- Я призначений бути Вашим провідником під час вашого сьогоднішнього візиту, пане мисливець. Я буду відповідати за Вас.
Звичайно ж, кожне його слово було сказано японською. Джін Ву глянув на Ю Джин Хо. Останній же мовчки втупився на него у відповідь.
—...
—... — Побачивши усмішку Ю Джин Хо, Джін Ву зітхнув. Він зрозумів, що хлопець не мав ніякого бажання навіть намагатися зрозуміти хоча б слово по-японськи.
Отримувалося, варіантів що-небудь зрозуміти не було. Тоді Джін Ву покликав теневого солдата, який міг виступати в ролі довіреного перекладача з японської.
"О мій король" - з тіні з'явився Бер і ввічливо вклонився. Коли він закінчив вітати свого Правителя, то повернувся до Асоціації.
"Я розберуся з цією людиною," - пообіцяв він.
"Ні, зачекай. Коли ти так говориш, це звучить майже так, що ти збираєшся зробити щось зовсім інше. І це мене трохи турбує..." - подумав свідомо промовив мисливець.
Мабуть, Джин Ву був не єдиним, хто так подумав. Тому що, побачивши величну фігуру Бера, обличчя застигло не тільки самого працівника асоціації, але й усіх мешканців села.
— Людина, — сказав Бер. — Він зробив крок у напрямку працівника асоціації і звернувся до нього, вип’ючи груди.
- Що ти хочеш передати моєму володарю?
З боку тих, хто побачив це село, розступилися привітні зітхання. Навіть Ю Джин Хо був зненацька застаней. Він теж ніколи не бачив, щоб тінєві солдати розмовляли.
— Братан? Цей хлопець весь цей час міг говорити?
— Ага, — кивнув Джін Ву.
Колишній король мурах заговорив на такому біглому японському, що можна було подумати, ніби він - носитель мови. Якщо не брати до уваги монстра схожого, гучний, зв'язаний голос, яким він говорив.
"Але знову ж таки..." - і голову Джін Ву раптово відвідала одна думка. Якщо згадати, скільки людей з'їв Бер, то він навчився більше японців, ніж корейців. Отже, знання японської мови було наче неминучим результатом. І чомусь хлопець відчув у себе в голові нарослий тупий біль. Він почав повільно масувати свій лоб.
У цей час Бер обмінявся з працівником асоціації парою слів, і потім він обернувся до Джин Ву.
— О, мой король. Цей чоловік був призначений супроводжувати вас у цьому селі. Він присягається сумлінно служити вам, мій пане.
— Ладно, ладно. Але що ти йому такого сказав, що цей бідний хлопець так зблід? — запитав мисливець.
- Я попередив його, що якщо він посміє опуститися до будь-яких підлих виводок, то я проковтну його повністю, про мій король, від кінчиків пальців ніг до кінців його волосся.
- О, зрозуміло.
У будь-якому випадку, чи це мало якесь значення? Поки ціль була вимовлена, все було гаразд.
Працівник асоціації зі страхом подивився на Бера, який вже стояв позаду Джін Ву, і з Опою сказав.
- Будь ласка, сюди.
Джін Ву здалося досить незграбним, що обличчя працівника зблідло до такого ступеня. І він ласкаво кивнув йому.
— Ладно.
Працівник провів групу Джин Ву на територію покинутого складу, десь у глибині села.
Не було потреби шукати вхід всередину, оскільки одна зі стін складу була знесена. Всередині зруйнованої будівлі було видно труп монстра-гіганта, що лежить на спині.
— Там, — сказав працівник і відійшов.
Джін Ву підійшов ближче і перевірив стан останків монстра.
Труп був вкритий слідами жорстокої і важкої битви, через яку він пройшов ... Там також були численні сліди від укусів, рани яких давали зрозуміти, що монстр був з'їдений.
"Твоі хлопці... Це вони його так побажали?" - Джін Ву обернувся до Бера, і його погляд став жорстке. Колишній король мурах низько вклонився ще до того, як Джин Ву повернувся до нього. Його погляд був спрямований вниз.
Що ж це таке? Чому в голові Ю Джін Хо, коли він побачив стосунки свого братана і цього мурашка, з'явилася картина, де голова відділу, занурений у роботу, здавалося, постійно лебезит перед своїм керівником?
Джін Ву перевів погляд назад на труп вбитого монстра. Загалом, до тих пір, поки труп зберігав ще якусь форму, з'їсти тінь не представляла проблеми.
"Просто це відчувається якось дивно, ось і все," - подумав він.
Тепер усі гіганти в Японії були знищені. Джін Ву збирався знайти всі залишки цих монстрів, вбитих його солдатами щоб провести на них "Збереження тіні".
Коли він занурився в цю нову справу, то легко міг відрізнити від групи з яким із монстрів зіткнувся. Для цього було достатньо лише поглянути на стан трупа.
Більшість тих монстрів-переможців, які зіткнулися з мурашною армією, не змогли уникнути участі виглядати саме так.
— Ффух... — зітхнув Джин Ву. Він подивився на монстра, який напевно помер поки його пожирали сотні мурашок. Потім він закочував рукави.
Він вказав рукою на труп. І потім він вимовив величним тоном.
- Встань.
І так і сталося. Не важливо, хто це був, але всі селяни, що збилися в натовпі, пішли за Джін Ву майже раз ахнули від подиву.
— Ого!
З приглушеним, наче б доносився десь здалека криком, з тіні піднявся солдат-гігант. Він повністю відновився, і тепер схилився перед Джін Ву.
— Буум!
Це був ще один успіх. Настільки просто, наскільки тільки можливо. І так він дістав собі вже двадцять сьомого солдата-гіганта.
"Ось лишилось тільки двоє?" - Джін Ву подивився на величезні розміри солдата і досить посміхнувся.