І тоді раптово, ніби згорнула лампа денного світла, в печері різко стало темніти і знову світити. І так багато разів.
Джін Ву подивився вгору. Світляча сфера, яку розмістив нагорі Чой Джон Гін під час рейди мерехтіла. Таке відчуття, ніби вона збиралася погаснути назавжди.
"Хех. Дія заклинання вже закінчується?" - була його першою думкою.
Але чим більше він думав про це, тим менше сенсу в цьому було. З того часу, як корейська команда Мисливців стала на порозі печери, минуло менше години. До того ж, це закляття було накладено магом S-ранга на початку неймовірно небезпечного рейди. І це було надзвичайно важливо для успіху такого сумнівного підприємства. Дія заклинання просто не могла так швидко закінчитися.
"Але якщо вже так, чи може це ...?" - на мить у Джин Ву проскочила думка, що причиною могло бути з'ятяння тіні, яке він використовував на Королеві мурах.
— Пьюю...
Потім, без будь-яких попереджень, світло повністю погас. Тепер печера занурилася в суцільну темряву.
За мить не проскочило навіть легкого спалаху світла. І мисливець зі своїм усиновленим почуттям не міг нічого засікти в темряві.
І тут сталося це. Поміщення знову сяяло, а перед Джін Ву стояв Мурав’яний Король у всій своїй красі.
Хлопець відскочив назад від подиву. Він у очікуванні потер руки.
[Вилучення тіні успішно]
Коли прозвучало повідомлення, він розлабив плечі.
"Чорт... якби це не вилилося, я б знову на нього напав."
— Ффух... І несподівано, він з полегшенням видихає.
Коли мисливці відступили, то побачили 100 відсотків колишнього мурашиного короля. Хоча його тіло дуже нагадувало живе, воно було наповнене чистою темрявою. Величезна тінь виходила з чорного диму.
"Так от, яка у Короля мурах тінь..." - він не міг звірити характеристики цієї тіні.
По чисто моторошному почуттю, яке хлопець відчув, коли тінь ожила, він думав, що та набагато більша за оригінал. Тінь випромінювала величезну силу.
Тудук, тудак.
Джін Ву посміхнувся, відчувши, як у нього забилося серце. Він відчув себе дитиною, яка відкриває свої подарунки на Різдво.
"Марівський Король тепер один з моїх солдатів..."
Незабаром з’явилося інформаційне повідомлення. Джин Ву прищурився.
"? “
[Ур. 1]
[Ранг: Генерал]
"Генерал?" - Джін Ву стиснув і розчавив кулаки, впевнившись, що він правильно прочитав ранг. До цього він не бачив рангу "Генерал". І судячи з назви, майже напевно Король мурах був набагато сильніший будь-якого солдата, який вже був у його армії тіней.
"Ну, звичайно ж, це очевидно, враховуючи, скільки сили від нього виходить. Ну і монстрі..."
Мисливець знову посміхнувся. Все-таки тінь Короля мурах коштувала всіх прикладених зусиль. Істо перед ним на одне коліно.
"Похоже, що в понятті "абсолютної відданості" у теневій армії немає винятків. Добре." - Задоволений, Джін Ву розгорнувся. Тепер його погляд впав на Королеву мурах.
"А тепер..."
— Мой повелитель... — Відчувся грубий, скрипучий голос за спиною Джін Ву, чому той завмер.
Серце почало битися. Він ніколи не вважав себе слабким. Але на мить йому здалося, що всі сили покинули його тіло. За ним не повинно було бути нікого, крім тіні Короля мурах.
"Мені вже починає чутися кожне ...?"
Джін Ву повільно і обережно розвернувся назад. Як і очікувалося, там стояла тільки тінь на одному коліні, схиливши голову.
—... - Ти сказав, що хлопець дивиться на тінь?
Ніби очікую репліки мисливця, тінь заговорила:
- Для мене... ім'я...
Це було неймовірно. Але, безсумнівно, ця фраза вимовила тінь Короля мурашок.
- Шшух, шушк.
Вертоліт, на борту якого була корейська команда Мисливців, летів пряміком до штаб Асоціації мистелів у Сеулі.
Президент Асоціації Ґо Гун Хі нервово виміряв кроками кімнату, очікуючи на літак. У той момент, коли він торкнувся землі, президент рвався вперед і з силою відкрив двері.
— Ча Хаен в порядке? Що з нею?
Мисливці подивилися на Ча Хеен, що все ще лежала на підлозі вертольота без свідомості, покриту покриалами і оточена збудженими робітниками.
— Хилеров, СЕЙЧАС ЖЕ!
Двоє хілерів, які очікували наказу на виході, по команді Го Гун Хі швидко ступили на борт.
- ...?
- ...? — Потім вони здивовано переглянулися.
— Ну? І що відбувається? — На мить питання Гвен Хі просто повис у повітрі, і обидва хілери одночасно випали:
— ранени нет.
- Стан в нормі.
- Тобто, ви кажете, що немає необхідності лікувати Мисливця Ча Хаен?
Хилеры дружно кивнули. Потім один з них додав:
- Хто б це не зробив, у нього була величезна магічна сила і володіння неймовірно високим рівнем лікувальної магії. Ми більше нічого не можемо зробити.
Го Гун Хі заморгував від відповіді хілерів. Коли він востаннє бачив Ча Гаен в прямому ефірі, її поранення були дуже серйозні. У нього не було прямої лінії з кимось із учасників рейди. Тому він міг покладатися лише на телевізійні зводки, які постійно говорили про жахливу ситуацію. У розпачі він викликав двох рогових хілерів і наказав чекати наказу для Ча Гаєн, щоб зробити все можливе, коли команда повернеться. Але тепер...
"Вони нічого не можуть зробити?" - зіниці Гвен Хі звузилися, коли він уважно оглянув Ча Гаєн.
Її загальний вигляд не наводив на думку про якесь серйозне поранення. Насправді, хоч вона і була без свідомості, це виглядало так, ніби вона просто спала.
"Що сталося в момент, коли ви вимкнулася камера?" - Го Гвен Хі невибагливо нахилив голову вбік і зайнявся цим питанням. Тоді в печері не могло бути хилера. У нього кинуло в серце, коли він згадав про жахливу подію, яка зазнала Мін Бюн Ґу, єдиного хілера у команді. Він повернувся до лідера рейди Ма Дон Ву.
- Мисливець Ма, як таке могло статися?
— Ну... ееэ... — Ма Дон Ву вагався, але так і не відповів. Його перебив один з хілерів.
— Охотница прокидається!
І увага відразу ж переключилася назад на Ча Хеен. Го Гун Хі обережно сів поруч з нею.
— Мисливець Ча, вам краще?
Очі Ча Гаен широко розкрилися, і вона почала верети головою у замішанні.
- Де...?
- Ми зараз у вертольоті. Щойно приземлилися в Асоціації Мисливців, і ми відвеземо Вас до лікарні.
— В лікарню... — очі Ча Гаєн бездумно блукали, поки вона намагалася зрозуміти, де знаходиться. Дівчина глибоко зітхала, відчувши запах Сон Джин Ву. Вона все ще не схотіла, вона повернулася до Го Гун Хі:
- Тут був Мисливець Сон Джин Ву?
Хоч ніхто з Мисливців і не відповів, про себе вони всі здивувалися. На той час, коли з'явився Сон Джін Ву, Ча Хаен вже була без свідомості. І вона ніяк не могла знати, що він був там.
Ґо Гун Хі, відповідаючи на це, повільно кивнув. Ча Хаен злегка посміхнулася.
"Як я і думала... Це був не сон." Вона розслабилася і знову поринула у глибокий сон.