати цих незнаних монстрів.
І саме тому він вирішив поїхати до Південної Кореї.
Прибувши в міжнародний аеропорт Інчона, він повністю вдихнув повітря Кореї. У нього був зовсім інший запах, ніж у Німеччині або Америці.
"Так ось яка вона, Корея..." - відчувши деякий подив від своєї першої поїздки в Азію, він у явному нетерпіння звернувся до працівника, який сидів на пункті імміграційного контролю. - Це країна мисливця Сон Джин Ву?
— Простите? А, д-да, це вона, - працівник змутнувся і згідно кивнув головою. Ренат досить посміхнувся. Незабаром він зможе поспілкуватися з найсильнішим мисливцем у світі.
Він відстав на волосину під час банківського бенкету в кінці міжнародної конференції гільдій. Але ще одна можливість! Від самої думки про це його серце забилося в очікуванні. Він глибоко, дуже вдихнув, щоб хоч трохи заспокоїтися. Але тут величезний, здоровий чоловік, що стояв за ним, роздратовано сказав:
— Гей, якщо збираєшся стояти тут і витрачати час, то забирайся з дороги.
Перед цим обличчя Рената сильно здуло товсті вени.
Та як ти посмів ..?
Як міг хтось хамати йому, одному з кращих мисливців по всьому світу?
"Я тобі зараз виховання поправлю!" - німецький мисливець зняв окуляри, які допомагали йому приховувати його особистість, і обернувся:
- Дивись сюди, друже! Те, що ти зараз сказав - тепер зможеш повторити це мені в обличчя? — Ренат Неерманн стояв нахмурившись. Чоловік, який стояв перед ним, був вищий від німця принаймні на голову. Він зняв свої окуляри і загрозливо ряв:
— Свали. З дороги. Нахер.
Ренат Неерман миттєво впізнав цього здоров'я, і вираз його обличчя скам'яніло. Він на мить захистився, перш ніж відкрити рот:
— П-прошу, проходите вперед.
Томас Андре скористався своїми широкими плечима, щоб пройти повз німецького мисливця і стати біля пункту контролю. Але вибачатися було тим, що Лаури слідували за ним.
Це і справді був мисливець особливого рівня власною персоною. Працівники аеропорту, побачивши живого Томаса Андре, який часто називає себе найліпшим мисливцем у світі, відчули, як значно важче дихати.
Яким же він був гігантом, не просто так люди дали йому прізвисько "Голіаф".
Томас Андре помітив, як обличчя працівника пункту контролю миттєво зблідло, надів окуляри назад і привітно посміхнувся:
- Це країна містера Сона?