Першим у Токіо прибув елітний загін теневих солдатів на чолі з Ікридом.
Наступними були Клек і його армія вищих орків.
Ікрид побачив наближачу армію орків і злегка кивнув на знак вітання їх вождем. Укуси рота Клека, сховані під чорним капюшоном, піднімалися, коли він кивав у відповідь.
Солдати - елітні разом з загіном крижаних ведмедів, які діяли поряд з ними, зібралися в одному місці. І скоро...
- Топ-топ!
У повітрі лунали маршіючі кроки. Потім у блідо-серому тумані з'явився величезний батальйон теневих солдатів, які підходили до місця.
Бер і його мурашна армія прибули останніми. Так само як і солдати, що пішли найдовшим шляхом, але в той же час вбили більшість гігантів, колишній король мурах йшов попереду своєї зграї. Він першим з’явився у тумані, який осідав.
Як і завжди, Ікрид привітав його першим.
—... — Але Берт не звернув на це жодної уваги. Він пройшов повз Ікрида, не відповідаючи на вітання. Потім він дістав Джін Ву, який стояв спиною до нього і в пошані опустився на одне коліно.
— А. Ви всі прибули, — тільки тоді Джін Ву відвернув погляд від фігури гіганта далеко і обернувся.
— Молодці, ви всі чудово справились.
Почувши похвалу господаря, кожен солдат його тінейської армії пішов за прикладом Бера. Всі опустилися на одне коліно. Тільки крижані ведмеді не могли зробити цього, так що вони впали ниць притиснувши ноги до землі.
Перед Джіном Ву з'явилася вся його тіньова армія. Це було дивовижне видовище. Він бачив елітних солдатів, крижаних ведмедів, мурашок, вищих орків, Наг та інших видів теневий солдат, яких він сплутав. Зараз в одному місці зібралася майже тисяча його тіньових солдатів.
— Підніміться, усі! Джін Ву жестом наказав їм піднятися на ноги. І за його командою всі солдати випросталися.
Ю Джин Хо був повністю захоплений цим парадом. Він був приголомшений очима тихих солдатів.
"Як добре, що це один з навичок братана, а інакше, якби це були справжні монстри..." - хоч він і знав,що нічого поганого не станеться, але ... Він все-таки здригнувся, Представивши собі картину, де б разом зібралися і рухалися як єдине ціле монстри такого рівня.
Звичайно, було великим полегшенням усвідомлювати, що ці хлопці були їх союзниками. Він навіть не здогадувався, якими словами можна описати його братана, який стоїть на чолі цього незвичайного війська.
На жаль, прямо позаду нього було ще більш шокуюче.
— Гльп.
Ю Джин Хо дещо сухо зковтнув і з опалою обернувся. Там вдалеку стояв самотній гігант.
Під час цієї подорожі він вже побачив багато інших монстрів. Але цей! У порівнянні з іншими гігантами його розмір був на абсолютно іншому рівні.
Просто дивлячись на його голову десь у вишині, неможливо було відразу зрозуміти, що в вас перед очима. Подивіться на монстра, чи на величезний небоскреб.
— Божечки... — Ахнув молодий чоловік в подиві.
А тим, що він бачив раніше на відео і перед його очима була величезна різниця.
Ю Джин Хо дивився на гіганта, застрахувавши голову і розкриваючи рот. Джін Ву поклав руку йому на плече.
— Эй, дядю. У тебе така щелепа скоро відвалиться.
— Б-б-братан, - Ю Джин Хо, нарешті прийшов в себе і сумчасто почухав затилиць. Джін Ву прибрав руку з плеча хлопця і мовчки подивився на монстра-гіганта рівня боса.
"Як таке велике створіння взагалі може існувати?" - ті габарити не вкладалися в голові.
Ця форма життя була занадто великою.
Жахлива магічна енергія, яка виходила від цієї штуки, навіть його змусила задуматися про те, щоб позбутися з цього місця якомога швидше. Нас настільки огидно називали відчуттям.
Було тільки два способи позбутися цього відрази, яке він безперервно відчував.
Або ж, можливо, втекти від джерела цього відчуття і забути про все це або позбутися кореня усієї проблеми.
Який вибір краще було вирішити ще з того моменту, як він покинув Корею. Ні, якщо точніше, то з того моменту, як Джін Ву прокинувся.
— Тудук-тудик!
Він закрив очі і мовчки в прислухався у звук свого невпинно б'ється серця. Потім різко відкрив їх.
— Відійди на безпечній відстані, - відвернувся він до Джин Хо.
— Так, брате. Ю Джін Хо з рішучим обличчям кивнув і почав швидко проскізуватись між тими солдатами. Він спробував як можна швидше відійти подалі.
"Славо," - Джін Ву терпеливо чекав, коли хлопець відійде на досить безпечну відстань. І потім подумки закликав своїх нових покликаних, - "Виходьте."
З землі піднялася кілька тіньових солдатів-гігарантів. Хоч вони були і не такими великими, як той гігант-босс, але їх було немало. Усі вони вишикувалися перед своїм новим господарем.
Від Першого до тринадцятого.
Джін Ву назвав своїх теневих гігантів номерами з першого по тринадцяти, за порядком їх захоплення.
Він був цілком задоволений виглядом цих величезних фігур, які стояли попереду його тіневої армії. Від їхньої присутності його загони здавалися ще більш надійними, ніж раніше.