Адже в якомусь сенсі він сам був чимось на зразок магічної тварюки для цих монстрів? Зрештою він і без наказу голосу завжди входив до Швидкі підземелля та ксил монстрів наліво й направо... Пам'ятаючи про обличчя Ешіл після того, як він активував "Жаду Крові", Джін Ву стало трохи шкода монстра.
Зовсім трохи.
— Коли ти вперше почула цей голос?
— У той момент, коли вперше відкрила тут очі, сер.
"Відкрила тут очі?"
Чи це означало, що вони жили десь в іншому місці? Ну, незалежно від того, правда це чи ні, монстри вважали, що це саме так. Щось Джін Ву відчув, що він став на крок ближче до розуміння справжнього вигляду системи.
Мисливець продовжив питання: « Тоді де ти була до того, як відкрила очі?
— У світі демонів. Коли ми опустилися, ми були вже тут.
— Що ви робили, коли були у світі демонів?
— Мы... Готувалися до війни.
— К війні?
— Да, сэр.
Чи вона пам’ятала той час? Страх на її обличчі, коли вона благала про милість, змінився дивним виразом рішучості.
— Ми готувалися до війни з надзвичайно сильним ворогом, тож нам треба було зібрати всіх демонів нашого світу... - На цьому місці слова Ешил були обірвані, - ... - Ні, її слова не обминулися. Вона все ще говорила. Її губи постійно ворушилися.
Але Джин Ву не чув її голосу. Замість цього ви чули голос системи: - Ви перевищили коректний ліміт інформації. Розмова буде заглушена. Ви перевищили коректний ліміт отриманої інформації. Розмова буде заглушена. Ви перевищили коректний ліміт...
Це повідомлення повторювалося доти, доки Ешіл не закінчила говорити. Очі Джін Ву погано загорілися.
"Якби ви нічого не зробили, то я б навіть про це думати," - подумав він.
Якби Ешил дозволили продовжити, то Джін Ву міг би просто сприйняти її слова як частину своєї передісторії, даної їй системою.
Підземель, Квісти, Нагороди, Штрафи і навіть розвиток Класів - все, що було надавало системній системі, здавалося частиною відеоігор. І те, що у монстра могла бути своя передисторія, як в відеоіграх не було дивною. Але як тільки система примусово втрутилася, щоб перешкодити йому почути слова Ешил Джін Ву остаточно повірив:
"У її словах була дуже велика наводка про все це."
Система зробила серйозну помилку.
— Я... Я зробила щось не так? - Коли вираз Джин Ву став серйозним, Ешіл помрилась.
"Чи намагалася система приховати, з ким боролись демони? Чи, може, причина і результат битви?"
Щоб з'ясувати це, Джін Ву захопив ряд питань: хто були ті "незвичайно сильні вороги", про які ти говорила?
У цей момент Ешил застигла, як іграшка, в якій сіли батарейки. Але це пройшло буквально через півсекунди.
— А... — І її застигло тіло раптово розслабилося, і вона втратила свідомість, наче лялька... Та не важливо. Джин Ву швидко поклав її на землю. Вона дихала, і не здавалося, що з нею сама сталося щось серйозне. Але її обличчя іскрилось, як ніби їй було неприємно. Здавалося, що їй було важко дихати.
Щоб допомогти їй з диханням, Джін Ву голими руками розламав її броню.
— Треск.
Броня з легкістю вилізла. Після цього він скрутив її плащ, пристебнутий до броні, в рулон, і поклав їй під голову. Для монстра це було то ще дельце, але він робив це не з доброти душевної. Все-таки це з його вини вона опинилася в такому стані. Через те, що він отримав підказку про систему.
"Враг, з яким боролись демони..."
Система завадила йому почути, ким були ці вороги.
"Чи можуть вони бути відповіддю на все це?"
Може, у них була якась неймовірна сила. І з невідомої причини вони могли впливати на Землю або на нього самого...
Ох.
Джін Ву відкрив магазин. Він намагався розбудити Ешіл за допомогою зілля, але це не спрацювало.
"А може я тільки можу чекати?" - Джін Ву сів на землю поруч з Ешилом. Поки вона знову не розплющила очей, він уважно пройшов усі підказки, які отримав з розмови.
— А? — Ешил прийшла в себе і піднялася, щоб сісти. Відчувши когось, вона повернула голову і здригнулася, побачивши Джін Ву.
"Це був не сон."
Щоб повністю зрозуміти ситуацію, вона оглянулася навколо. Довкола все було завалино трупами архідемонів. Очі демонеси широко розкрилися. Нерозумні демони без інтелекту не вважали своїх товаришів розумними. Для них її тіло без свідомості було б нічим іншим, як просто їжею.
Но...
Той факт, що вона була жива і ціла, означав...
- Ви захистили мене, сер?
Замість відповіді Джин Ву просто піднявся і подав Ешил руку. Тронута таким жестом, вона взяла його руку і обережно встала на ноги.
Дякую.
— Як довго йти до місця, де лежить перепустка?
— Недалеко звідси, дозвольте, я проведу вас.
Потім раптом Ешил простягнула обидві руки до Джін Ву.
"...?"
- ...? - і вони обмінялися конфуйними поглядами.
Так, ніби це лякало вас у страху і ви повинні зв'язати мене...
— Не потрібно, навіть не зв’язуючи руки з нею, він був упевнений, що зможе реагувати на будь - яку протидію чи спроби втекти. До цього часу він витратив надто багато часу на такі безглузді дії. Джін Ву тільки розгорнув Ешил і підштовхнув її в спину. Він відчув, що вона все ще боялася. Хлопець знову відчув, як Ешіл застукав серце. Але він більше не думав про це. Погляд Мисливця був спрямований в сторону, звідки прибули монстри.
- А як щодо коней?
— Я візьму їх, — і почервонівши, Ешил взяла привід всіх трьох коней та рушила вперед.
Джін Ву мовчазно пішов за нею.