В той самий час, в іншій частині лісу...
- Пи-Ай!
Очеретна крижана ведмідь з диким криком повалився на землю.
Тінові солдати зібралися разом, оскільки закінчили свою роботу. У них виникла своєрідна перерва.
[Ви підвищили рівень]
— Чудово, чудово! - вигукнув Джін Ву.
Він перебував у ще одному ведмежому логіці.
Минуло п'ять днів з тих пір, як він зі своєю командою увійшов до цього лісу.
Усього в цій частині лісу було три Ведмежих лігва.
« Схоже, я перебив всіх ведмедів, що знаходилися в цьому лісі»- задоволено подумав Джін Ву.
Його рівень за весь цей час також сильно зріс. Як і рівень тихих солдатів.
Тепер воїни, які до цього двох років ледве йшли з одним ведмедем одночасно, тепер спокійно билися один на одного і перемогли.
Джін Ву був дуже задоволений.
Коли солдати підвищили свій рівень і збільшили свої характеристики, він помітив, що тепер можна розділити обов’язки між ними.
До речі, тепер він міг зберігати цілих 30 тіньових солдатів.
З 30, що він зберіг, 28 бився з ворогами, 1 зібрав рідкісні камені, які іноді випадали з ведмедів і один відповідав за збирання м'яса та іншої провізії.
Тобто, тепер Джін Ву був в змозі одночасно полювати і збирати коштовності. Він сам не докладав жодних зусиль. Все робилося само. Идеально.
"Я не відчуваю енергії монстрів більше"- подумав Джін Ву.
Значить, у лісі з тварями покінчено. І якщо це дійсно так...
« Чи повинен я піти і розібратися з босом?»
Джін Ву спочатку хотів дочекатися знищення підземелля і автоматичного виходу. Але цього можна чекати і місяць, а в найгіршому випадку — кілька місяців.
Джін Ву вже не міг дочекатися того моменту, коли ворота на вихід з цього підземелля нарешті прийдуть.
Але перед цим...
« Мені потрібно будь-якої ціною навчити того нахального ельфа, що кинув мені виклик."
Той нахабний монстр спровокував Джін Ву на бійку з ним, через що він і зачистив ліс від монстрів, щоб підвищити рівень. Його зухвала самовпевнена усмішка все ще стояла у Джин Ву перед очима.
***
Кім Чол брал по лісі практично без сил. Він ледве переходив ноги від втоми.
Раптом він відчув запах м'яса. Кім Чоль принюхався.
Він не міг помилитися. Так пахне нормальна гаряча їжа! У нього звело живіт від голоду.
Коли Кім Чоль потрапив у пастку Червоних Воріт, всім тим, чим живився весь цей час, були кролики. Правда, треба було сирих бо вогонь не міг добути. Глик.
Страх закрався в його серце. Можливо, в цей момент ельфи готували їжу.
"Може, їх не так багато і мені пощастить...?"
Можливо, якщо їх мало, він зможе перемогти і забрати їх їжу. Від голоду у нього змучився розум. Коли він відчув запах їжі, то думав, що має шанси на такий фінт.
"У будь-якому випадку, треба подивитися." - вирішив він.
Кім Чоль максимально знизив гучність своїх кроків і став обережно наближатися до джерела густого запаху.
І, нарешті, він побачив їх.
Перед ним були ті мисливці, що пішли в ліс разом з Джін Ву.
Кім Чоль дивився на них у всі очі. Він не міг повірити в це чудо.
« Не може бути...»
Запах м’яса виходив від багаття, яке вони ж розпали.
"Як вони можуть бути досі живі?"
Кім Чоль просто не вірив своїм очам. Він думав, що у нього галюцинації.
Єдиною, кого він не спостерігав біля цього багаття був той мисливець Е-ранга.
« Я був повністю переконаний, що вони помруть першими... Що в живих залишився тільки я."
Це здавалося цілком природним на той момент.
Але несподівана сцена, яка розверталася перед ним, повністю спростувала ці припущення.
Кім Чолу не мала сили поворухнутися. Тут він помітив дещо.
"Стоп, звідки у цих хлопців теплий одяг?"
Не тільки зимовий одяг і взуття! Вони також мали ковдри, намети та інше необхідне обладнання для походів.
Здається, що вони старанно готувалися до цього.
"Якого біса?"
Раптом очі Кім Чой помітили ще дещо, що просто не повинно було тут перебувати.
Біля м’яса лежав хліб. Справжній смачний хліб! Вони були повністю споряджені різноманітною їжею.
Розгубленість Кім Чоля перетворилася на гнів.
« Ці хлопці...»
Кім Чоль з силою стиснув свої зуби.
Вони підготували таку велику кількість предметів для виживання. І, знаючи все це, пійшли вони самі, не взявши з собою нікого й не подівшись.
« Якби мої руки не замерзли настільки, що я майже не відчуваю їх, я б легко справився з кількома крижаними ельфами»
Коли Кім Чоль подумав про те, що матеріали, які повинні були дістатися рейдової команди, щоб підтримати їх в набігу на боса, дістались цим невдахам, він просто не міг більше цього виносити. Йому потрібно було зрозуміти.
Кім Чоль відразу вийшов з лісу до купки, що сиділа біля багаття.
- Гей ви!- крикнув він.
Пак Хві Джін помітила його і встала, з подивом вимовила:
— Ким Чоль? Як ти тут опинився?
Але говорити неправду не мало сенсу. За зовнішнім виглядом все було ясно.
Не сказати, що команда Джин Ву так вже зраділа, побачивши його.
Кік Чойл був настроєний ворожими.
Кім Чоль не хотів приховувати свого ворога.
Наш рейд провалився. Ми не змогли дістатися підземелля боса, тому що нам недостатньо їжі і обладнання для такого походу! Але скажіть на милість, як вам вдалося отримати це обладнання і їжу щоб на все вистачило? І спокійно собі жити, а?
— Це...
Пак Хві Джін замовкла, не знаючи, що відповісти.
Якщо вона все розповість злому Кім Чолю, щоб охолодити його гнів, то наткнеться на лють Джін Ву через те, що розповіла, про те чого не слід було.
Джін Ву був їх добродійник.
« З самого початку, спостерігаючи за Джіном Ву, я зрозуміла, що він незвичайна людина".
Пак Хві Джін зачинила свій рот, натякаючи, що нічого не скаже.
Кім Чоль з обуренням подивився на неї і озирнувся по сторонах.
- Я не думаю, що ви всі є співучасниками і знали про те, як планується. Хто сховав все це обладнання від усіх? Якщо ви скажете мені, хто це був, так вже й бути, я закрию на це очі і залишу вас в спокої.
Шея Кім Чолу покрилася сухожиллями. Навіть його вени здихалися від обурення.
— Я питаю, хто найняв все це обладнання? І хто ці колеги, які допомагали йому, і купували це все?
Його крик віднісся луною по всьому лісі.
Кім Чол думав про зраду своїх колег по рейду і про те, скільки крові через це було пролито. Жага крові прокинулася в ньому.
— Я буду рахувати до трьох. І я сподіваюся отримати відповідь. Якщо ж ви мовчіть, я буду думати, що ви всі є співучасниками.
Хан Сон І потягнула Пак Хві Джін за рукав, в надії сховатися.
Пак Хві Джін обняла її, намагаючись заспокоїти.
Го Мен Хван і Юн Кі Джун нервово сковтнули слину.
Все-таки перед ними стояв ніхто інший, як Кім Чоль.
Всі, хто був там, були не рвоня йому навіть враховуючи його пошарпаний стан і голод.
Але ніхто з них не збирався називати ім'я Джин Ву.
— Один.
Кім Чоль зняв меч зі своєї спини і виставив його вперед.
Вжихи.
— Два.
Але мисливці стояли непохитно.
Якісь низькосортні рекрути не збираються його слухатися?
Це роздратувало Кім Чойля ще сильніше, ніж раніше. Його обличчя було червоним, як помідор.
« Ну, значить вам доведеться це побачити!»
Очі Кім Чоля, повні образи та злоби, пройшлися по людях.
Його погляд зупинився на одній дівчині.
Першою мала стати Пак Хві Джін, бо саме вона на початку зрадила його команду і перейшла до Джин Ву. Перейшла до мисливців низького рівня. А це означає, що вона щось знала і приховала. Вона заслуговує смерті.
« Так, все сходиться. Вона відразу відмовилася з нами йти, тому що точно щось знала і у неї були свої плани в розумі. І нічого не сказала, ось сучка!»- в голові Кім Чойля бушував град думок.
Раніше він навіть не думав про це.
Кім Чоль встав прямо перед Пак Хві Джін і, занісшись над нею меч, виплюнув їй в обличчя останню цифру.
— Три.
Пак Хві Джін щільно закрила очі, готова прийняти свою долю.
І тут почувся холодний голос:
— Чотири.
У цей момент щось вдарило Кім Чоля по затилку, від чого він став втрачати рівновагу. Втративши свідомість, він завалився обличчям на землю.
Очі мисливців здивовано відкрилися.
- Командире!
Джін Ву вдарив його настільки сильно, що долоня, якою він це зробив, почала боліти. Щоб полегшити біль, він почав махати їй у повітрі.
І тут Джін Ву сказав:
- Вибачте, але що за нісенітницю він зараз ніс?