Що ж таке побачила в ньому пані Селнер того разу? Що змусило її так задрижати від страху? На жаль, її історія ще не закінчена, тому йому довелося вгамувати свою цікавість і зосередитися на голосі жінки.
— Те, що я побачила в цих людях - це безмежна сила. Але коли я зустрілася з "цім", у мене не було іншого вибору, крім як прокинутись.
Погляд Джин Ву швидко опустився нижче. Він побачив, як ледь помітно тремтіли її пальці.
- Коли мої очі вдивилися у це... Я навіть зараз все ще ясно пам'ятаю слова і голос "цего".
Джін Ву знову підвів голову. Поруч із заклопотаним видом сиділи голова бюро і Адам Уайт.
Джін Ву ревим голосом запитав:
- Що воно вам сказало?
- Він сказав, що я маю... спокійно піти і чекати початку війни.
Пані Селнер, згадавши про це, здригнулася. Голос, який вона чула уві сні, був більш очевидним від будь-якого звуку в дійсності.
На відміну від наляканої жінки, Джин Ву задумався над словом "війна". Це було його зачіпкою.
"Це ж дуже схоже на те, що сказав мені Король гігантів, чи не так?"
Битва між Володарем і Правителями. Хіба не про це говорив король Гігантів? Що вони "готовились" до війни? Можливо, що не тільки Володаря Владики готувалися до цієї майбутньої битви.
І якщо так, то до якої сторони ставилися ті виродки, які спостерігали Мисливців?
Хоч йому це і було цікаво, він не почув відповіді на своє перше запитання. Отже хлопець знову запитав:
— Як це пов’язано з вашим проханням захистити інших мисливців?
—... Я побачила в Вас ту ж саму дрімаючу силу.
Її обережно висловлені слова змусили Джін Ву здригнутися. Сила Теневого Правителя - ось, що вона побачила глибоко всередині нього того дня.
Оскільки жінка помітила силу того ж типу і у вбивць зі свого сну, то вони, мабуть...
"... читачі."
Обличчя Джін Ву скам'яніло.
Пані Селнер помітила різку зміну у виразі обличчя Джин Ву і швидко продовжувала пояснення:
- Це сутність, яка стоїть вище мисливців. Щоб їх зупинити, нам потрібні Ви. Людина, яка володіє силою, однаковою їй.
Голова бюро, який тихо слухав усю розмову, нарешті сказав:
— Чесно кажучи, я не був переконаний у тому, що ніхто, крім Вас, не може захистити мисливців. Но...
- ...Моя вчора битва з Томасом Андре змусила бюро мисливців думати інакше. Я правий? - Закінчив за нього хлопець.
Глава незручно кивнув, коли Джін Ву явно вказав на справжню причину.
— Так, Ви абсолютно праві.
Завдяки події, що відбулися день тому, бюро мисливців нарешті дізналися про відмінність Джин Ву від решти мисливців. Ця подія, можливо і була великим інцидентом, але вона також допомогла організації виявити новий промінь надії.
Ідеї, які здатні вбити мисливців особливого рівня, і мисливець-одиночка з силою рівноправними цими істотами.
Бюро мисливців відчайдушно потребувало допомоги Джін Ву, як ніколи раніше. Сполучені Штати вже втратили одного свого мисливця особливого рівня. І з їхньої точки зору Томаса Андре потрібно було захистити будь-якою ціною.
— Звичайно, ми не вважаємо, що такий чудовий мисливець, як Ви, допоможе нам без належної відшкодування.
Хоч би що він хотів, це стало б йому доступним. Це також включало найбільший скарб, залишений Камашом — його камінь рун.
Ця нова пропозиція від бюро мисливців не означала його вербування. Замість того щоб набридати Джіну Ву з пропозицією, яку він вже відмовився, їм було б краще скористатися його силою для захисту потужної бойової сили Америки. До такого висновку дійшло бюро через поточні події, які відбулися після смерті Крістофера Рейда.
—... — Джин Ву замолк і впав у деякі роздуми.
Пані Селнер прямо розповіла, що вона бачила, щоб допомогти йому вирішити.
- Ці мисливці підтримують весь наш світ. Якщо їх не буде, цей світ не зможе триматися далі.
Після довгих роздумів Джін Ву врешті відповів:
- Мені шкода.
Його чітку відмову, яка не залишала надії на зміну рішення, змусив голову бюро з подивом підняти брови.
- Це через якісь туманні відчуття щодо мисливця Томаса Андре...?
Перед тим як ці люди зробили б помилкові висновки, Джін Ву швидко похитав головою:
— Ні, зовсім ні.
Його рішення було лише однією причиною.
- Це тільки тому, що я нічого не знаю про ворогів, з якими зіткнуся.
Хоч він і мав туманне уявлення про те, ким вони були, то ніколи не стикався з ними. І було очевидно, що він не став би давати будь-яких обіцянок захищати когось, коли він поняття не мав, на що здатний ворог.
Джин Ву не був якимось новачком, який з радістю обіцяв, що не буде впевнений у тому, чи зможе він дотриматися свого слова.
- Якийсь час я спостерігаю за ситуацією.
І тільки потім він зробить те, що зможе.
Його стриманий хід думки зовсім не змінився з тих пір, як він вперше увійшов в той подвійне підземелля ті кілька місяців тому.
На щастя, у Джин Ву було кілька тихих солдатів, які точно передавали йому інформацію в реальному часі. Залишивши своїх хлопців у тінях тих мисливців, про які турбувалися в бюро, він міг би вчасно зреагувати на дії цих виродків, якщо б вони зробили свій хід.
— Ну, тоді... - Джін Ву почав підніматися з-за столу, щоб піти.
Він вже почав аналізувати відповідний спосіб відповіді, коли настане момент до дії.
***
У кабінеті президента корейська Асоціація мисливців.
Президент Асоціації Ґо Гун Хі провів ще один день, повний справ.
Чому ж з усього, що могло статися, відбулася битва між мисливцем Соном і Томасом Андре? Та ще й за день до міжнародної конференції Гільдій?
Він дуже хвилювався через те, що щось піде не так на прийнятого боці. Тому він пересилав різні запити по всіх наявних каналах і врешті-решт отримав відповідь від бюро мисливців.
Згідно зі звітом із Сполучених Штатів Америки, розслідування виявило, що в аварії була вина гільдії Мусорників. І що Джин Ву ніким чином не буде применшений у своїх діях.
— Ффух... — Зрештою я зміг скинути цю гору з плечей.
Він з полегшенням шлепнувся назад у своє крісло. Ніхто і уявити не міг, як сильно він розпереживався, поставив картину, що мисливець Сона закривають в американській тюрмі.
Але знову ж таки...
"Зачекайте хвилинку".
... Тоді хто взагалі б міг де-небудь закрити мисливця Сона?
Навіть Томас Андре знепритомнів, чи не так?
Доійшовши до цього, Гвен Хі видавав смішок.
"Як-то... Я хвилювався про щось абсолютно неістотне."
- Хехехе, хіхікав Го Гвен Хі ще якийсь час, перш ніж відчув спрагу. Він оглянувся у пошуках чогось випити і помітив пляшку води, що стояла на кавовому столику.
"..." - він мовчки зупинив погляд на пляшечці, перш ніж простягнути до неї руку. Вона сама прилетіла до нього.
*ххати
Він досвідченим рухом руки схопив її і, відкручуючи кришку, злегка посміхнувся.
"Схоже, що у мене буде ще одна історія від начальника Ву, коли він повернеться."
- Хехехе... — Ґо Гун Хі був радий, що вирішив відправити начальника Ву Джін Чоля до Сполучених Штатів.