Той був приголомшений. Він, який грався з передовими Мисливцями країни, наче з дітьми, тепер тремтів перед швидкістю атак людини. Посеред цієї битви Джін Ву почав усвідомлювати, як далеко він зайшов.
"Мої страждання не пройшли даремно," - подумав він.
Його серце завмерло в очікуванні неминучої перемоги.
"Пора закінчувати," - Джін Ву рвався вперед. Монстр зробив один крок назад. Водночас мисливці просунулися на два кроки. Хлопець без труднощів скоротив відстань між ними.
И...
"Роковий удар."
Джін В глибоко встромився у тулуб Муранського короля. Це вміння, яке спричиняє додатковий урон при ударі в життєво важливу частину тіла ворога. До цього часу кожна частина екзоскелету короля або вже тріснула, або загрожувала ось-ось затрещати. Все тіло монстра вже було на межі критичної відмови.
— Цик, щик, щок, цк.
Шквал ударів падав на ворога.
— КІЇЇЄЕЙОЄХ!
[Фінальна форма "Рокового Удара", "Нанесення віщий" тепер доступна]
"Нанесення віщого?" - тільки отримавши навички, Джин Ву не упустив можливості його застосувати. З люттю, яку він не міг зупинити, його кинджали почали проколювати кожне слабке місце у вже вивішеному тілі Муранського короля. З надзвичайною точністю і з майже нерівною швидкістю кинджали знайшли кожен вразливий суглоб, де стискувалися частини броні. Удари вправно потрапляли в кожну тріщину і розкол, які утворилися протягом усієї битви.
— Ткктектктинг.
— КирииеЄЇЕЙОєХ ХХ! — скричав Муравий Король.
Зараз, коли його колишній ворог смикався від болю Джін Ву змахнув кинджалом і відсік одну з лап Муранського короля.
— Щичк.
Довга чорна лапа впала на землю з легким глухим звуком.
— ККРРИІЇИЇ... — Король мурашок боягузливо попався назад.
У цей момент він позбувся своєї гордості і свою спрагу помсти. Тепер його єдиною метою було вижити. Але Джін Ву не збирався дозволити своєму суперникові втекти. Він зібрав сили у своїх ногах і змив в повітря для погоні.
Відчувши, що ззаду щось наближається, мурашка озирнувся через плече.
Він не міг повірити своїм очам: "Людина... Він летить за мною?"
Джін Ву, який рухався в повітрі за допомогою "Рукі Правителя", догнав короля і швидко відрубував йому одне крило.
— ДІЄЇЕ! — Король, тепер зламаний, по спіралі почав падати на землю.
Але навіть тоді, коли він нісся вниз, його розум відчайдушно продумував можливості вибратися з критичної ситуації.
"Я повинен ... Я повинен бути на крок попереду свого ворога," - задуми міняли одну іншу.
Сила. Швидкість. Отрута. Нічого з цього не мало жодного ефекту проти його ворога.
"Невже я нічим не зможу взяти верх над ним?" - в цей критичний момент Мурав’янський Король шукав відповідь. І він знайшов тільки один: чисельність.
Його ворогом був лише один чоловік, тоді як у нього була вірна армія з тисячами солдатів. Багато з них все ще стояли перед миром Королеви, очікуючи наказів.
— БУД УХ ХХ.
Монстр потужно врізався у землю і впав. Він піднісся і виставив лапи, що залишилися, у бік мисливця, який м’яко опустився на землю в кілька метрів від нього.
— КРІЇИЇIЄІЕОГІЯ!
З усіх боків наповзали чорні мурашки. Вони йшли хвилями за хвилею, використовуючи командний рев короля. Ніби сама темрява загрожувала б обкутати поле бою.
Його погляд був сповнений люті: "Ну що ти думаєш тепер, людина?"
— КІЇИЇ!
Король безперервно ревел у спробах відновити свою загублену гордість і посилити бойовий дух своїх солдатів. Коли він замовк, то продовжував зарозуміло дивитися на людину.
"..."
його вороги мали свої ешйони.
Джін Ву поманив свою армію тіней з пекельної пусчі, яка вже почала виявлятися в темному омиті печери. "Влади Монарха", які було активовано раніше, все ще діє.
Всі основні сили армії тіней без коливань понеслися на наступний фронт ворога.
— Ццкзокццскик!
Водоспад був гучним шумом, який відбивався від стін печери. Невдовзі армія мурашок почала вдягатися і розвалюватись. Джін Ву, який якийсь час спостерігав за битвою, нарешті закликав Клека.
"...Виходь."
Поруч з Джін Ву матеріалізувався Клік. Неподалік від них йшла запекла битва. Орк почесав затилок, з цікавістю оглядаючи своє оточення. Джін Ву взяв Мармор Оживаності і простягнув його Клеку. Але перш ніж передати камінь, він суворо попередив орка-мага:
— Тільки мурахи. Якщо твоє полум'я спалить хоча б волосинку на ком-небудь з Мисливців, то більше не чекай, що я тебе прикличу.
Мовчазний орк понюхав. Через мить Крик вже височів над полем бою у своїй формі "Піснь Гігантів". Він виригнув на мурах бурхливий пламний потік.
— БУАAa АЯААКААаААХАДАААНА!
Це було щось неймовірне. Хоча хлопець вже бачив таке десятки разів, він таки здивувався.
Обличчя Клека висвітлювалося вогняною шеолом всього за кілька метрів від нього.
"Кожний раз, коли я це бачу, полум'я стає все більш сильним ... Це тому, що його рівень зростає?"