США.
Хван Дон Су, підкинуло в повітрі, прокрутило на місці кілька разів, перемістилося у просторі. Йому здалося, ніби він опинився в якомусь кошмарі. Нарешті він прокинувся і відкрив очі.
"...?"
Перше, що відразу кинули йому в очі, був біла стеля.
Хван Дон Су оглянувся по сторонах і, відмітивши знайому обстановку , подивився вгору.
— Це.... Лікарня.
Сон.
Це був не сон?
Хван Дон Су витер підборіддя рукою. І відразу знайшов когось біля свого ліжка. Людина, яка зараз знаходилася поруч з ним і дивився на нього дивним поглядом, був одягнений в білий халат. Коли відвідувачі відвідують хворих, то звичайно це одягають.
Обличчя відвідувача було суворим.
Крижаним голосом він сказав:
— Якщо маєш що сказати, давай вперед, говори.
Присутній був заступником директора бюро з охорони здоров'я.
Білий чоловік середніх років, у якого на голові було більше сивих волосся, ніж чорних, повільно наблизився до Дон Су і спокійно голосом сказав:
— Я чекав, що ви захочете поставити мені кілька запитань. Але якщо ні, то це зроблю я.
Що він повинен хотіти у нього запитати?
Хван Дон Су підняв голову.
Замісник директора подивився йому прямо в очі і сказав:
- Людина, яка називається Сон Іль Хваном... він міг бути монстром?
— То ви хочете сказати, що я б нападав на нормальних людей?
- Я не кажу, що не вірю вам. Я просто хочу, щоб ви підтвердили те, що я бачив на власні очі. І пояснили свої дії.
Заступник директора витягнув свій телефон і показав його Хван Дон Су.
На телефоні в цей момент відтворюється одне відео.
- Це...?
Ми змогли знайти відео того дня, воно було сняте на найближчу камеру спостереження.
У цьому відео було показано, як чоловік зі Сходу рятував працівників адміністративного будинку від руйнування будівлі. І витягав їх з під уламків.
Хван Дон Су не треба було питати, хто цей чоловік на відео.
Чи міг він забути про це?
Його обличчя він бачив останнім, перш ніж відключитися.
Цим чоловіком був Сон Іль Хван.
Заступник директора промовив з похмурим обличчям:
Я... я ніколи не чув про монстрів, які за будь-яких обставин почали б допомагати людям. Ви все ще погоджуєтеся, що ця людина - монстр?
- ....... помилки бути не може, він монстр.
— Я вас зрозумів.
Заступник директора забрав телефон і сказав:
— Коли лікування закінчиться, вам потрібно з’явитися в бюро і про все детально доповісти. Вам також потрібно буде написати кілька звітів. Чиста формальність.
Заступник директора вже повернувся, збираючись піти, коли пролунав питання:
- Що сталося з тим чоловіком?
— Він зник невдовзі після того, як воював з тобою. Зараз його переслідує бюро. Ми спробуємо його зловити. Але, людина, яка була в змозі збити вас з ніг і втекти з настільки охоронного місця, чисто між нами ...шанси зловити його марно.
Перед тим як вийти з кімнати, заступник директора поставив останнє (риторичне) питання:
— Чи ви знаєте, куди він прямує?
- ......
Заступник директора вклонився на прощання і вийшов з кімнати. Він зрозумів, що Хван Дон Су більше нічого додати до раніше висловів.
Як тільки заступник директора залишив його палату Хван Дон Су дозволив собі брудно вирубатися.
— Блять!
Це була принизлива поразка. Такого з ним ніколи не було, він звик перемагати, така поразка сильно вдарила за його зарозумілістю.
Перш ніж він зрозумів, що насправді сталося, його вже перемогли і повністю розтоптали.
Після цього він вже лежав на підлозі.
Він досі пам'ятає, що Сон Іль Хван сказав йому на кінець:
— Не майте навіть носа скликати в Корею. І це не через безпеку мого сина, а заради вашої безпеки. Повірте мені, якщо ви не послухаєтесь і нападете, ви навіть моргнути оком не встигнете як помрете.
Після цього Хван Дон Су більше не пам'ятає, що сталося.
Він знепритомнів, і коли прокинувся, вже виявив себе тут.
« Не встигну кліпнути оком, як помру?»
Що це, чорт візьми, означало?
Виходить, він погрожує йому, що вб'є його з такою швидкістю що Дон Су не зможе навіть нічого протиставити. Його самолюбство було зачеплене. Він давно звик, що він один з кращих мисливців.
"Ти... погрожуєш мені?"
Хван Дон Су стиснув руки в кулак. Його руки тремтіли. Не вистачало ще, щоб його переміг якийсь монстр. У нього було відчуття, що його облили якимись помоями, йому потрібно терміново змити з себе цей сором.
« Я знаю, куди попрямував цей виродок»
Хван Дон Су вирішив, що він знову помириться з ним.
І цього разу точно переможе.
Але як це зробити?
Він не може заперечити той факт, що не знає, чи був чоловік точно монстром або ні. Сумніви все-таки було. але це не важливо. І все ж таки, цей чоловік залишається дуже сильним.
« Мені потрібне спеціальне обладнання, яке допоможе зловити його".
На щастя, з огляду на його ситуацію і теперішні часи не важко дістати обладнання.
« Нужно зв'язатися з гільдією»
Гільдія Мусорників, до якої належав Хван Дон Су, була одним з провідних гільдій світу.
Гільдії були численні артефакти. Серед них були дуже цінні. Про їх гільдію навіть ходили безглузді жарти, з приводу того, що якщо поєднати вартість всіх артефактів геральдії Мусорників то за своєю загальною ціною вони перевийдуть бюджет якої-небудь маленької країни.
"Проблем в поїмці не буде, якщо тільки у мене залишиться відповідний артефакт."
Очі Хван Дон Су загорілися рішучістю. Вони почали нав’язливу ідею. Він повинен помститися.
В Корею.
Хван Дон Су вибрався зі своїм пунктом призначення.
***
[Ви перемогли демона верхнього рівня]
[Ви заробили 2200 очок досвіду]
[Ви отримали шматочок душі одного демона]
[Ви також отримуєте додаткові 3 шматочки душі демон]
« Все закінчилося!»
Джин Ву застрибав від радості.
Дуже вдало, що він отримав 4 шматки душі від останнього знищеного демона. У результаті цього він досягнув цілі вечори і закінчив її.
[кількість зібраних шматочків душі : 10001]
Клік.
Збери душу диявола! 1] Успішно завершено
[Нагорода з нагоди закінчення прибув]
[хочете перевірити отриману нагороду ] (так/ні)
« Звичайно хочу!»
Як тільки відповідь була отримана, з'явився список нагород.
Клік.
[Нагорода, як і представлена вам раніше прибула]
Нагорода 1. Позначити 1 предмет з усіх елементів.
Нагорода 2. Бонусні окуляри до статистики +20.
Нагорода 3. Неопублікована раніше компенсація
[повити всі нагороди?]
Інші нагороди були менш зрозумілими за своїм значенням, але на даний момент найбільше занепокоєння Джін Ву викликала нагорода під номером 1.
Чи не було перебільшенням сказати, що він зміг знайти все можливе?
« Приймати першу нагороду.»
Клик!
[Ви можете вибрати один об'єкт з усіх можливих предметів]
[У вас є якийсь предмет, який ви хотіли б отримати?]
Застереження, яке Джін Ву хотів би отримати?
Звичайно, що так.
З першого разу, коли він тільки побачив цю наречену і нагороду за неї, то мріяв про одну річ. Він дуже хотів її отримати.
Цікаво, що б сталося, якби він зробив інший вибір?
Джин Ву часто задавався цим питанням.
Він не знав, чи буде ця річ розглядатися як предмет, але це було єдине, що він хотів отримати.
[Ви можете вибрати один об'єкт з усіх можливих предметів]
[У вас є якийсь предмет, який ви хотіли б отримати?]
Система знову поставила йому питання.
Після деякої роздумів Джін Ву відповів.
— Я хочу отримати випадковий Проклятий Сундук.