Йому не дуже подобалась ця ідея. Оскільки він все ще пам'ятав жахливу ціну, яку йому довелося заплатити разом з його товаришами, коли вони прийняли те саме рішення, яке збиралися прийняти і ці люди.
Джін Ву, не проколовши ні слова, повернувся до дверей і спробував повернути ручку.
— Кррк.
Не піддається. Джін Ву надав більше, але навіть з його характеристикою Сили двері не рушила.
"Хіба тут накладена якась обмежувальна магія?"
В іншому випадку важкі сталеві двері вже б давно відчинилися.
Тоді разом зі знайомим "дзинь!" перед його очима з'явилося нове повідомлення від системи.
[Дверь в храм Карденон зараз закрита.
Будь ласка, застосуйте цей ключ.
"А, так ось навіщо мені він потрібен." - Джін Ву дістав іссіня-чорний ключ. Він просто вставив його у дверну щілину, і двері відчинилися сама собою.
— Щелк!
Мисливці з Гільдії Хробреців ще до його прибуття вже перевірили, наскільки щільно була закрита ці двері. Так що, коли вона так легко відкрилася, вони дружно підняли брови. На їхніх обличчях було дуже цікаво.
— Аа?
- Якого біса? Як він її відкрив?
Джин Ву, не звертаючи уваги на їх перешіптування, крижаним тоном сказав:
- Я не буду намагатися зупинити вас. Якщо ви хочете піти за мною всередину, то вперед.
Звичайно ж, він не забув і попередити їх.
— Але ви повинні пам’ятати, що якщо вирішите це зробити - повернутися живими буде дуже важко.
Від однієї пропозиції мисливці застикали на своїх місцях. Це була порада від мисливця рівня S. Хто б почав ігнорувати таке і гризти?
Але майстер Гільдії Хробреців все одно виступив вперед, ніби намагаючись діяти згідно з назвою його організації.
— Я піду туди.
—... - Джин Ву нічого не відповів. Це було б їхнє рішення. Він також збирався дозволити їм взяти тягар відповідальності за нього.
Майстер Гільдії обернувся подивитися на своїх товаришів по рейду, поки йшов до дверей. Але ніхто не пішов за ним, бо всі відводили очі і незручно переглянулися. Чоловік кинув на своїх так званих товаришів погляд, повний розчарування, і нарешті зупинився біля входу.
Джін Ву відчинив двері трохи ширше, щоб було легше зайти.
Дрогожь.
Двері відчинилися без жодних труднощів.
На обличчі майстра гільдії читала рішучість, коли Джін Ву на мить зустрівся з ним поглядом. Його коливання тривало лише кілька хвилин; він зійшов з духом і увійшов всередину.
І тоді... Перед очима Джин Ву вискочила кілька повідомлень.
- Тілін-тинь-тільінь.
[У храм увійшов один, не маючи ключем.
Вхід відхилили.
Відмова підкоритися приведе до миттєвої контрмірку від нападників.]
Вискочило кілька важливих і небезпечно звучав повідомлень, але, оскільки ці мисливці не були "Граками", їхні очі та вуха не могли вловити цих попереджень. Тільки він міг бачити і чути ці слова. Нічого не підозрюючи майстер гільдії зробив ще один крок вперед, і тоді ...
— ШШУХ...
...ому прямо на голову став завалюватися величезний молот.
— БАХХ Х...
Молот впав на землю і розколов кам’яну плиту на дрібні шматочки.
— Аа! — Якби не Джін Ву, який набрав гільдії за шиворот і потягнув до себе, то на тому місці могла б виявитися його голова.
— Аа, уаа! — Майстер Гільдії впав у жах, коли грабіжники потягнулися до нього. Джін Ву схопив безпорадного мисливця і викинув його за межі приміщення. А потім швидко закрив двері.
« Чим далі ви проминете, тим гірше буде — і він повернувся до інших мисливців. - Ти все ще хочеш туди піти?
Майстер гільдії, що сидів на підлозі, шалено замотав головою. Його сусіди швидко допомогли йому піднятися на ноги. Потім вони всі з усіх п'ят ушкодилися звідти.
Упевнившись, що мисливці остаточно пішли, Джін Ву повернувся всередину.
— Тілинь!
[Війшов власник ключа.]
ХЛОП.
Двері з гучним бавовною зачинилися за його спиною.
Кімната була величезними, а вздовж стін стояли високі кам’яні статуї і він помітив звивання « бога». Все збігалося з його спогадами.
"Я... повернувся."
І його серце сильно забилося.
Але було й очевидна відмінність минулого разу. І це було ніщо інше, як він сам. Зовнішній Джін Ву, який дуже відрізняється від свого минулого "я", тепер легко міг розкрити правду про ці кам'яні статуї.
"Ці статуї - не монстри, вони навіть не форма життя."
Ні, вони були всього лише маріонетками, пов'язаними з чимось ще.
Там, у кімнаті, було тільки одна істота, від якої виходила магічна енергія. І воно так вправно приховувало свою енергію, що навіть для Джін Ву було неможливо відчути це безпосередньо. Він тільки міг йти за зловісною і страхітливою аурою.
Мисливець повільно підійшов до очікуваного покидька.
- Так це ти справжній, хм, — Джін Ву спробував завести розмову, але істота і не думали якось відреагувати. - О, так тепер ти хочеш грати так?
Вулиці рота Джін Ву загрозливо піднялися. Він різко прискорився і наніс удар мечем прямо в груди цього "існую".
Але тоді...
Кррк.
Його атака була заблокована кам'яною табличкою, яку тримала істота. Меч увійшов глибоко всередину цієї таблички.
Серед багатьох цих статуй лише вона тримала кам’яну табличку.
Наконец-то, це кам'яна статуя з шістьома крилами з ухмилкою поглянула на Джін Ву зверху вниз. - Ти прийшов.