Цей чоловік уже знав правду, яку статуя ангела навмисно не згадала.
Це був серйозний прорахунок з боку статуї. Вона забула, за яким критерією цей чоловік був обраний спочатку. Він завжди міг бачити крізь встановлені правила.
“ У такому разі ти змушуєш мене! ”
І статуя ангела використала останній козир.
— Тілинь!
[Сістема заблокувала права адміністратора системи.
Система заблокувала права адміністратора системи.
Система заблокувала права адміністратора системи.]
— Тілін-тинь!
У її голові прозвучало ще кілька механічних писарів. Але постійно з’являлося одне й те саме повідомлення.
[Сістема заблокувала права адміністратора системи.]
Вираз обличчя боввана ангела спотворився.
Вона спробувала скористатися системою, щоб щось зробити з Джін Ву. Але, на жаль, навіть система повстала проти неї.
Джін Ву тільки потиснув плечима, тому статуя прийшла в наступ.
— Вааа! Виродок! - Відірвала вона.
Якщо ця річ не збиралася відповідати, то тоді ...
"...то немає сенсу залишати тебе живим." - і Джін Ву відпустив шию статуї ангела. У той же час він зарядив свій лівий кулак магічною енергією і наніс потужний удар.
- Будуум!
Ударна хвиля проникла крізь кам’яне тіло боввана ангела і залишила величезний кратер на стіні.
— Фьюю...
На мить запанувала тиша.
Око за око, зуб за зуби.
Джін Ву влаштував боввана ангела достатнього покарання за те, що та намагалася використати його.
Не тільки її голова, але й вся верхня частина тіла були знищені. Те, що залишилося від статуї, зісковзнуло по стіні вниз і впало на підлогу.
"Небагато шкода, що мені не довелося отримати жодної відповіді, але..."
Але ця штука все одно з самого початку намагалася його обдурити. Чи міг він вірити будь-якому почутому цим істотам?
"На цьому і закінчимо." - ніби б стрехаючи з себе жаль, Джін Ву стрихнув пил з лівої руки. У цей самий момент він почув відчайдушний голос, що обходився до нього.
- Мисливець Сон-нім!
— Так, - відгукнулися Джін Ву і швидко розгорнувся. Він занадто звернув увагу на боввана ангела і забув про всі інші кам’яні статуї. Ті масово атакували мисливців, виконуючи наказ, який перед своєю смертю дала їм статуя ангела.
- Мисливець Сон! — Поскаржено звернувся до хлопця Чо Джон Гін. Він використовував свою магію, щоб тримати на відстані кам’яні статуї.
Але ці статуї продовжували знущатися на мисливців цілого натовпу, наче чорний шторм.
Дехто проривався через магічні перешкоди.
— Пем!
Ву Джин Чоль отримав від кам'яної статуї удар якимось оболотом по підборіддя. Він похитав, ледь не впав. Чоловік відчайдушно намагався втриматися на ногах, які підкашували його.
Він бачив в повітрі кров і піт своїх товаришів-охотників, коли ті з останніх сил намагалися чинити опір монстрам, що наступить на них.
У нього в голові було порожнеча.
"Зачекайте. Що я зараз робив?" - удар привів його в поступовий стан.
"Аа!"
Коли він прийшов в себе, перед його носом вже стояла кам'яна статуя.
Він побачив, чим він тільки що отримав такий удар. Це виявилася чортова книга товщиною в кілька енциклопедій, зібраних разом. Звичайно ж, вона була з каменю. Так що було очевидно, чому у нього так закрутилася голова.
"Ні, зачекайте хвилинку, а чи може товста книга вважатися смертельною зброєю?" - безглузде питання прийшло йому в голову.
На мить Ву Джин Чолю згадав якийсь судовий процес, який показували по телевізору. І він про себе посміхнувся. У будь - якому разі він не міг ні відбивати цю книгу, ані повертатись. І він не мав сили на контратаку.
І ось чому він, нарешті, здався з легкою усмішкою. Але потім...
- Будуум!
Голова кам’яного боввана з книжкою розкололася наполами. Монстра відкинуло так далеко, ніби його зачепило вибухом.
— Аа...? — І розум Ву Джин Чоля різко прояснився. Він моргнув і похитав головою, щоб прийти в себе. І, нарешті, помітив знайому фігуру, що стоїть поруч з ним.
— Ви в порядку? — запитав він.
— Аа... — Ву Джин Чоль міг тільки ахнути замість відповіді. Ця знайома фігура виявилася не хто інший, як Сон Джин Ву.
Ву Джин Чоль деякий час ще стояв з спантеличеним виразом обличчя. Нарешті, він дещо видав:
- До речі, ти це зробив голими руками ...?
— Давайте обговоримо подробиці пізніше, - і Джін Ву відійшов від вражаючого голови відділу нагляду, та десь почав умиватися. Він не припиняв шукати щось. Зрештою він помітив щось, що відбивало світло.
Це був його загублений "Короткий меч Короля демонів".
"Наше!!" - і мисливець простягнув руку до зброї. Він активував "невидиму руку" і притягнув свій меч назад до себе в долоню.
— Хвати!
Його биття було таке ж безцінне.
— Бууум!
Перш за все, він відігрів від себе дошкульну кам’яну статую, яка перешкоджала йому йти нею. А потім він почав рубати всі підряд статуї, які билися з мисливцями.
—Фффф...
Посередині всього цього він зробив глибокий вдих.
Час навколо нього дуже забарився. І тільки він залишився вільним і не скутим. Відразу після цього Джін Ву, здавалося, миттєво зник з того місця. Потім зі швидкістю, за якою навіть високорівні мисливці не могли простежити, почав знищувати всі кам’яні статуї.
- Шшух!
— Тук!
Чотири кам’яні статуї одночасно розсипалися.
Мисливці, які ледь вижили завдяки вчасному втручанню Джін Ву, могли тільки здивовано дивитися на все це, розкриваючи роти.
— Мм...? - Ву Джин Чоль нарешті дістався до цих мисливців і тихо сказав,
- Це все, про що ви можете зараз подумати, я правий?
- Так, і мисливці кивнули.
— Так, я так само. Але, все одно, єдине що він міг - це ахнути від подиву. Він злегка похминувся і взяв цигарку в зуби. Мисливець з відділу по нагляду встав поруч із ним.
- Шефе, це нормально, що ми от так відійшли?
- Що не так?
- Прямо зараз мисливець Сон-нім все ще бореться з монстрами ... Мисливець з відділу по нагляду повернув голову в бік Джин Ву, і у нього теж відвисла щелепа, — Ааа...?
Ву Джін Чоль вклав сигарету в розгорнутий рот цього хлопця, і навіть підкурив своєму начальникові. — Ти можеш собі уявити, як нам йому допомагати?
— Нет, сэр... Не уявляю, - постеряно відповів чоловік.
— Тоді стій тут і мовчки кури.
— Є-есть, сэр.