"Хех, як у старій приказці - необмежено тільки людська жадібність, чи не так?" — злегка посміхнувся Джін Ву.
Він по черзі перевіряв показники з інших класових навичок. Упродовж наступних двох занять також було виявлено кілька змін. До кожного з них було додано за новим, відсутнього ефектом.
На обличчі Джін Ву розтяглася ухмілля, коли він прочитав опис своїх оновлених навичок "Храниліще Теней" і "Рук Правителя".
"Великолепно." - і він з задоволеною умилкою закрив вікно навичок.
Поза всяким сумнівом, останнім часом його ріст дещо сповільнився. Незважаючи на це, він продовжував рухатися вперед. І коли він подумав про те, що йому ще було куди рости, його серце забилося сильніше.
Він хотів забратися ще вище і вище.
"Не знаю, де вершина, але..." - щоразу, коли він досягав і перевищував свої цілі, його серце наповнювалося цим невимовним щастям та величезним захопленням.
- Тудук-тудяк!
Джін Ву прибрав меч назад до Інвентара і поклав руку собі на груди.
— Тудук-тудик!
Стук серця був приємний, воно продовжувало розмірно битися.
І тоді він раптом згадав про те, що сталося недавно в той же день.
"...вона сказала, що це страшна сила, чи не так?" - у його вухах знову пролунали слова Ча Гаєн.
Він згадав її розповідь, який почув всього пару годин тому.
Мін Бюн Ґу залишив йому попередження. Він сказав, що Джін Ву мав жахливу силу і йому слід було бути більш спостережливим.
"Чи знав він про систему?" - Джін Ву теж спочатку боявся того, що з ним відбувалося. Йому було страшно від думки, що система була здатна створювати всі ці незрозумілі явища навколо нього.
Але його страх тривав недовго.
Він одразу ж підлаштувався під правила системи. І система швидко стала найбільш корисним інструментом, який у нього був.
Звичайно, було все ще багато нерозгаданих таємниць, але в цілому все начебто зрозуміло.
"..." - погляд Джин Ву кинувся кудись в порожнечу, — що ж ти таке?
Звичайно ж, відповідь була тиша.
що все-таки відбувається? — Він мовчки дивився в порожнечу, ніби чекає на відповідь. Але очевидно, що нічого не прийшло.
"Інвентар." - Джін Ву відкрив своє сховище і вийняв звідти чорний ключ.
Ключ з храму Карденон
Редкість...
...була досягнута.
Залишилось часу: 249:25:07
Це запрошення від системи.
Вже минуло цілий тиждень, і залишалося лише близько двохсот п’ятдесят годин.
"Які ж відповіді я знайду там?" - одна його частина була наповнена сподіваннями. А інша - глибокою цікавістю. Його тільки - но захиталося серце. Джін Ву забрав руку зі своєї грудей.
Його рішення про те, щоб за позосталий час зробити все можливе, не змінилося. Він витягнув свій телефон і швидко набрав номер.
- Чим можу допомогти, хен-нім? — Він подзвонив по телефону веселий голос Ю Джин Хо. Джин Ву часу втрачати не став і відразу перейшов до справи.
— Эй, Джин Хо?
— Да, хен-ним?
- Думаєш, нам вдасться забити собі всі високорівні Ворота, які будуть відкриватися з завтрашнього дня?
- Так само, як і коли ми взяли всі Ворота рівня C, хен-нім?
— Да, уроде того.
Ю Джин Хо на мить замислився, перш ніж досить відповісти: - Зрозумів тебе, хен-нім!
В японському аеропорту зібрався великий натовп, коли туди прилетів російський мисливець рангу S Юрій Орлів. Там буквально ногою нікуди було йти.
Юрію Орлів побачив велике скупчення японців, які прийшли його зустріти. Вугілля його рота піднялись в доситьому ухмулі.
Потім його погляд перемістився в сторону високорівних мисливців японської Асоціації. Вони були змушені запросити його до себе в країну, оскільки самі не могли справитися з проблемою. Тепер усі вони стояли з понині головами, наче злочинці, які йшли на суд.
"У їхній країні не вистачає талановитих мисливців, щоб самостійно зупинити катастрофу, тому їм потрібно скористатися допомогою мисливців з інших країн", - ці слова були насмішкою сказані Японією в адресу Південної Кореї всього пару тижнів тому. І тепер, всередині кордону Японії розгралася така ж ситуація.
Президент Мацумото Шігео, як і решта асоціацій, тепер згадали про свою необґрунтовану поведінку в минулому. Від сорому вони навіть не сміли підняти голів.
"Якщо б ми тільки не втратили наших мисливців на острові Чеджу..." і Мацумото Шігео закусил нижню губу.
- Це Юрію Орлів!
- Це він, Юрію! — і репортери з усіх куточків світу дізналися тріумфальну фігуру юрія Орлова й почали шалено натискати своїми камерами.
— Щелк-щелки-шолки.
Російський мисливець стояв перед ними і широко посміхався, наче гордо демонструючи свої золоті зуби.
Процедура його в'їзду була оформлена миттєво. Першою просьбою від уряду, яку отримав Юрій Орлів, було вгамувати страхи громадян. І він досить легко погодився на це.
Його прізвиськом було "Спаситель". Воно з'явилося через те, що він раніше перекрив вже незліченну кількість Ворт, в яких монстри були на межі втечі із підземелля.
Що до самого Юрія, то він явно не соромився свого прізвисько. Навпаки, він вважав, що це принесе йому багатство і славу по цілому світі.
- Пане Юрію Орлів, ви готові?
Звісно.
Того ж вечора його привезли на один телеканал для інтерв'ю в прямому ефірі. Було очевидно, що увага всіх Японії була зациклена на цьому ефірі.
Як тільки розібралися з усіма приготуваннями, інтерв'юер запитав у російського мисливця:
- Як би ви блокували Ворота, пане Юрію?
- Очевидно, так само як я це робив завжди, у виразі Орлова читала розслаблена і міцна впевненість. Він підняв долоні і намалював ними в повітрі велике коло.
- Я створю величезне магічне коло. Приблизно такий, навколо Ворота.
І на екрані на мить показали Врата в Синдзюку. А потім на фото цих величезних Воріт поклали тривимірну діаграму цього магічного кола.
- І потім, коли я вкладу свою магічну енергію, все буде скінчено. Що б не було всередині цих Воріт, воно не зможе звідти вибратися.
На жаль, такого простого пояснення не вистачало для того, щоб заспокоїти японців. Інтерв’юер, не вразившись, нахилив голову вниз. - Вибачте, але... таке взагалі можливо?
Брові Орлова злегка піднялися: « Що саме?