Мураве-монстр, який неодноразово повторював одне і також продовжував дивитися на Бек Юн Хо весь цей час. Нарешті, він ненадовго замовк. А потім сказав:
— Ты... слабак.
Слова, що вимовляються, полилися з уст мурашки. Це було неймовірно, але це дійсно був корейський.
— Що за...?
Очі Бек Юн Хо розширилися.
- У цьому місці ...ша королева була вбита... і всі її піддані були перебиті. але така розплата невірна... хто ваш король?
- ...король?
Мураши-монстр з силою здав шию Бек Юн Хо.
— Кха.
де він зараз знаходиться?
Бек Юн Хо подумав.
Найсильніший мисливець корейської команди, Ча Хаен, втратила свідомість і лежала десь біля стіни. Зараз їм терміново був потрібен хтось, хто міг би ненадовго, але відволікти увагу монстра на себе.
Бек Юн Хо розумів, що корейська команда не могла протистояти. Він подумав про японську команду. Серед команди японських мисливців він згадав, що найсильнішим був мисливець Ґото.
— Сна.... загони.
— Снаружи....
Мураху підняв свою голову.
Потім він, здавалося, дійсно когось виявив. Він відкрив рот і сказав задоволеним голосом:
- ...есть...сильний хлопець.
Через секунду він відкинув мисливця від себе в сторону. І відразу зник з жахливою швидкістю.
— Вжух, вжуху.
Бек Юн Хо, який змачно приземлився на землю, глибоко зітхнув. Піднявши голову, він озирнувся по сторонах.
У них мало часу.
Вони повинні вибратися звідси, перш ніж цей монстр знову повернеться.
Однак.
— Вжваж...
Він думав, що боротьба з могутньою мурашкою-монстром відкладається на невизначений час. Але в той час мурашине корпус несподівано повернувся до гнізда. Мурахи поверталися в оглушливу королеву.
***
— Хм.
Гото вставив свій меч назад у ножні.
Навколо нього височіли трупи мурашок.
Загалом їх було близько ста або й більше.
Це був момент, коли у всій красі розкрилися здібності найсильніших людей в Японії.
— Здається, вони були дуже погано організовані.
— Да.
Мисливці з його команди стояли трохи позаду. Вони кивнули на знак згоди, не сміючи навіть сперечатися з його словами і виявляти належну повагу. Ще б! Якщо ви перебуваєте поряд з ним, то принаймні можете бути впевнені, що не помрете.
- Нам залишилося тільки вибратися звідси.
Так сказав мисливець, який щойно зв’язався з генштабом. Гото кивнув на знак згоди, і повернувся в сторону берега.
- Якщо ми зараз тут...
Але він не закінчив речення.
— Вжух..
Це тому, що незрозуміло звідки, прямо перед його очима з'явився один із мурашок-монстрів.
«...»
З першого погляду, який кинув на ворога, Ґото визнав його майстерність.
« Це дуже незвичайна мурашка»
- Пане Гото! — Обохотники хотіли запропонувати свою допомогу.
Ґото негайно відповів своїм колегам, які зголосилися допомогти йому.
— Залишайтеся на своїх місцях, - змакував він.
Якщо такий сильний ворог буде їхнім ворогом, то його колеги просто загинуть. Це мисливець добре розумів.
Більше буде битися самотужки.
Його команди повністю довіряли своєму лідерові. Вони не втручалися в бій. Насправді, розумніше було залишити все на нього згідно його команді. Чоловіки повільно відступили.
Гото витягнув меч через пояс. Він пильно стежив за противником.
— Муравей... Ти справді справляєш велике враження, - вслух сказав він.
Мураши-монстр також не хотів просто стояти і нічого не робити. Він одразу відчув силу, яка походить від його ворога.
Але якщо він хоч трохи поквапиться, то може з’явитися таке ж мечечко.
Мурав відкрив свій рот і сказав:
— Ты....король?
— Король?
Гто вилупився на нього у всі очі.
Мураві зараз що, розмовляв!?
Звичайно, загальновідомим фактом було те, що інтелектуально розвинені монстри могли говорити. Вони мали власну мову, якою розмовляли.
Проте іншим відомим фактом було те, що монстри не могли наслідувати й висловлюватися людськими мовами.
Гото засміявся на його слова.
"Король, кажеш..."
Це мало сенс. Якби президент Асоціації Мацумото побудував імперію мисливців, то він єдиний мав би сидіти на троні.
— Да, верно. Я король.
— Вжик.
Коли мурашка почула відповідь, яку чекав, то відразу випустив свою силу назовні.
— Вжааах...
Сила, яка почала виходити з мурашки, зростала і росла. Гото, який помилково прийняв його початкову силу за всю свою власність, був приголомшений. Його нутро мимовільно затремтіло від потужності ворога.
"Таке вже було..." - згадав він.
Ця мурашка мала силу, яка буквально віяла холодом. Отже, у Ґото волосся на потилиці стало дибки.
Він чітко пам’ятав, що відчував це колись раніше.
«....Сон Джин Ву?»
— Вжик.
У цей момент мурашка-монстр майже непомітно рушив рукою. На землю впала голова Ґото.
***
— Хааа!
Корейська команда була оточена мурашками.
І Ма Дон Ук, і Ім Тхе Гю та Чхве Чон Ін, а навіть оператор Щем Джін О з остервенуванням боролися із мурашками. А ті все прибували і прибули. Здавалося, що припливи мурашок були нескінченними.
— Хаа, хаа.
Всі звуки зникли. Чулося тільки важке дихання мисливців. Люди билися мовчки.
"Походжу, це кінець."
Бек Юн Хо витер тильної стороною долоні кров, яка стікала у нього по бровах.
Тепер, коли в них зник єдиний мисливець з уміннями цілителя, надії не було. Не було жодної нагоди, щоб вони могли перемогти таку численну армію. Кількість мурашок була просто неповною.
Спротив здавався зовсім беззмістовним.
Тим не менш, Бек Юн Хо не збирався так просто здаватися. Він просто не міг не битися. Тому що дві цінні для нього людини загинули в бою. І він вже точно не збирався виступати на їхньому місці.
— Хааяа!
Він розбив голову ще одного чергового мурашка.
Однак, в цей же момент набагато більше мурах било його у відповідь.
— Киияа!
Бек Юн Хо в один момент ледь не потонув серед мурашок. Він ледве зміг відбити їх і стати спиною до стіни. Принаймні, так йому не доведеться відбиватися з усіх боків. Він виключив хоча б спину.
— Ххаа, ххгаа.
Він підняв голову і пошукав очима інших мисливців.
Однак він нікого не побачив. Мисливців, які буквально секунду тому билися, збившись у купу, не було. Тучі мурашки, що товпилися навколо них, розгнівались.
Не може бути.
Він не може в це повірити, але...
Слизуючи кров з нижньої губи, він раптом відчув позаду себе якийсь рух. Здавалося, ніби там хтось з'явився. Але це неможливо, бо позаду стіна.
Він швидко розвернувся і збирався вдарити кулаком, того, хто був позаду нього, але вагаючись замер. Те, що лежало позаду нього не було мурашкою.
"Чого?"
Це був чорний солдат у чорних доспеках.
Це був перший раз, коли він дійсно побачив їх вживу. Але Пак Хві Джін, якій « прикро» відвідати Червоні Ворота, дуже детально йому розповідала про це. Він чув від неї багато пояснень з цього приводу.
« Це ж та людина...? »
Бек Юн Хо закричав в подиві:
- Чому ти тут опинився?
І в цей момент він почув знайомий голос, який виходив з солдата:
— Обмен.