Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ VII. Глава 3. Частина 1

Прочитано 0% глави

"Це його фаміліари?"

Ча Хаен вперше побачила теневих солдатів. Раніше вона тільки чула про них. Вона подумала, що вони чимось нагадують їй покликаних фаміліарів, які виконують команди господаря.

Однак їхня кількість була занадто великою. Важко було повірити, що це дійсно фаміліари.

Звичайно, їй було відомо, що деякі мисливці мають магію такої сили, яка може за допомогою магічного заклику викликати певну кількість істот і потім контролювати їх. Але зазвичай йдеться про одного або двох покликаних.

Адже навіть якщо ти закликаєш лише двох, то це вже колосальне навантаження. І ніхто з них точно ніколи не чув про закликателів, здатних кликати і керувати трьома чи більш істотами.

Однак.

Скільки ж тут, чорт забирай?

"Це взагалі має сенс?"

Всього одна людина покликав понад 100 істот.

Крім того, він не мав часу на заклик. Він зміг відразу покликати десятки покликаних істот і керувати ними.

« Якби я зараз не побачила це все на власні очі, то ніколи б не повірила, що таке можливо.»

А вона - мисливець, який входить у десятку найкращих мисливців Кореї. Вона, яка є досить вправною, не могла нічого сказати про здібності іншого мисливця, хоча й побачила його можливості на власні очі.

Однак.

« Зараз не час для подібного мислення...»

Її погляд ковзнув по теневим солдатам і оглянув кожного з них.

Очевидно, вони не були в кращій формі.

Деякі з них навіть втратили силу і вже стояли на колінах, щоб не впасти. Мабуть, їм було нелегко протистояти вищим оркам.

Хоч би якою була вперта особистість людини на ім'я Сон Джін Ву, і якими б не були її здібності, вона повинна була допомогти йому очистити підземелле та знищити Висихі Орків.

Вона прийняла рішення і відразу почала діяти.

Ча Геен підняла свою зброю і, обхопивши його двома руками, пішла до Висшим Оркам, готуючись до бою.

Однак, в цей момент.

Її очі і очі Сон Джин Ву зустрілися.

Коли вона подивилася в його очі, то побачила силу.

Він ніби говорив їй очима.

“ Не варто мені допомагати. check

“ Не втручайся, будь ласка, а просто дивись.

Ча Хаен не могла зрозуміти його.

« Чому?...»

Вона вже знала, що Сон Джін Ву здатний покликати багатьох тихих солдатів і керувати ними.

Однак не слід було ігнорувати той факт, що все ще залишалося багато відсутніх Висих Орків. Крім того, їхній бос мав неймовірно сильну енергетичну силу.

Джін Ву, звичайно, показав, на що він здатний. Він зміг зібрати так багато тіньових солдатів і зберегти їх, щоб використовувати в разі потреби. І зараз бореться з їх допомогою. Але через все це у нього давно вже мала закінчитися магічна сила.

« Що він намагається зробити самотужки? »

Їй було цікаво, що він зробить. Вона вирішила подивитися, що буде далі. І втрутитися тільки у разі необхідності. Тому зараз вона опустила свою зброю.

Вона побачила, що зброя в руках хлопця не була киркою, яка видавалася мисливцям для добування руди. У його руках були кинджали.

Цей хлопець... Їй хотілося подивитися, що цей мисливець під ім'ям Сон Джин Ву зможе зробити, щоб знищити Висих Орків і боса.

Очікування.

Вона з нетерпінням чекала подальших дій цього незвичайного хлопця. Вона хотіла втрутитися у своє бажання довіритися йому і не втручатися. Зрештою, віра в його силу перевершувала сумніви.

Серце в її грудях билося, як шалене від тривожного хвилювання.

"Фух, ну слава Богу."

Джін В зітхнув з полегшенням, коли відчув реакцію Ча Хаен і побачив, що вона не збирається допомагати йому.

З цього моменту, нарешті, ніхто вже не збирався втручатися в його бій.

Джін Ву хотів зайнятися монстрами самотужки. Він свідомо не брав участі в атакі Сонкі Хуна, який нападав боса. Він тільки врятував його життя, коли бос застосував свою магію.

« Якби мені це дійсно було потрібно, то в мене вже був один чоловік, разом з яким я міг би боротися проти монстрів."

Тому, особливо коли Сон Кі Хун викинув меча зі своїх рук, він зробив це.

Тепер Джін Ву просто хотів прорватися через цих гребених орків і підірвати голову того, хто кличе їх шаману. Але треба було виявляти терпеливість і зберігати холоднокровність.

Саме в цей момент він відчув ще дещо.

« Все ж вона хороша дівчина.»

Джін Ву пощастило, що він зміг швидко зустрітися очима Ча Гаен. Йому пощастило, що йому не потрібно було навіть відкривати рот. Вона зрозуміла його без слів.

Джін Ву відвернувся від неї з посмішкою.

- Тенові солдати!

Як тільки пролунав наказ Джін Ву, який віднісся від стін і розлетівся по підземеллі, солдати відразу піднялись на ноги. Всі вони, як один були готові до битви без коливань.

— Бдищь!

На деякий час запанувала трунна тиша. Довкола відчувалося напруження. Все замерло.

І цей момент.

Тиша вибухнула.

І причиною цього стало слово, яке Джин Ву виголосив, показуючи на Висихі Орків.

— Вперед!

У цей самий момент понад сто тіньових солдатів кинулися в атаку на орків Висихі Орки. Орки кинулися на них у відповідь. Зник страшний шум.

— Дудудо....!

Через прорив і швидкі рухи тіньових солдатів та топоту могутніх ніг орків земля навколо затремтіла. Все мигло перед очима. Рухи противників були настільки швидкими, що люди не могли стежити за ходом бою.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Попередня главаНаступна глава