"" - погляд Джин Ву ковзав убік сходи за класом. Він відчув двох спускаючих вниз орків, які приховували свою присутність на межі своїх можливостей. Здавалося, що вони йдуть за дітьми, але... Це було не важливо.
Він відправив туди Ікрида, а в повітрі пускається Кайсел.
"То-є, залишилося тільки розібратися з цим", і Джін Ву Леґонько видихнув. Видох був насичений складною, щільною магічною силою.
Гуроктар знову звернувся до нього:
- Хто ти такий? Як ти можеш говорити нашою мовою?
Мисливець проігнорував слова вождя орків і повільно підійшов до них. Побачивши, що чоловік не збирався відповідати йому, Гуроктару обнажив і крикнув:
— В атаку!
Почувши наказ вождя, хоробрі воїни-орки накинулися на Джін Ву.
— Кууруук!
— Кураараак!
І коли вони зробили це... Час зупинився.
У цей застиглий момент Джін Ву неквапно встав між орками, які рухалися жахливо повільно. І почав вбивати їх одного за іншим.
Йому навіть не потрібно було діставати свою зброю. Йому достатньо було одного пальця. Кожного разу, коли мисливець проводив пальцем по головах, плечима, зап'ястями, талієм і поясами - монстри вибухали і розлетілися на дрібні шматочки. І, вже знищивши в мить ока більше двадцяти орків ...
Джін Ву з'явився перед Гуроктаром.
Вождь орків ледве поспішав дивитися за мілиною силоюетного хлопця. Він не міг зомкнутися своїх тремтячих губ.
— Ч-що? — У нього навіть не було шансу помахнути своїм мечем. Мисливець лівої рукою схопив Гуроктару за щелепу. Тепер орк міг тільки жалібно всхлипувати.
— Кэеок!
Джин Ву, не відпускаючи його, пройшов трохи вперед і з розмахом приклав орку головою в стіну коридора.
— БААХ!
У порожній коридорі лунали громогласні луги. Хлопець оглянув обидва кінці коридору. Там усе було завалене трупами учнів. Це було справді страшне видовище.
Але Джін Ву не відвів погляду. Він вражав у своєму розумі образ кожного з цих дітей, щоб потім вимагати гідного відшкодування від винних.
Потім мисливець подивився на Гуроктару.
- Чому? « Чому ваш рід так сильно хоче вбивати людей? » — запитав він.
Гуроктару вже втратив здатність чинити опір. Дрозжа від страху, орк відповів:
— У, у нас в голові... Каже нам... Убивати людей...
Джин Ву на мить засміявся.
"Вбивати людей?" - він чув таку ж відповідь і раніше.
Але тоді під словом "людей", він зрозумів - “відохотників!".
Але виявилося, що слово "людей" дійсно означало всіх людей, як він зрозумів з відповіді цього монстра.
- І тоді, що щодо мене? — Він знову запитав у орки хлопець, — хіба ти не чуєш голос, який наказує тобі вбити мене?
Він наблизився до орки, в упор дивлячись на нього.
Гуроктару зустрівся з Джін Ву поглядом. Орк почав мотати головою і нестримно тремтіти. Полювання мисливця наповнювало серце вождя панічним страхом.
— П-простите... Прості-те м-міна... - Щось неможливе сталося.
Хробак і могутній воїн раси орків почав заливатися слізьми, як мале дитя. Джін Ву відчув, що його гнів остигає, коли побачив наляканий монстр з'їдався перед ним.
"Ось воно як..."
Мисливець не розглядався в голові монстра у якості людини. Виходить так?
"Ну, це насправді не важливо", -Джін Ву було не цікаво, яким його бачили ці істоти. Ні, він просто вбивав їх тому, що вони намагалися нищити людей.
Гуроктар продовжував тремтіти і схлипувати. Він не міг подолати жодного страху.
- Будь ласка... Вибачте...
— Я прощу тебе, - відповів Джін Ву.
І тоді він покликав Коротячий меч Короля Демони.
- Але не думайте, що це буде безболісний для тебе процес, --додав мисливець.
Спадний загін гільдії Рицарського Ордена міг тільки зуміє ахати, дивлячись на битву монстрів.
— Ааа?
- Як таке може бути...
Та як таке можна називати рейдом? Мурашки легко ожили, а потім почали жадібно їсти.
— Хрум, хрум!
Мисливці почали дедалі ширше виринати з цього жахливого видовища.
- Але якщо вони всі так спалять, то нічого ж не залишиться?
— Так. Навіть магічних кристалів...
Мисливці могли тільки в хвилюванні спостерігати, як усі висококласні магічні кристали потрапляють у шлунках цих монстрів. Вірше, покликаних істот.
Джон Йе Рим не могла більше дивитися на це з боку тіла.
— Ви не знаєте, які вони дорогі? - І вона спробувала відбити собі труп вампіра. Але це тільки роздратувало мурашку, і він махав лапою в її бік.
— Ааа! — Вона скрикнула і б'ється, коли її лоб зачепить комаху.
— Пем.
— Ай, — потираючи дупу, спробувала встати...
— Курурувуук! — Коли вона прийшла в себе, мурашка вже стояв перед нею. Він широко розкрив свої моторошні жвала і велику пащу. Здавалося, ніби він збирався повністю проковтнути її голову.
Джон Йе Рим оцепеніла.
— А... Ааа...
Тоді сталося щось. До них підскочив Бер і розгорнув до себе того мурахи. Він так само широко розкрив свою пащу перед цим мурахою, як і той мурашка ще мить тому. І тоді...
— КІЇЇЄЕЄЙОЄХ ХХ!
...і тоді він видав неймовірно гучний крик.
Перед лютістю створіння, що стоїть на зовсім іншому рівні, той мураха не сміявся навіть подивитися Беру в очі. Він просто задрижав від страху.
— Кьєе...
Зрештою Бер відпустив плече мурашка, і той швидко замовк. Джон Йе Рим у повному приголомшенні спостерігала за цією сценою. Потім Бер підійшов до неї і витягнув свою лапу.
"А...?" - все ще обшарпана всім цим діянням, вона взялася за простягнуту лапу і нарешті змогла піднятися назад.
— Я, ем... С-спа... - Вона збиралася щось сказати, але осялась. Осягнулась, тому що вона побачила м'яке синє сяйво навколо пальців Бера.
- Лечебна магія? — брови Джон Йе Рим дивувались.
Як тільки це сяйво торкнулося її руки, вона відразу загоїлась. Упевнившись, що її рана затяглася повністю, Бер повернувся до мурашок і видав гучний крик.
- Кеє-йеек!
Від цього мурашки перервали свою трапезу і почали рухатися вглиб підземелля.
Джон Йе Рим дивилася слідом Беру і бурмотала:
- Як може... заклик накладати лікувальну магію краще мене?
Мисливці нарешті прибули до школи.
Вони йшли в напрямку, який заміщала стрілка магічного компаса. Чоловіки піднялися сходами. З коридору шостого поверху виходила могутня магічна сила.
Голова загону подивився на наступних за ним мисливців і сказав:
— Будьте обережні.
Мисливці кивнули.
Коли вони нарешті піднялися на шостий поверх, то виявили дві речі.
— Брёр!
Перше - це необчисленна кількість шматків орк. І друга - закривавлена людина, яка все ще стояв з коротким мечем у руці.
"І це ...?"
Коли голова загону мисливців зустрівся з крижаним поглядом Джин Ву, у нього ледь не перехопило дух. Але він якось взяв себе в руки і дістав рацію.
— Так, мисливець Сон Джин Ву тут.
Потім голова підрозділу оглянувся і знову доклав:
- Ситуація була вирішена.