Відповідальний за Врата продовжив.
- Завдяки тому, що зараз у нас немає конкуренції з гільдією Аджін, пропозиції Врат іншим Гільдіям виросли на 40 відсотків, бос! — повідомив працівник.
— А ось і мартишка, - вслух проговорить Чо Джон Гін.
- Не зрозумів працівника.
— Нічого, - швидко обібрав майстер, — Асоціація не в курсі причин?
- З того, що ми знаємо, мисливець Сон Джін Ву відпочиває.
- Хмм...
- Щось не так, сер?
Чо Джон Гін похитав головою.
— Нічого.
- Чим займається Сон Джін Ву?
Чо Джон Гін відповів.
- Перед переваліфікацією мисливець Сон Джин Ву відкривав від трьох до чотирьохрат на день. І навіть вирушив до Японії самотужки, щоб розібратися з втечум із підземелля рівня S.
Було досить підозрілим, що гільдія Аджин так затихла.
Адже там, де були магічні істоти високого рівня, зазвичай був і цей мисливець рівні S, так же?
Джін Ву не міг встати від рейдів. Для майстра гільдії Мисливців не було чимось незвичним замислюватися про активність Гільдії Аджін.
- Ви маєте рацію, босе.
— О, до речі, хіба сьогодні не проводилися співбесіди для нових членів гільдії Аджін? Ти сходив подивитися?
— Так, але навіть на співбесідах мисливця Сон Джин Ву не було. Ю Джин Хо все робив сам, - доклав працівник.
—... — Запала тиша.
Мовчання тягнулося ще якийсь час, і потім Чо Джон Гін спокійно запитав.
- Звідки ти це знаєш?
— Брат, я скоро помру, — сказав Ю Джин Хо.
Джін Ву тільки посміхнувся. Він бачив, як його помічнику важко розібратися цілими днями з усіма охочими вступити в гільдію Аджін. Як би там не було, але Ю Джин Хо виконував роль заступника майстра гільдії. І це незважаючи на свій юний вік.
"Можливо, це його кров?" - подумав Джін Ву про причину такої працездатності молодого чоловіка.
Хоч це могло здаватися дещо сумним, але в жилах Ю Джин Хо однозначно текла кров Ю Мін Хана. Завдяки цьому Джін Ву міг залишити справи гільдії в його руках і вільно пересуватися.
— Дякую за твою наполегливу працю, — подякував він хлопця.
— Та нічого, брат. Як у тебе там справи?
— У мене? — и Джин Ву обернувся. Солдати, які чекали позаду нього, сказали, що вони готові. На губах мисливця заграла усмішка.
- Як завжди. Думаю, я сьогодні трохи затримаюсь. Так що йди в офіс без мене.
— Ладно, брат.
Після ввічливого прощання вони закінчили розмову. Потім до Джін Ву підбіг японський асоціатор мисливців і взяв його речі, включаючи й мобільний телефон.
Передавши йому речі, Джін Ву повільно розмив шию і плечі. Коли він розминувся перед рейдином, то відчував себе збудженим.
Працівник, хоч і був трохи наляканий, але поставив Джін Ву мучив його питання.
- Хіба ваша репутація не стане ще більшою, якщо ви проінформуєте гільдію Мисливців, що ви займаєтесь високорівними Воротами на нашій території? Чому ви тримаєте це в таємниці?
Джін Ву відповів дуже просто. Після того як він розминув шию, усміхнувся і сказав.
— Я люблю спокій.
В Японії скромність вважалася однією з найліпших рис.
Перекладач буквально плакав, передаючи його відповідь.
- Якщо вам щось потрібно, будь ласка, не соромтеся і скажіть мені! Я зроблю все можливе, щоб допомогти вам.
— Здається, ми не надто зрозуміли одне одного, але все ж таки це не так вже й погано... — Недобре посміхнувся Джин Ву і підійшов до Воріт.
Японські солдати повернулись до Джін Ву і відсалютували.
Ці Ворота були високорівними.
Джін Ву щодня подорожував з Кореї до Японії і назад. Він монтував складні підземелля обох країн.
Завдяки технологіям та супутникам Японії можна було відстежити щільність магічної енергії цих воріт. Джін Ву встав перед воротами і підняв голову.
Ці Ворота були настільки величезні, що це явно був рівень A.
Джін Ву не мав великих грошей, щоб бронювати Ворота. Але японський уряд пообіцяв йому цілковиту свободу дій.
Но...
Але для Японії в цьому випадку було куди більшою вигодою закриття всіх Воріт, ніж турбота про грошову вигідність. Оскільки у них не залишилося жодної діючої гільдії.
"Коротні мечі Короля демонів".
— Еее, — побачивши мечі в руках Джін Ву, молодий солдат здригнувся від здивування. Але потім полегшено зітхнув.
Побачивши переляканий вираз солдата, Джін Ву посміхнувся йому і увійшов у Ворота. До початку міжнародної конференції Гільдій залишалося ще два дні. Джін Ву, що присягнувся не втрачати жодного дня, зайшов у підземелля.
У його голові роздався знайомий механічний писк.
— Тілинь!
[Ви увійшли в підземелля.]
— Все буде в порядке? — обережно запитав Ву Джин Чоль.
Го Гун Хі, який отримав звіт, не виглядав засмученим.
- Про що ти говориш?
- Мисливець Сон Джин Ву... Останнім часом він є в Японії.
Асоціація мисливців може виявити місце розташування мисливців завдяки відстеженню на їхніх телефонах. За наказом президента асоціації Ґон Хі Асоціація розповсюджувала фальшиву інформацію всім, хто питав про місце розташування мисливця Сон Джин Ву.
- Якщо мисливець Сон вирішить залишитися в Японії...
Тоді Корея швидко втратить свого найліпшого мисливця. Це турбувало Ву Джин Чоля.
Але сам президент Асоціації Ґон Хі, який цінував Джін Ву більше за всіх інших мисливців, не виявляв майже жодного інтересу до цього питання. Від цього Ву Джин Чоль нервував ще більше.
Може бути, Го Гун Хі стало ніяково, коли він побачив його вираз обличчя пана Чоля. Він з усмішкою сказав йому.
— Не хвилюйся.
- Вам що-небудь відомо, сер? — запитав голова відділу з нагляду.
- Так, перш ніж відправитись в Японію вбивати гігантів він зайшов до мене, --сучасив президент.
Це був природний хід речей. Першим, хто сказав, що мисливець Сон Джін Ву спробує здолати гігантів, був Го Гун Хі.
- Я намагався відмовити його. Але його воля була міцнішою. Та й до того ж, всі переваги, які Японія могла запропонувати йому як мисливцю рівня S, були несовідими з ризиками. Та й не те, щоб йому за це запропонували багато грошей.
Ву Джин Чоль кинув.
Джін Ву лише попросив дати йому тіла вбитих ним магічних істот. Таким чином плата за порятунок цілої країни все ще була занадто мала.
- Але тоді не було часу на переговори з країною, де щодня руйнувалися міста...
Це було неминуче.
І дивно, що він був головою Асоціації, який мав охороняти своїх мисливців і відіслав його в Японію.
— Але він сказав це, — і Ґон Хі усміхнувся, згадавши їхню зустріч.
Ву Джін Чоль, не в стані стримати своєї цікавості, запитав.
- Що ж він сказав?
— "Я хочу взяти Японію під свою юрисдикцію", — відповів Ґо Ґун Хі.
— Кхаа-кгаа! - Закаштувався Ву Джин Чоль. У той час реакція Гвен Хі була такою ж.
- Велика частина великих гірдій Японії втратила свою силу через жертви, які понесли на острові Чеджу і через напади гігантів. Джін Ву впевнено сказав, що він займе вільне місце.
— Ээе... — Ву Джин Чоль ніяк не міг підібрати свою відвислу щелепу.
"Чи була це самовпевненість, чи ж він тримав в голові чудовий розрахунок перед тим, як вбивати гігантів?" - у будь-якому випадку Джін Ву досягнув своєї мети.
— І так як я міг не відпустити його? — запитав старий мисливець.
Поки інші гільдії змагалися за "велику" територію в Сеулі, Гільдія Аджін вже брала всю величезну частину Японії.
Одна з рис будь-якого мисливця була здатність вибирати своє місце для полювання. Сон Джин Ву був природженим мисливцем. Це включало в себе і здатність вистежити жертву. Потім Го Гвен Хі знову захоплено сказав.
- Він чудовий чоловік і товариш.
— Я згоден, — кивнув головою Ву Джин Чоль.
Здатність хлопця швидко переміщатися між Кореєю та Японією просто вражала. Але вони більше захоплювалися його здатністю навертати божевільні ідеї в реальність.
Коли президент заключив телевізор, там показували інтерв’ю Чо Джон Ґіна.
"Я дійсно дуже пишаюсь тим, що в якості мисливця з Корею був обраний саме мисливців Сон Джин Ву-нім."
Го Гун Хі відкинувся на спинку дивана і розсміявся. І потім він звернувся до Чоу Джон Гіна, який дивиться на нього з телевізора.
- Я теж так вважаю.