"Якби пан Сон Джин Ву погодився нам допомогти..." - обурливо думав він.
Цей S-ранговий в один переміг магічну істоту, яку інші Мисливці С-Гарга країни не змогли навіть доторкнутися. Якби він був з ними, це точно гарантувало б збереження їхніх нападників. Вони б змогли уникнути сорому, звертаючись за допомогою до іншої гільдії для проходження Вор А-ранга. И...
"Чорт, це може навіть допомогти нашому іміджу."
Вони могли стати першою гільдією, яка могла б похвалитися своєю співробітництвою з найсильнішим Мисливцем країни. Було запропоновано не тільки врятувати життя команди рейди, але й підняти весь гільдійський статус. Вони б вбили двох зайців одним каменем. Коли Пак Чон Су почав про себе думати, то відразу почав роздумувати над наступними кроками.
- Чим зараз займається Мисливець Сон Джін Ву?
І Чон Йе Рим, і Чон Юн Тхе покачали головами.
Заступник сказав першим. Він згадав, що нещодавно бачив Сон Джин Ву по телевізору.
- Все, що я чув, це те, про що він недавно зачистив Ворта, які з'явилися десь посеред дороги. Відтоді вже нічого не чути.
Потім він дістав свій телефон:
— Мені знайти контакт Мисливця Сон Джин Ву, братан?
— Ні, прибери телефон.
— Э?
- Думаєш, питання таке важливе? Думаю, найкращим способом буде потиснути один одному руки і поспілкуватися з ним особисто, - зупинив брата гільдчар.
— Ахха!
Почувши схвалений вигук Пак Чон Су, посміхаючись сказав:
— Ладно, выправились. Ми їдемо до столиці.
Тієї ночі.
Ча Геен підскочила і перевернулася в ліжку, схопившись за волосся.
"Думаю, да? ДУМАЮ, ТАК?!"
Це було майже зізнанням! Вона натягнула ковдру до самої макушки і в соромливому хвилюванні засунула ноги під матраць. Потім вона застигла, раптово згадавши дещо ще з цієї розмови.
- Тоді... - Що мав на увазі Сон Джін Ву, відповівши так?
ніж вступати у мою гільдію? вона знову і знов намагалася зрозуміти його слова.
Тоді вона поспішно пішла, пояснивши це тим, що їй потрібно було часу на роздуми. Але тепер, кожного разу коли вона пригадувала цей момент, то почала мимовільно стискатися.
Її обличчя почервоніло від сорому.
Звичайно, все почалося з того, що вона знову мало не загинула. Коли вона зустріла розлючений погляд тіні Короля мурах, то вже побачила свою неминучу смерть. Її скував абсолютний жах. У той момент вона вже не могла чинити опір і була готова прийняти долю жертви. Коли з усіх боків до неї почали наближатися жахливі кігті теневого монстра, вона в страху закрила очі. Але потім раптом відчула заспокійливу присутність прямо за собою. І, перш ніж вона встигла щось зрозуміти, її окутав знайомий запах.
"Ах..." - згадала дівчина.
Зовсім трохи прикрив очі, Ча Хаен подивилася назад і побачила Джін Ву. Він тримав свого призовного пазура, грізно дивлячись на мурашку. Полювання, заміривши, стояло між уособленнями життя і смерті. Їй здавалося, що б її серце збирались вискочити з грудей.
А потім...
- ...я тобі подобаюся, або що-небудь таке?
Це було нечесно!
"У сенсі..." - дівчина відчайдушно замочила головою. Навіть коли він питав її про це, то не мав права відповідати чесно.
"Він подумає, що я якась божевільна", - переживала вона.
Вона розуміла, що не повинна говорити це, але її губи рухалися самі по собі. Може, це було тому, що її душа була спокійніше поруч з Мисливцем Сон Джин Ву. Поруч з ним вона поводилася зовсім не так, як зазвичай. Менш закрите. Ніби вона була сама не своя.
"Будто сама не своя?" - і заплутане відчуття усвідомлення несподівано вивело її з саморефлексії. Ця фраза несподівано прозвучала так знайомо. Де вона могла чути її раніше? Колись у минулому...
І раптово в її свідомості спалахнула забута спогад.
- ...кажи йому.
І Ча Хаен різко піднялася в своєму ліжку.
"...!"
Це було щось, що сталося зовсім недавно. Їй здавалося, що її сильно пробудили від сну. Це спогад ховалося в найдальшому кутку її пам'яті.
- ...кажи йому, що він повинен...
"Я..."
Ча Геен важко намагалась згадати власника цього голосу. Нарешті, туман в її свідомості ніби почав розсіюватися. Ця неясна фігура в її спогаді повільно знайшла чітку форму.
- ...кажи йому, що він повинен бути обережний...
"...зустрілася з Мисливцем Мін Бюн Гу!" - тепер вона згадала.
Коли вона втратила свідомість і тихо дрейфувала в пекельну пустку спокою без сновидінь, тим, хто схопив її за руку був не хто інший, як Мисливець Мін Бюн Гу. Почуття безтурботного небуття тривало лише мить. Вона згадала, як у замішанні втупилася на Мін Бюн Гу. Хилер був одягнений в чорну броню. Відкрите було тільки його обличчя. Замість його звичайної веселості, тоді він був похмурим. Коли спогад став партизаном, Ча Гаен раптом відчула холод по її спині. Мисливець Мін Бюн Гу сказав, ніби стримуючи сльози:
- Мисливцю Сон Джин Ву...
"Охотнику Сон Джін Ву ...?"
- Скажи йому, що він повинен бути обережним зі своєю силою.