- Що?
Сон Ґі Гун був приголомшений. То для чого їх привели сюди? Задля забави?
Колдун продовжив:
— Скоро ви всі помрете один за одним. Це розіб'є моїх солдатів!
— ВААA Aa ААКААХ!
Висліки орків-воїни голосно піднялися від задоволення. Під вражаючим тиском, який вони отримали від них, Мисливцям було важко дихати.
— Но...
Колдун замiшився. Бос обвів очима людей. Його погляд зупинився на Джин Ву.
- Серед вас є щось цікаве.
У цю мить очі Сон Ґі Гун загорілися надією.
- Колдун відволіквся! Це наш шанс!
Вени налились кров'ю на горлянку рейд-лідера...
— Зараз!
З диким ревом, Сон Ґі Хун витягнув меч і побіг вперед.
Але позаду нього не було звуку.
- Що?
Він швидко озирнувся на біг. Його співпартійці не думали ворушитися. Їхній дух був зламаний силою боса. Тіла мисливців застикали в жахі. Серце Сон Ґі Хун втікло в п'ятірки.
— Ох...
Але все ж це був його обов'язок. Потрібно спробувати використати цей шанс. Не можна зупинятися. Рейд-лідер знову подивився вперед. Колдун все ще сміявся, а охоронці ніяк не реагували на його дії. Все. Його перша і остання можливість. Якщо пощастить, то добре. Якщо ні, то він не шкодуватиме. Просто треба дістати до нього мечем...
Крок, крок!
Сон Ґі Гун, покинувшись вперед з усіх сил, замахнувся мечем.
— АааАа!
Але ударити йому не вдалося. Замість цього, він сам вдарився об щось і відлетів назад.
Бум!
— Магия Щит.
Сон Гі Хун, відкинувши бар'єр назад, покатався кубарем.
— А ось і перший доброволець на смерть!
Під криком чаклуна, тіло Сон Ґі Гун почало ширяти в повітрі.
Вух!
Це магія реверсивної гравітації.
...
Губи чаклуна шепотили закляття. Він підняв танку на висоту двоповерхового будинку. Потім він почав використовувати інший заклинання.
...
- Підсилення гравітації!
Шлепок!
Сон Ґі Хун пригнило до землі.
Він почав кашляти.
Раптом хлопця знову підняло в повітря.
Зворотна гравітація.
Роздався дикий хохот.
Інші орки разом з чаклуном обнажили свої зуби і сміялися.
Шлепок!
Кашель!
— Огоуу!
Шлепок!
КШЕЛЬ!
Коли Колдун раз за разом, як ляльку, піднімав і ударив об землю Сон Ґі Гун. Після четвертого разу Сон Ґі Хун виривало потік крові. Спостерігаючи за тим, як вони катували своїх лідерів, обличчя членів групи ставали блідішими і нижчими. Але ніхто не міг зібратися з силами, щоб протистояти. Коли мисливці усвідомлювали, що їх чекає така ж доля, вони стояли і не бігли далі.
Г-гі Хун...
Все, що вони могли зробити зараз - це просто спостерігати за безпорадним тілом Сон Ґі Гун розпадався на частини.
Роздався звук падіння.
Цілієць втратив силу, вона вже не могла стояти і впала на коліна.
Водночас чаклун підняв Сон Ґі Гун у п’ять разів.
- А ти впертий!
Тільки - но почувся голос...
Чоловік стогнав в повітрі. Однак він і далі міцно тримав меч у руках, не бажаючи здаватися до кінця.
— Уух!
Шлепок!
— Уух!
Шлепок!
— Ууух!
Танку наступав кінець. Коли його знову підняли в повітря, меч впав на землю.
Тіло Сон Ґі Хун впало востаннє...
Або всім так здалося.
— Хм?
Очі чаклуна широко розкрилися. Танк, що повинен був впасти на землю, раптово не впав. Його мало розмазати по шматочках, але цього не сталося. То куди він подівся? Колдун почав шукати його очима.
— Вон там?
Сон Ґі Гун лежав на землі на певній відстані від місця, куди мав впасти. Колдун помітив чоловіка поруч з ним. Це був Джін Ву.
Акуратно вклавши хлопця, Джин Ву дещо запитав його, при цьому уважно дивлячись на чаклуна.
- Лідер-шукач, мені потрібно запитати у вас одну річ.
- ...?
До цього моменту, Сон Ґі Гун не розумів, що з ним сталося.
- Буде нормально, якщо я всіх тут перетравлюю?
— Ты... Що ти ... Це все?
У той же час чаклун підняв підборіддя, дивлячись на Джін Ву. Його брови нахмурилися. Один з охоронців кинувся на Е-рангового. Побачивши це, Джін Ву запалився вогник. Він простягнув руку до найближчого орка.
«Длань правителя.
Найвищий орк вартового злетів вгору, наче гігант схопив його невидимою рукою.
— Кэх, крорен?
Він замахав своїми ногами в повітрі.
— Що?.
Очі чаклуна від подиву округли.
Кончиками рук Джин Ву вказав на землю.
ХРЯСЬ!
Сраж врізався у землю. Удар був настільки сильний, що під ним проламався підлогу.
Проте Джін Ву не зупинився.
Мисливець Е-ранга підкинув охоронця в повітря також, як чаклун піднімав Сон Ґі Хуна.
ХРЯСЬ!
ХРЯСЬ!
ХРЯСЬ!
Вищий орк кричав, стрибаючи від стелі до підлоги як баскетбольний м’яч. Потім він замовк, бо його голова прибиралася до стелі.
ХРЯСЬ!
Маленький пил і шматочки з стелі посипалися на підлогу. Коли орки й мисливці дивились на фігуру високого орла, прикутого до стелі, то не могли стримати свого здивування.
Сон Ґі Гун задрожав, поставивши це запитання:
— Кто... Хто ти?...
— Я спрошу знову.
Ці мисливські поля належали Гільдії Мисливців. Тільки один з присутніх міг бути їхнім представником. Джін Ву запитав його востаннє:
- Магічні звірі в цій кімнаті... Ви дозволяєте мені їх всіх здолати?
Що це за відчуття? Сон Ґі Хуну було все одно, що за особою носильника. Він просто був радий. Він дуже радів, що Джін Ву грався з магічними звірами неначе то були іграшки. Сльози потекли по обличчю Лідера Рейда, коли він сказав:
- Будь ласка... Допоможи нам.
Звісно.
Як тільки Джин Ву встав, в ньому почали наближатися вищі орки. За ними стояв чаклун. Бос орків лихорадно розсміявся:
- Вправні у тебе трюки, як для людини.
Колдун махав рукою, і вища орка оточили Джін Ву.
- Цікаво, куди вони тебе заведуть?
Вираз обличчя Джін Ву став неймовірно холодним.
Йому ніколи не подобалися магічні звіри, але він вперше зустрів когось, кого настільки сильно хотів убити.
— Ты. Ти станеш останнім.
Якщо воно приносить радість, то також страх.
Якщо ні, то навчиться.
Низьким тоном Джін Ву проговорив:
- Тіні.
Два клинка з'явилися у нього в руках.
— Підходь.