Які результати його підвищення?
Він міг носити з одного удару мисливця, ранга А Кім Чоля. А той, між іншим, був практично зарахований до спецзагону. А спецвідряд - це висока зарплата в мільярди і світле майбутнє. Хіба це поганий результат?
« У будь-якому випадку, з тим що я маю зараз я можу отримати більше грошей, ніж дає мені цей хлопчина.»
Якщо ви є хорошим мисливцем, то у вас завжди будуть гроші.
Тому Джін Ву не турбувався грошима. Його думки були ясними, а напруження зникла.
Він хотів пригадати події останніх днів. Яке ж це було цікаве видовище!
Але неугомонний Ю Джін Хо відволік його від цього заняття:
— Братан, а як ви збираєтеся жити? Що робити?
— Я?
Ю Джин Хо злякався. Може бути марно він поставив це питання? Може бути нічого не потрібно було питати?
Він сидів, як на голках. відразу ж зітхнув з полегшенням.
— Я не буду виходити на зв'язок деякий час. Мені потрібно відправитися в одне місце, - повідомив йому Джин Ву.
Обличчя Ю Джин Хо застигло. У мене з’явилися сумніви.
Він нагадував зараз покинутого цуценя - такого він не очікував. Він швидко спустошив чашку з алкоголем, що стояла прямо перед ним і замислився.
Потім повільно поставив чашку назад на стіл. Він не знав, що сказати.
— Братан, будь ласка, скажи все як є, навіть якщо це буде дуже образливим. Якщо я тобі заважаю або достаю, просто скажи, я зникну і більше тебе не потурбуюся, чесно.
Джін Ву зрозумів, що його слова були неправильно сприйняті. Дивно, адже йому здавалося, що він все зрозуміло пояснив.
Він почухав голову. Треба подумати, перш ніж поставити одне цікаве питання:
— Джин Хо!
— Да, братан.
- Що ти думаєш про мене?
— Я...
Джин Хо, який здавалося ніколи не задумувався над відповіддю на це питання, підняв голову і подивився на Джін Ву. Потім він опустив очі і сказав:
— Я маю старшого брата, який на 10 років старший за мене.
Так, Джин Ву чув про нього.
Старший син президента Ю Мен Хана, Ю Джин Сон.
— Мій рідний брат не любить мене і зневажає. Ми практично не спілкуємося, майже наодинці. Час, який я провів з ним, набагато менший, ніж час, що я проводив разом із тобою, брате. Крім того, ти, брате, врятував мені життя і допоміг, не відмовившись у просьбі. Не думаю, що мій рідний брат зробив для мене щось подібне.
Ю Джин Хо подивився в очі Джін Ву і сказав:
— Брате, ти більше схожий на старшого брата, який повинен мати в людини ніж мій рідний брат.
Джін Ву, звичайно, все ще трохи полякав його. Тим не менш, ті дні, коли вони були разом, були по справжньому незабутніми для нього. У його серці все ж було більше поваги до Джін Ву, ніж страху.
- Виходить ти думаєш про мене як про свого старшого брата.
Джін Ву посміхнувся і продовжив:
- Я теж думаю про тебе, як про свого брата.
— Бра....братаан.
На очах Ю Джин Хо здалися сльози, його ніс почервонів і щоки почали горіти від перевищення почуттів. Він був дуже радий чути такі слова Джін Ву, і хоча й намагався стримуватись, але нічого не виходило.
— Братан! Чи можу я тебе обійняти, разок?
— Эй, эй! Чувак, та ти п'яний!
— Ні, брате, це не так! Та я зараз тверезіший, ніж коли-небудь, відповідаю, брате!
— Відкрий очі і говори правильно, не затинаючись.
— Хыхы...
Переповнений радістю, Ю Джин Хо потягнувся до Джін Ву з обіймами. Той ледве зміг відбитися. Потім Ю Джін Хо повалився на стіл і почав заливати його сльозами. Джін Ву не знав, куди себе поводити, і прибив його за плечі.
Незабаром наплаканий Ю Джин Хо заспокоївся і замовк.
але не зовсім окремий хлопець.
Джін Ву притулився до спинки стільця і цокнув мовою.
Ю Джин Хо був проблемним хлопцем у багатьох аспектах життя, але він був наполегливим і не вагався в прийнятті рішень.
— А зараз зводка новин.
Джін Ву озирнувся у пошуках того, що привернуло його увагу.
Самгепсаль був ресторанчиком, де було багато телевізорів і хтось збільшив звук на час новин.
"Невже вже 9 годин?"
Джін Ву бездумно дивився на екран телевізора. Його не цікавило все, що там могли сказати. Раптом на екрані з'явилося знайоме йому обличчя.
"Чого?"
Очі Джін Ву широко розкрилися. Що це?
Людина, яка вийшов з будівлі гільдії, збирались відповісти на всі питання репортерів, був не хто інша як президент Гільдії Білий Тигр Бек Юн Хо. До нього кинулися представники преси.
— Кажуть, на початкових тренуваннях нових рекрутів стався великий нещасний випадок, це правда?
— Чи всі високорангові мисливці були вбиті і вижили лише низькороголові?
що якийсь могутній мисливець допоміг людям, які залишилися в підземеллі вижити і вибратися живими. Як ви це прокоментуєте?
Бек Юн Хо намагався ігнорувати очевидні напади репортерів, але від них було важко відділитися. І йому довелося щось відповідати.
— Це вже стосується асоціації та їхніх досліджень врат, запитуйте з ними подробиці. Щоправда, сталася аварія, але гільдія не мала добрих самарянинів. Мисливці нашої гільдії Білі Тигр змогли об'єднати свої сили і спільними зусиллями очистити вищий підземелля від монстрів. Так, втрати були великі, багато мисливців було вбито або поранено. На цьому все.
Репортер відразу ж запитав:
— То чому ж ви не даєте взяти інтерв'ю у тих, хто вижив?
— Вони тяжко боролися за своє життя і ледве не загинули. Вони повинні бути в стані розслабитись. Чи їм треба втомлюватися такими запитаннями? Ви самі відповісте на це моє питання і зрозумійте нашу позицію.
Після цих заяв Бек Юн Хо швидко втік у будинок гільдії.
Джін Ву здивовано втупився на екран.
"Той, про кого вони зараз ведуть діалог, це був я, так?"
***
Приблизно так само, як і на сході США.
У підземеллі пролунав крик.
— Хааяаа...
Джеймс знепритомнів на підлогу.
Сили покинули його ноги, і він більше не міг бігти. Наступного разу він не міг зрозуміти, що сталося. У розпачі він просто впав на підлогу і озирнувся назад.
— Ісус!
Це були ворота рангу А.
Для того, щоб атакувати підземелля А, було зібрано відповідну команду для нападу і зачистки.
Однак усі учасники були знищені. Він залишився один. А що робити одиноким?
Він був просто шокований тим, що відбувається. Ситуація була жахливою.
« Я не можу в це повірити! »
Джеймс, приклонившись спиною до стіни, важко перевів дихання. Він кілька разів похитав головою.
Це дійсно було просто неймовірно. З самого початку все було дивно.
Коли вони тільки увійшли в підземелля, то не змогли помітити або відчути жодного монстра.
Справді не було жодного монстра!
- Це що, підземелля без боїв?
- Хіба колись траплялося щось подібне?
- Так звідки ж взялися монстри, які були перед воротами, вони ж звідси вилізли?
Думки мисливців розділилися. Ніхто не міг нічого зрозуміти.
Це було неймовірно, проте в кімнаті боса відбувалися ще більш дивовижні речі.
Коли вони увійшли в кімнату боса, там був монстр.
Лише один монстр, який виглядав штовхаючим у струм як звичайна жива людина.
Але це не так.
Коли його перший чоловік напав на цього монстра, то практично миттєво знепритомнів. Було незрозуміло, як це сталося.
Сила цього монстра просто заскочила.
Джеймсу ледве вдалося вибратися живим з кімнати боса і втекти.
"Невже вся найсильніша магія, яка наповнює цей підземний простір і випромінюється від воріт, виходить тільки від одного монстра?"
Він озирнувся на ворота, які були зараз далеко позаду нього. Магія, яка витікала з воріт цього підземного підземелля, розглядалася приладом на рангу А - значить та магія, що походить від цієї істоти виходить за межі цього ранга?
Джеймс знову похитав головою.
« Це просто позбавлено змісту. Це неможливо. Він ніколи про таке не чув."
— Хааа.... Реально тут.
Несподівано з темряви вийшов монстр і зупинився прямо перед Джеймсом. Від несподіванки і страху Джеймс, закричав:
— А, ааа...
— Ох, у мене навіть вуха захворіли, - вимовив монстр. Він був схожий на східної людини. У нього була чорна борода і густа шевелюра. Монстр почухав спочатку бороду, а потім замислився над скребом рукою голову.
— А, аа...
Джеймс більше не міг кричати, сили покинули його. Він міг тільки стогнати.
Чоловік, що стояв перед Джеймсом, поклав руку йому на плече.
— Стой, парень. Я не зроблю тобі нічого поганого. Я просто хочу запитати. Чому ви нападаєте на мене? Я ж людина, а не монстр.
Цей чоловік розмовляв дивною мовою, яку Джеймс ледве міг зрозуміти. Через те, що він не розумів що той говорить, він злякався ще більше.
Східний чоловік подивився на переляканого Джеймса засмученим поглядом. Було зрозуміло, що той не розуміє, про що він говорить.
Він спантеличено зітхнув.
- І як мені, блін, розповісти, що я хочу сказати...
Він спробував поговорити з Джеймсом знову. Для цього присів на коорточки перед напівживим від страху Джеймсом, і намагався говорити так доброзичливо, як взагалі міг.
—Хей, хэй.
Він намагався пригадати кілька англійських слів зі свого, більш ніж скромного знання цієї мови.
Але, володіння англійським у нього було мінімальним. Він навіть не знав, чи правильно він складає речення.
Однак спробувати варто було.
— Я – Коріан.
Потім він вирішив вимовити всі слова, які знав. Він дуже хотів, щоб його зрозуміли, тому чітко сказав:
— Я хочу повернутися додому.