Ю Джин Хо дуже нервував. Щоб заспокоїтись, він глибоко дихав. Він мав важливу розмову.
"Свободний момент наближається"
Від вибору Джін Ву залежала його доля. Хоча кілька днів тому він спілкувався з батьком на тему довір’я до гільдії, однак не міг стримати сліз.
"Надо довести, що я готовий"
Місцем зустрічі не випадково було вибрано кафе, де вони вперше зустрілися з Джін Ву.
« Якби не він, я б не зміг так високо піднятися".
Коли хлопець почав думати про це, то озирнувся на кав’ярню й спогади.
Він сидів за столиком, за яким вони сиділи в перший раз.
Роздався звук дзвоника, двері відчинилися і всередину увійшов Джін Ву.
— Братан!
Помітивши події Джін Ву, Ю Джин Хо низько вклонився і привітався з другом.
Джін Ву привітав його поглядом і сів на стілець навпроти.
Хлопець сів на своє місце.
- Що таке?
Піднявши голову, очі Ю Джин Хо округлися.
— Братан, одяг...?
— А, это?
Оскільки він прийшов у кафе відразу ж після бою з Висими Орками, одяг був в дуже жалюгідному стані.
А на верхній частині сорочки навіть виднілася кров Орків.
Джин Ву, не поставивши особливого значення тому, що сталося, сказав:
— Не встиг переодягтися після польоту в підземелля.
Ю Джин Хо ще більше здивувався.
Він, на відміну від Джін Ву, проводив час по-іншому, приділяючи більше уваги випивці.
Чи то справа Джин Ву.
Він уже має надзвичайну силу, але й досі залишається у підземеллі для тренування.
Несподівано йому стало соромно.
« Як і очікувалось від мого брата.»
Він в цю мить заважив його ще більше.
Адже він міг без краплі сором’язливості розгулювати по вулиці в брудному окрудженому одязі. І не збирався приховувати, що продовжує процес своєї підготовки.
« Ця брудна система виглядає як почесна медаль».
Обличчя Ю Джин Хо стало серйозним. Він був готовий прийняти будь - яке рішення, що приймає його брат.
Хлопець був готовий говорити чесноту.
— Брат, насправді...
Ю Джін Хо чесно розповів своєму батькові про свої розмови. Абсолютно. І навіть про те, ким був той чоловік, який врятував гільдію Бек Юн Хо з наводку Ко М. Хвана в Червоних Воротах.
"Абсолютно дурний вчинок..."
Але він зробив це заради мене, так що я не можу на нього злитися. Не дивно, що його обличчя почервоніло, коли він розповідав про Червоних Ворота.
Так чи інакше, Джін Ву зрозумів все, що хотів повідомити йому Ю Джин Хо.
- Ти ведеш до того, що хочеш стати майстром гільдії Юджін, і тобі потрібна моя допомога?
Ю Джин Хо кивнув. Він з хвилюванням чекав відповіді Джин Ву. Але я не сподівався почути слів підбадьорення і співчуття.
"Це ж мій брат."
Він був готовий почути все, що завгодно. Чим довше тривало мовчання, тим більше нервував Ю Джин Хо. Джин Ву, нарешті, підняв на нього погляд.
— Джин Хо, я...
Хлопець нервово проковтнув.
***
Директору Гільдії Мисливців Чхве Джон Ін хтось подзвонив.
Він, почувши повідомлення, негайно пішов до свого кабінету.
- Що? Кажіть, Сон Джін Ву брав участь у нашому рейди?
Мова йшла про нового Мисливця S рангу. Він мілився прямо під носом у гільдії, але йому стало відомо про це тільки зараз!
Це те саме, що копати під гарбузовими ногами. Він був готовий рвати на собі волосся.
- Що? Вчора він прикидався частиною команди, а сьогодні зник?
Краще б він про це не чув...
« Нужно зрозуміти, навіщо він це зробив! »
Він так і не дійшов жодного висновку. У нього тільки почалася сильна голова біль.
Але зараз це було не так важливо.
"Сперва він допомагає Білим тиграм, а тепер нашим Мисливцям".
Він тепер був у боргу перед Сон Джин Ву.
Чоловік хотів поговорити з хлопцем на рівних, але тепер його становище нічим не відрізнялося від становища Білих тигрів.
« Як отримати десятого Мисливця S рангу?»
Його навички були важливішими.
- Як поводився Мисливець Сон Джін Ву?
Директор уважно слухав пояснення людини на кінці проводу.
Їм виявився лідер сучасної групи Сон Ґі Хун. Хоч вони й не були друзями, хлопець розповів все і без дрібниць.
Його слова линули рікою.
— Це правда?
- Так, я бачив на власні очі.
- Це все? Тобі є ще, що доповнити?
Якщо цей хлопець настільки сильний...
- А якщо порівнювати його зі мною?
Мабуть, питання і пролунав якось по-дитськи, але інший спосіб дізнатися, наскільки ж він могутній, просто не було.
Після короткої паузи Сон Ґі Хун продовжив:
— Директоре, от Ви зможете поодинці зачистити підземелля А ранга?
- Це неможливо...
- А ось він зміг. Навіть мисливиця Ча не втручалася.
"Говориш, там був Ча Хаен?"
Як не дивно, її присутність у підземеллі не була великою проблемою.
— Чи це не підземелля А ранга?
— Якби це було дійсно так, ми б не постраждали. Він врятував нас усіх.
Директор Чхве не знав, що на це відповісти.
Чоловік, якого звуть смертельною зброєю, Чхве Чжон Ін.
Як би там не було, коли б ситуація зачепила його. Крім того, вона не лише зав’язувала настрій, але й змушували серце битися швидше.
« Я, Ча Хе Ін і Сон Джин Ву».
З талантом і здібностями цього хлопця вони зможуть стати відомою на всю Корею... Нет, Азія... А може, і весь світ, гільдією!
- Пане Чхве! Хоч я і перебуваю не в тому положенні, щоб давати поради, але ...
Сон Ґі Хун завжди говорив тільки те, в чому був на сто відсотків впевнений. Отже, президент зацікавився ще більше.
— Нічого, продовжуй.
- Той хлопець... Ви повинні привести його до нас в гільдію. Якщо ви це зробите, хто знає, може бути ваша мрія здійсниться?
Джон Іна, серце Чхве пропустив удар. Він сказав:
— Я постараюся.
***
Дія відбулася прямо перед Асоціацією. Натовп людей знайшлася в ряді заради зустрічі з Лі Мін Соном.
Він став відомим не тільки на цілу Корею, але й по всій Азії. Якби сказати, що тут зібралися всі камери країни, це б не стало перебільшенням. У натовпі, де не можна було протиснутися, між репортерами то й тут виникали суперечки.
— Эй! Це, взагалі-то, наше місце!
— Ну і людина! Ти оглянуся навколо! Хіба тут може бути "твое" або“ місце?"? Твоє місце там, де ти встав.
— Оо...
Лі Мін Сон, спостерігаючи за виставками у ряді аж до автостради репортерів, розплився в посмішку.
- Менше я і не очікував,- задоволений вимовив він.
Знаменитий мисливець спеціально тягнув час і не виходив назовні. Він вважав, що це повинно збільшити інтерес до його особини.
- Пане Лі. Завтра ваше ім'я з"явиться на всіх заголовках газет. Як ви до цього ставитесь? — запитав перший репортер країни, показуючи заголовок першої смуги завтрашнього випуску.
— Чи не занадто просто для заголовків?
— Ви так вважаєте?
— Хм... Як щодо цього? «Лі Мін Сон — чоловік, який має все. В його руках сила, що виходить за рамки людської»?
— А це не вдарить по самолюбству читачів?
- Але ж це правда. У Кореї хоч хтось посміє мене образити? Фанати і преса спостерігають за кожним моїм кроком.
- Зрозумів. Давайте залишимо ваш варіант такий заголовок.
- Розраховую на Вас.
Лі Мін Сон ледве кивнув головою і нахмурився.
« Він все одно зробить так, як йому докажуть. Так до чого ця балакучість?»
Саме тоді на стоянку Асоціації прибуло два дорогі автомобілі.