...буть це було б найбільш очевидним справою.
— Крррк...
Табличка впала на підлогу і розсипалася на дрібні шматочки. Статуя ангела сухо розсміялася, дивлячись на тепер безлізену табличку.
—... Ха-ха-Ха-хо.
Джин Ву сутичився. "То є від початку..."
Тоді він і зрозумів, що ці написи спочатку не мали ніякого сакрального сенсу. Ця кам'яна табличка, і так звані закони, написані на ній - нічого з цього не мало значення.
"Якщо б було інакше, то ця штука не стала б так недбало до неї ставитися", - для хлопця це стало очевидним.
Тоді, що це взагалі було за місце? І чого ця річ хотіла від нього?
"І..."
Всі ці завдання, підвищення рівня, ключі до швидкого підземелля, і все інше. Всі ці дивні події, що відбулися після того, як він покинув цей храм - що вони взагалі означали?
Нарешті з'явилася можливість отримати відповіді на всі питання, які не давали йому спокою. І коли він подумав про це...
- Буду-булим-будом.
Його серце почало шалено битися в грудях. Більшість часу воно билося в ритмі. Але в цей самий момент воно тремтіло, ревело і тряслось сильніше, ніж двигун гоночної машини.
"Ця штука знає все," - мисливець був в цьому впевнений.
Джин Ву, не змінюючи мислення, голосно запитав:
- Це ти мене сюди кликав?
Він сподівався дізнатися, як ця статуя пов'язана з системою.
— Так, це статуя ангела пошевелила пальцями. І знову, ти добре впорався з цим.
Потім - шия. "Скарб" похитав головою з боку в сторону.
— Кррриия...
— Кррр...
Ця чортова штука розминулася. Не потрібно було бути генієм, щоб зрозуміти навіщо.
Зазвичай Джін Ву атакував першим, не вагаючись. Але цього разу він зробив виняток.
У нього було занадто багато запитань до цієї статуї ангела. Тепер він не хотів обривати цього маленького діалогу, якого так важко добився.
І хлопець поставив ще одне питання: "Ти монстр?
Хвиля магічної енергії, що походила від цього боввана ангела, явно відрізнялась від усіх звичайних монстрів.
Але поняття "монстр" було винайдено людьми для їх власної зручності. Якщо це слово могло описувати справжнього монстра, то так, ця статуя була справжнім "монстром".
Кам'яна статуя, яка могла рухатися і говорити - хіба можна було уявити монстра страшнішого цього?
Так що Джін Ву хотів з'ясувати, чи була ця штука в домовленості зі звичайними монстрами або ні.
— Крррк...
— Крр...
Статуя ангела нагнулась, щоб розм’яти спину, і потім випрямлялася назад.
- Це неправильне питання, - розповідав відповідь.
Джін Ву мовчав.
- Замість того, щоб питати мене про те що я є, тобі варто запитати, що таке ти, -- продовжило монстре.
Джін Ву застиг на мить, але у нього не було часу на подив.
— Хлоп!
Статуя плескнула в долоні. І цей звук швидко прогнав всі відволікливі думки з його голови.
— Ну, тоді це буде твоїм останнім випробуванням, — посміхнулася з обличчя боввана ангела. Вона закінчила розминатися.
- Якщо ти все ще зможеш стояти на двох ногах до кінця випробування, тоді все, що ти хотів знати, буде розкрито. Це... — Майже відразу ж статуя ангела клацнула пальцями. У численних кам’яних статуй, що стояли в храмі, очі засяяли червоним світлом.
- ... стане твоєю нагородою, - офіційно вона.
Тоді це і сталося.
Всі статуї, які щільно стояли в кімнаті, повернули голови убік Джин Ву.
— Топ.
І вони всі разом зійшли зі своїх п'єдесталів.
— Щитщик.
І всі статуї підняли свою зброю.
Мисливець обвів статуї поглядом. Хоч вони і були маріонетками, то все ще здавалися дуже могутніми противниками. Він насправді кілька разів ледь не загинув, чи не так?
Джін Ву спокійно закликав своїх тихих солдатів.
"Виходьте."
Але тоді...
— Тілинь!
[У час останнього випробування, всі ваші Класові навички були запечатані.
Магазину заборонено користуватися різними зіллями та функціями. Поновлювальні ефекти від підвищення рівня і завершення завдань не будуть застосовуватися під час випробувань.
Ви не можете залишити кімнату до кінця останнього випробування.]
"Що?" - лоб Джин Ву покрилася складками. Механічні піщинки продовжували роздаватись у його вухах, але вони швидко затихли. Жахливі кам’яні статуї почали нестися прямо на нього.
Їхні рухи були тихіші, але, в той же час, і неймовірно швидкими. Це був абсолютно новий рівень порівняно з тим, як він у свій час воював зі сотнями лицарів під час випробування на підвищення класу.
"О, схоже, хочете пограти так?" - подумки запитав хлопець.
Козири, які він приготував для кожної ситуації - зілля, нагороди за завдання і подібні речі стали марнотою. Система з самого початку була з Джин Ву, і знала всі його секрети.
"Тоді я подолаю це за допомогою тільки своєї сили!" - Джін Ву зібрав всю свою рішучість і стиснув мечі ще міцніші.
Найпростіший спосіб вибратися з цієї небезпечної ситуації — знищити основне тіло, яке керує кам’яними статуями. І це була статуя ангела. Але якщо вбити її, то він не отримав би того, чого хотів. Отже, це було б варто розглядати як останній варіант.
На якийсь час він вирішив підіграти цю ідею випробування, про яку сказала ця статуя.
"І ось чому я..." - ...ось чому він до цих пір ніколи не перестав ставати сильнішим.
Він ніколи не припиняв наполегливо працювати над усіма своїми цілями. Він робив це, незважаючи на перешкоди, які перед ним вставали.
— Ффух...
Джін Ву носом і ротом видихнув гаряче повітря.
Те, чого він спочатку не міг бачити, все те, що він пропустив, коли вперше опинився в цьому місці, тепер почало виявлятися у його полі зору. Його натреновані очі тепер легко відстежувати переміщення кам'яних статуй. Минулого разу їхні рухи здавалися йому миттєвою телепортацією.
"Слева" - і його меч заблокував копію кам'яної статуї, яка носилася на нього зліва.
— Дзинь!
"Знова зліва", інша статуя, відштовхнувшись ногами з плеча боввана і коп'є, вмила у повітря. І відразу ж опустилася вниз, рубаючи бойовим сокирою.
Було неефективно захищатися від прямої атаки зверху. Тому Джін Ву тільки змістився в сторону і дозволив сокирі просто приземлитися поруч.
— Кабууум!
Від підлоги відскочили кам’яні уламки, розбиті ударом сокирою. У той час Джін Ву удар поглинув статую з сокирою в обличчя.
— Кабууум!
Як тільки обличчя боввана зісковзнуло з ногою Джін Ву, воно розсипалося в порох. Але все ж...
- Шшух...
Джін Ву відхилився назад і ухилився від гарматної стріли. Вона пролетіла повз нього і встромилася у стіну в далекому кінці кімнати.
У нього навіть не було часу радіти знищенню одного противника - справжнього схопучка тільки починалася.
"Справа." Цього разу це був меч.
- Шшух...
— Дзинь!
Джін Ву своєю силою відвів в сторону заблокований меч статуї. У той же час описував дигональну лінію мечем у своїй іншій руці.
— Тцк!
Кам’яна статуя з відсіченою рукою впала з воєм, наче гострий біль.
Зліва, справа, зліва, спереду, праворуч і ліворуч.
"Я можу впоратися,"-Джін Ву встигав відображати всі атаки.