— Не прощу тих, хто стоїть на шляху у братана! « Ю Джін вже звичною швидкістю і точно зазначив кілька коментарів та подав на них скаргу.
"Сьогодні знову купа," - згорів він.
— Ффух... — Ю зітхнув. Однак він виглядав гордим своїми успіхами. Молодий чоловік так старався, що на його чолі виступив піт. Він витер його рукою.
Як і у лідера майбутньої Гільдії, репутація Джін Ву не повинна бути заплямована. Його публічний образ має бути бездоганним.
Ю Джин Хо взяв на себе роботу по зупинці розповсюдження всіх фальшивих чуток про братана! Звичайно, це було не лише особистим прагненням. Займаючись цією справою, майбутній заступник голови гільдії.
Однак молодий чоловік хвилювався.
"Я все ще не добився від братана назви гільдії. Ми могли б з'єднати наші прізвища і назвати її гільдією Сон Ю," він похитав головою.
- "Це непогана ідея, але звучить не так... Ось, якщо прізвища переставляти місцями, то ми могли б назвати її "Метеор" (Йо Сон), але це неприйнятно. Прізвище заступника не повинна бути першою. Наступного разу, як побачу братан, я запитаю."
Минуло два дні з тих пір, як Ю Джин Хо переїхав до офісу. Він почав турбуватися. У нього було багато часу, щоб подумати про назву гільдії, поки він сидів у порожній кімнаті. На відміну від нього, Джін Ву привернув до себе велику увагу через те, що сталося на острові Чеджу.
"Якщо взяти ім'я братана і останні дві частини нашого імені, то ми можемо назвати її гільдією Ву Хо", - думав він наступну ідею.
— Про що ти так серйозно задумався?
— Аа! — Ю Джин Хо від здивування підстрибнув на своєму місці і обернувся. На його здивування, біля нього стояв Джін Ву.
— Братан! Коли ти прийшов? Я навіть не помітив, що ти наближався ...
"Я не особливо концентрувався, але я його зовсім не відчув. Він все такий же таємничий," - зазначив він.
Ю Джин Хо почухав затилиць і повторив своє питання:
— Коли ти прийшов, Братан?
— Тільки що, — різко відповів Джін Ву і подивився на монітор Ю Джин Хо.
Він швидко закрив екран і вигукнув: « Не хвилюйся про цих хлопців, Брате! Я з ними зі всіма розберуся.
— А... так це був ти, - задумливо вимовив мисливець.
Зовсім недавно він помітив дещо. Якщо хтось писав про нього різкий коментар або поширював неправдиві чутки, то хтось відповідав, даючи факти і просив видалити свій пост.
Обличчя Ю Джин Хо спалахнуло.
— А, це нічого, Братан... Це найменший з того, що я повинен.
Джін Ву помітив в очах Ю Джин Хо слабкий вогник, коли його друг подивився на нього. Це нагадало йому цуценя, який чекає похвали. Мисливець у відповідь тільки посміхнувся.
- Так, ти добре справляєшся.
Коли юнак отримав похвалу, то задоволено посміхнувся. І твердо вирішив знову зібратися з силами для своїх інтернет-баталій. Потім він раптово помітив, що Джин Ву був одягнений не як зазвичай.
— Э? Сьогодні буде щось особливе?
Мисливець лагідно відповів: « Мені сьогодні потрібно багато чого зробити.
— Ааа... — До цього Ю Джин Хо бачив Джін Ву тільки в вільному повсякденному одязі, що не стримувала рухів. Тепер було дивно і дивовижно бачити його в чорному костюмі. Ю Джин Го з повагою і прихильністю кивнув.
Джін Ву подивився на свій годинник і зрозумів, що в нього на пояснення трохи часу.
"Навіть пора..."
Він підняв голову і запитав: « Мені ж не потрібно приносити нічого з собою, щоб отримати ліцензію майстра гільдії?
— Так! Просто йдеш до Асоціації, проходиш короткий тест і отримуєш ліцензію на гільдію.
— Ладно.
Ю Джин Хо на мить замислився і схилив голову набік. Джін Ву так одягнувся тільки потім, щоб піти до Асоціації? Потім він огорнувся.
"А, він же тепер знаменитість. Так що йому потрібно стежити за тим, як він виглядає. Бути знаменитим здорово, але це мабуть вимотує."
Ю Джин Хо стало трохи заздрісно. Імена людей, яких він бачив щодня, були відомі мільйонам по цілому світі.
Джін Ву звернув увагу на щось, що лежить на задньому краю столу: « Я візьму машину », а його пальці вказували на ключі.
- Все твоє, брате! — І Ю Джин Хо потягнувся, щоб подати їх. Але його рука застигла, а очі широко розкрилися, коли він побачив, як ключі самі прилетіли в руку Джин Ву.
- Братан, що це було?
- Він почув коротку відповідь.
—... - Ю Джин Хо не мав слів.
"Якби ти мені сказав, що можеш літати, я б не здивувався. Чого ти не можеш? Це як чистити цибулю - чим більше шарів знімаєш, тим частіше знаходишся." — Ю Джин Хо похитав головою і зібрався з думками: "Добре, зараз не час про таке думати. У мене до брата було кілька запитань. Він досить рідко з'являється в офісі. Я не можу втратити таку можливість".
Джін Ву помітив по вислові Ю Джин Хо, що він хоче щось сказати. — Мм?
— Братан, я відкрив набір учасників. І всього за день вже з'явилося досить багато людей, яким цікаво вступити. Я склав список.
— А, давай з цим розберемося, коли я повернуся.
"У нього немає часу", - було очевидно, що Джин Ву дуже поспішав. Тому Ю Джин Хо швидко перейшов до наступної теми — А, і ще! Ти вже подумав над назвою гільдії?
"Це більш важливе питання." - Ю Джин Хо відчув, як у нього б'ється серце, коли він чекав відповіді від Джін Ву. Якщо брат ще не вирішив цього, він міг би запропонувати йому кілька варіантів.
"Сон Ву, Джин Джін, Вао... Йому щось сподобається?" - хлопець з нетерпінням чекав на відповідь.
Зрештою, мисливець посміхнувся і сказав: - А як щодо "Єдиний"?
- Що? - Ю Джин Хо інстинктивно закотив очі. Це був жарт? Йому треба сміятися?
За виразом обличчя Джин Ву не було сказати, що він жартував. Не чекаючи відповіді, він пішов до виходу.
- Побачимося, — кинув він на ходу.
Побачивши, як його начальник покидає офіс, Ю Джин Хо подумав: "Братан, гадаю, навіть у тебе є слабкі сторони. Все-таки ти лише людина".
Хлопець навіть відчув полегшення, дізнавшись щось таке, як його брат. У той же час у нього не було бажання стати членом гільдії з назвою "Єдиний".
Похорон Мисливця Мін Бюн Гу.
Колись вважалося, що похорон проводитиметься в маленькій кімнаті, де будуть присутні лише члени сім’ї. Але ця подія стала публічною похоронною службою після того, як багато людей висловили своє бажання віддати шану мисливцю. Отже, дуже багато людей прийшли вшанувати жертву Мін Бюн Гу.
Але не всі прийшли просто висловити свою повагу. Були і ті, хто безупинно оглядав натовп у хвилюванні когось шукаючи. Потім вони були в захопленні.
- Він нарешті прийшов.
- Це справді...
— Правда...
Гомон натовпу посилився, коли люди почали жваво перешіптуватись між собою.