У голові Джін Ву питання дедалі більше виникало. Король гігантів сказав:
- Ти став ворогом і Правичем, і Володарем. Але тільки я, клянуся, що буду стояти з тобою і битися за тебе. Отже, ти мені не допоможеш?
Король Гігантів припустив, що ці аргументи будуть достатньо для переконання мисливця. Його обличчя стало серйозним і рішучим. Але на жаль, Джін Ву поставив несподіване зустрічне питання.
— Якщо ти хочеш бути на моєму боці, то хіба не простіше мені буде замість цього перетворити тебе в теневого солдата?
Король Гігантів здригнувся від подиву.
Хоч це і було всього на секунду, але навіть у цей короткий момент Король побачив в особі цього чоловіка Теневого Правителя.
Його слова не були помилковими. Для нього було б набагато вигідно мати ще одного абсолютно вірного підпорядженого, ніж формувати зовсім новий альянс з повним незнайомцем.
Король був вражений тим, що ця людина не пропустила цього важливого нюансу. Він знову почав пояснювати.
— Ми, Правителі, як і Володаря, є духовними тілами. Коли таке тіло помирає, воно повністю знищується і не може бути навернене у твого теневого солдата. Що значить, що я ніколи не зможу стати твоїм солдатом.
Джін Ву знову кивнув.
"Так от чому," - ось і причина, чому Король думав, що Джин Ву простягне йому руку допомоги, коли було очевидно простіше навернути його в тенного солдата. Поки все ще діяв "Обет віри", не було потреби розібратися, чи це було брехнею або ні.
Хлопець перестав блукати у своїх думках і підняв голову.
Король гігантів знову запитав:
— Тепер достатньо причин мені допомогти?
Джін Ву мовчки подивився на Короля.
Це істота, що носить титул Короля Гігантів... Тепер у нього на обличчі був вираз впевненості. Ніби він точно знав, що скоро зв'язують його кайдани спадуть.
Звичайно, Джін Ву не мав дивних схильностей заздрити тому, хто був щасливіший за нього самого. Крім того, цей хлопець сказав, що добровільно стане його союзником. Отже, він не мав жодної причини відхилити пропозицію.
Але чому ж десь у глибині душі він відчував тривогу?
"Щось... Я точно щось пропустив," - відчув він.
На його лобі почали виступати крапельки холодного поту.
Король Гігантів ж у цей час знову попросив:
— Даруй мне волю, я молю тебе.
Джін Ву зробив дуже глибокий вдих.
Не важливо, як би він не зважував свої варіанти, Він не міг знайти жодної причини відмовити Королю в його прохання. Чим більше він думав про те, що міг упустити, тим частіше відчував, ніби його затягує в трясовину.
"Можливо, тут я занадто підозрений...?" - мисливець підійшов до Короля гігантів тримаючи в руці "Короткий меч Короля демонів".
Коли він підійшов до нього впритул, Король кивнув йому. Джін Ву кивнув йому у відповідь.
Потім він помахнув своїм мечем, повним його магічної сили, і одна з цепей була розрубана навпіл.
— Дзяк, хребець, гук!
Його серце чомусь стукало все сильніше і сильніше.
Чому-то це незрозуміле погане передчуття уповільнило його руку, хоч він вже і прийняв своє рішення.
Шшух!
Він розрубав і другу ланцюгу.
Вираз обличчя короля гігантів став шанобливим, не радісним і не сумним одночасно. Він терпеливо чекав, коли його кайдани впадуть.
Третій ланцюг.
- Шшух!
Джін Ву нахилився до спини короля, щоб розрубати ланцюг, яка вже вросла в його тіло. Але тоді...
— ТУДУК!
У цей момент його серце сильно застукало. Він відчув, ніби воно впало у самий низ живота.
Його думки про те, що він міг пропустити, і чому він так себе почував, сильно обвалилися. Здавалося б, що вона розсунула вузьку щілку між двома щільно зрушеними камінням.
Джін Ву зупинив руку, що вже майже розрубала ланцюг, і подивився Королю прямо в очі.
- Ти сказав, що ти будеш на моєму боці?
- Звичайно, буду. Якщо ти допоможеш мені, то в відповідь я допоможу тобі. Це чесний і досконалий обмін між двома Правителями.
Він вже кілька разів чув цю відповідь. Але те, що хотів уточнити Джин Ву було не це. Отже, він слідом задав своє справжнє питання.
- Тоді ти на боці людей?
—...
Король різко замовк.
"Обет віри". Умова цього заклинання означала, що Король Гігантів не міг нічого сказати.
Джін Ву глянув на потилицю цієї істоти. На його затилці холодно віддзеркалював світло оживлений в голову чорний кристал мани.
До тих пір, поки ця штука була в його тілі, це істота теж чула б голоси Владик у голові.
... Як і будь-який інший монстр.
Слова "Вбий всіх людей".
У повітрі з цього миттю відчувалося спрага вбивства.
Вже вільною правою рукою король гігантів намагався вдарити Джін Ву по віскі.
На його жаль, цієї свободи все ще не вистачало, щоб дотягнутися до мисливця. Джін Ву пригнувся і легко ухилився від удару. І потім встромив меч у груди Королю.
— Щк!
Остро лезо увійшло в середину грудей полоненого короля так, ніби цепей не існував.
— Кхаа-хахак! - І Король гігантів різко закаштував кров'ю.
Але одного удару було недостатньо. Дозволити таким істотам жити було б дуже ризиковано. Ця штука... Це може призвести до жахливої катастрофи.
Джін Ву прикинув ситуацію. Тож, відмовляючись від постійних нападів правої руки короля, просто рухаючи корпусом туди-сюди, продовжував встрявати свій меч у груди свого противника.
- Щк-щик-жок.
Він встромив меч у шостий раз.
Тільки після того, як його меч встромився і наскрізь проколов груди короля гігантів, останній перестав рухати своєю рукою.
Все було скінчено.
Джин Ву в останній раз вийняв свій меч. Король Гігантів глянув йому прямо в очі і багатозначно посміхнувся.
Це сумно, але для мене це кінець.
—... — Джин Ву поступився і мовчки струшив кров зі свого меча. У цей час Король продовжував говорити.
— Поки бої між жителями вашого світу й полоненими мешканцями Міра Хаоса ставатимуть дедалі напруженішими, то ваш світ буде все більше і більше перемінюватись на поле бою.
— Кхаа! - Король знову закаштував кров'ю і в останній раз посміхнувся.
— Молюсь... щоб все, що ти хочеш захистити, зернулося в попіл у нескінченному пожежі цієї війни...
— Не сподіваєшся, — різко перебив його Джін Ву і помахом свого меча відрубав цій істоті голову.
- Шшух!
[Ви вбили власника цього підземелля.]
У той момент, коли Король Гігантів видав свій останній подих, спляча в ньому безмірна магічна енергія вирвалася у зовнішній світ.
Трансформація цього світу почалася.