Воїни швидко наближалися до ведмедя.
Але поки солдати нападуть, тварини не чекали. Їхні грізні змахи лапами були швидшими, ніж рух солдат.
Буум!
Один з воїнів отримав прямі лапи в груди і був сильно поранений.
Ведмідь буквально розірвав солдата на дві частини, відірвав йому ноги своїми кігтями.
Якщо б на його місці був чоловік, то все ж таки закінчився би фатальним результатом. Але перед хижаком була тінь, яку закували в чорну броню. Такого противника не так легко вбити.
"Хм..."
Джін Ву нахмуріл свої брови.
"Можливо, їх слід було запустити пізніше?"
Крижані ведмеді все-таки були занадто потужними для його трохичисленної армії.
Але в наступний момент почали відбуватися дивовижні речі.
Очі Джін Ву зростали від того, що відбувається.
Як тільки лапа крижаного ведмедя опустилася на груди теневого солдата, останній раптом перетворився на безформний чорний дим.
Пшша...
Лапа пройшла крізь цей дим, не завдавши шкоди солдату. Після цього він відновив стару форму. Перед звіриною знову стояв воїн з мечем у руці.
« Неймовірно!»
Обличчя Джін Ву радісно засвітилося. Ось що значить - не жити!
У цей момент він знову зрозумів, хто справді підкоряється йому. Але це не люди.
Морда крижаного ведмедя була надзвичайно здивована. Він, в прямому розумінні слова, поспішав. Видно, що дикий звір розхвилювався, коли зрозумів, як його напад не відбувся. Він голосно зареве від розчарування.
— Краа!
Битва продовжувалася.
Виявилося, що у війська Джин Ву була своя стратегія. Піхота напала першою, вмираючи і швидко відновлюючись. А в цей час чарівники-Тені, які стояли у задніх рядах, закінчували свої закляття.
Бах!
Вогняні кулі, які начащали чарівників, зривалися з їхніх пальців і летіли по - різному. Повсюди відбувалися грандіозні вибухи.
Вогняні кулі не завдали жодної шкоди тіньовим солдатам. Ті просто-напросто відновлюють свою форму після попадання кулі. А от крижаним ведмедям пощастило менше. Вони відчували весь біль під час зіткнення з заклинанням.
— Кыаа!
З усіх боків доносилися ричання обпечених тварин.
Тінові солдати не відмовляли. Вони обнажили мечі, підходили до поранених хижаків і дошкуляли їм.
Вжик!
Крижані ведмеді з обох боків почали видавати пехоти та чарівників під пресінгом. Тепер тварини були в їхній владі.
"Охреніти!"
Джін Ву нервово перемивався з ноги на ногу, спостерігаючи за ситуацією.
Швидка регенеративна здатність піхот та вогняні сили чарівників перевершила всі сподівання.
Крижані ведмеді були відтеснені і загнані у свої печери спільними зусиллями тіньових солдатів.
Вихід бою був очевидним.
— Кррааая!
Раптом почувся такий сильний рев, що здавалося, ніби він потряс усю землю. Джин Ву здавалося, що у нього ледь не луснули барабанні перетинки.
Біля входу в одну з величезних печер виникла велетенська фігурка.
- Це що ще за ...- почав було Джін Ву.
Він відчув, як холодок пробіг по його шкірі.
Це створіння було на цілу голову вище, ніж всі крижані ведмеді, що стояли поруч.
— Киаа!
Одним з помахів його лапи він хоробро відразу декілька тихих солдатів. Без жодних зусиль.
Бум!
Швидкість регенерації тіньових солдатів не спітніла за швидкістю, з якою їх знищував цей крижаний ведмідь.
Хрючись!
Джін Ву не міг вимовити ані слова, ані щелепи.
"Ось і матуся скаржилася ♫- присвиснув Джін Ву.
В принципі, це було очікувати. Завжди в кінці з'являється хтось головний.
Правда, цей монстр був набагато більше і сильніше, ніж він думав.
— Круаая!
Велетенський Льодовий Ведмідь наблизився до тихих солдатів, що стояли перед ним. Він сміявся з їхнього шляху, наче набридливих комах. Несподівано з'явилося повідомлення.
Клік.
[Уся манна була потрібною, тому повторне відновлення тенетових солдатів неможливо здійснити]
[Уся манна була потрібною, тому повторне відновлення тенетових солдатів неможливо здійснити]
Що?
Як так? Все манна вичерпана? Щоб переконатися в цьому самостійно, Джін Ву поспішив перевірити кількість позосталої манни.
[МР : 0/1860]
Підтверджуючи слова системи, солдати не почали регенерувати, а повернулися в тінь Джін Ву.
Потрібно було додати манну заклинача, щоб відновити сили солдат. Тому вони повернулися в тіні, щоб відновитися.
"Значить, манна цих хлопців досить швидко закінчується"- задумався Джін Ву.
Потрібно підходити до їх використання з розумом. Треба було добре подумати, що тепер робити.
Джін Ву почухав свою голову і пригладив волосся.
З появою вівторка настрій крижаних ведмедів значно покращився. Всі вони піднімалися на лапи, готові знову пуститися в бій.
Але Джин Ву все ще один був козир в рукаві.
« Якщо з їхнього боку вийшов ватажка ведмедів, то і моїй стороні мені потрібно випустити командира солдат»- вирішив він.
Джін Ву схрестив руки на грудях і покликав свого улюбленця:
— Икрид!
З загальної тіні Джін Ву відразу ж відділилася одна тінь.
Вона була незвичною. З неї повільно почав з’являтися шолом. Перед Джіном Ву стояв потужний теневий лицар з гривою, що спускається зі шолома.
Джін Ву дуже дорожив ним.
Ікрид низько вклонився йому, висловлюючи свою пошану. А потім, повернувши голову в сторону волі ведмедів, побіг прямо на нього.
Так, так, добре!
Ікрид діяв швидко, як куля. Він пробіг уперед і, нагнувшись, прослизнув між ніг вожанку, щоб уникнути зіткнення з його лапами. Водночас він потягнувся до своїх кинджалів, відстібнувши їх з талії. А потім швидким і чітким рухом розрізав сухожилля на лапі ватажка.
- Кияа!
Але це був тільки початок.