У цей момент, як і Джін Ву, інший мисливець вивчав територію. Це був мисливець рангу А, Ким Чоль. Він стежив за Джин Ву і, коли той подивився в його сторону, вони зустрілися очима.
«...»
«...»
Двоє людей, які нібито провели мовчазне спілкування між собою, відразу відвернулися.
У цей момент Джін Ву відчув, що стоїть поруч з ним Хан Сон І простягла руку і схопила його за рукав.
— Це... Зараз ми потрапили не туди, куди планували, вірно?
Дівчина округила очі, наче переляканий совачок.
Він не залишився і слідом самовпевненості. Тепер перед ним стояла звичайна перелякана школярка.
І тут, несподівано для неї і для себе Джин Ву підняв свою руку і направив до її обличчя.
«...?»
Очі Хан Сон І в замішанні відчинилися.
Вжих!
У цей момент у руці Джін Ву виявилася стріла, яку він спіймав на льоту своєю долонею. Вона, не досягнувши своєї мети, з запалом тремтіла в його руці.
До Хана Сон і поступово доходили, що сталося. Вона скрикнула від жаху. Трохи запізнена реакція.
Ця стріла була випущена точно в голову Хан Сон І. І якби не Джин Ву...
Але тоді пролунав інший крик з іншого боку.
— Киияаа!
- Аргх.
Вжик.
Всі, хто обернувся на цей крик, змогли побачити, як ще одна стріла потрапила в іншого мисливця, пряміком йому в висок. Він закотив очі і мішеком впав на землю.
Під його головою поволі розтікалася лужа крові.
— им, мм...
Мисливці закривали роти рукою, намагаючись стримувати крик.
Ця стріла була випущена одночасно з тією, що ледь не потрапила в Хан Сон І.
Хтось закричав.
- Подивіться в ту сторону! Там хтось є!
Один з мисливців рангу В вказував пальцем на дерева, що були вдалеці.
Задовго до того, як цей хлопець став волати і вказувати на це дерево, очі Джін Ву та Кім Чойля вже були спрямовані в тому напрямку. Вони знали, що хтось знаходиться саме там.
Між деревами, в тому місці, куди вказував мисливець, стояли два чоловіки.
« Хоча два? Ні, не варто говорити так впевнено. І це вже точно не люди."
Срібні очі, біла шкіра...
І характерні для представників цього виду загострені кінчики вух.
Це були чудові, всі відомі істоти, які зустрічались лише у підземеллі вищого рівня. Хоча вони були унікальними і для вищих підземель. Справжня рідкість.
"Ляжні ельфи"
Або крижані злі духи.
Ті, хто їх не зустрічав, зазвичай описують їх як гарних ельфів, що живуть у підземельах вищого рівня. Однак мисливці, що вже зустрічалися з ними, використовували для них зовсім іншу назву. Злі духи, що тримаються разом.
А все тому, що таке гарне ім'я як крижані ельфи просто не підходить цим хлопцям.
І зараз Джін Ву зрозумів, чому мисливці вищих рангів дотримувалися такого погляду про цих істот.
"Вони сміються".
Двоє чоловіків низько схилилися і вхопилися за свої животи. Вони хохотали, не контролюючи емоцій.
Ніби мали перед собою хорошу здобич і думали про те, кого їм з'їсти першим.
« Це вони так відреагували на вбивство того мисливця? Чи сміються над реакцією інших?
Він був такий же привабливий, як і сокіл перед падінням на жертву. Отже, один постріл було виконано вліво. Також, одночасно з ним, другий постріл був праворуч.
Це не було збігом. Занадто добре вираховано. Хлопці явно знають толк у військовій справі.
Мисливець, в якого потрапила недавня стріла, тільки нещодавно зміг підвищити свій рівень до рангу С.
Якщо не брати до уваги Хана Сон І, то виходить, що цей чоловік був найслабшим серед усіх людей.
"Вони націлені на Хан Сон І."- зауважив Джин Ву.
Вони вирахували найслабших людей у команді, і стріляли в них, намагаючись прибрати їх першими. Вони нагадували голодних вовків, що заганяють найслабших жертв.
Джін Ву розумів одну річ.
"Якби не моє переродження і тренування системи, то перша стріла, що випустили ці ельфи, була б спрямована в мою голову".
Такий дрібний і низький вчинок у виконанні ельфів просто вивів Джін Ву з себе.
Він підняв руку, в якій тримав стрілу і помахав нею ельфам, щоб вони могли точно його помітити.
Вжих.
Білі ельфи звернули на нього увагу. Той самий хлопець, який раніше випустив стрілу, кинув йому виклик. Він повільно провів стрілою поперечну лінію біля шиї. Що ж, натяк поняти. При цьому він не зводив своїх очей із Джін Ву.
Бжик.
Джін Ву засміявся у відповідь.
Однак його очі не сміялися. Вони залишалися серйозними і холодно оцінювали ситуацію.
"Ти помреш від моєї руки"
Джин Ву слабо посміхнувся.
Відразу ж після обміну люб'язністю два злих ельфи відразу зникли серед дерев.
- Думаю, ніхто тут не сумнівається, що це було тільки вітання,- раптом пролунав голос Кім Чоля.
Він був єдиною людиною, яка була серед усіх тих людей, що тут були. І коли він почав говорити, все відразу ж переключили на нього свою увагу. Вони ловили кожне його слово і ходили на малих дітей, яким розповідають казку.
Так, Кім Чоя мав свій авторитет. Не без причини його призначили лідером цього рейди.
— Я не знаю, помітили ви чи ні, але це не звичайне нам підземелля. Ми потрапили в Червоні Ворота, - повільно продовжив він.
Кім Чоль так, ніби пояснював очевидні речі.
Сперечатися з ним або перебивати ніхто не збирався. Усі уважно слухали і ловили кожне слово.
— Іншими словами, це означає, що ніхто не зможе вийти з цього місця і нікому не увійти сюди. Тому що ворота не розкриються, поки ми всі не помремо або не знищимо боса, що тут знаходиться.
Надія почала згасати в очах рекрутів. Вони не могли стримати сліз.
— О нет!
— Охх...
Ця новина приголомшила кожного. Особливо після того, як всі побачили, на що здатні монстри цього підземелля.
Тим часом Кім Чоль продовжив свою промову:
— Якщо ми просто залишимося чекати в цьому місці, якщо будемо сподіватися чудесного порятунку... По-перше, ми замертимемо нас, а по-друге, нас вб'ють ті монстри. Не знаю, як ви, але я збираюся забратися звідси. І, навіть якщо мені доведеться одному шукати кімнату боса, я збираюся знайти його, перемогти і вибратися до чортової матері з цього підземелля - на секунду він замовк. - Тут є люди, які готові йти зі мною?
Упевнений погляд Кім Чоя дає надію, що на нього можна покладатися.
Решта мисливців якийсь час стояли і переглянулися.Спустивши хвилину, в один голос вони висловили готовність приєднатися до Кім Чолю.
— Пішли разом.
- Я теж хотів би піти з вами.
— Давайте виживемо і разом виберемося звідси.
- Я теж міг би чимось допомогти.
Один з мисливців захотів підійти до команди Кім Чойля. Але несподівана незначна сила відштовхнула його.
— Кхах.
Багато людей кажуть, що це залежить від контролю потужності і що ми можемо навчитися цього. Але насправді, це просто була звичайна здатність рангу А.
Після такого сильного поштовху в груди чоловік похитнувся, але зміг вистояти. Він скривдився від болю в грудях і подивився на Кім Чоля.
- Крім тебе.
- Що?
- І тебе, і тебе. А, і тебе теж,- вказав рукою Кім Чоль.
Джін Ву та Ган Сон І також потрапили до числа неприйнятних у команду.
Джин Ву швидко окинув поглядом позосталих людей. Всього залишалося п’ять осіб.
Усі, хто залишився, були мисливцями рангу С і нижче. Приємний сюрприз. Слабаків не беремо?
- Не змушуйтеся, але я не можу взяти вас із собою,- винено сказав Кім Чоль.
- Ти що таке говориш? - Обурено запитав перший відкинений.
- Ти коли-небудь чув щось про Червоні Ворота? - Ким Чоль відповів питанням на питання.
Мисливець негативний похитав головою. Він виглядав як дитина, якій не давали цукерку.
Кім Чоль швидко продовжив:
— За Червоними воротами лежить світ, в якому один день може дорівнювати одній годині. І, таким чином, можуть потрібні місяці, щоб просто знайти підземелля і кімнату боса. І стільки ж, щоб його нарешті здолати. У такій ситуації я просто не можу брати на себе відповідальність за всіх вас.
- Ти хочеш сказати, що ми баласт, вірно? Важкий вантаж, від якого треба позбутися? - викрикнув один з рекрутів.
Мисливці, виключені з команди, почали сваритися і обурюватися. Але потім вони зустрілися поглядом Кім Чолем і раз позатикали свої роти.
Командир продовжив з напускним спокійом у голосі:
— Не засмучуйтесь надто сильно. Якщо ми все ж вб'ємо боса, і ви будете живі на той момент, відкриється прохід. І ви також зможете разом з нами скористатися ним і покинути це підземелля.
- Але в будь-якому випадку... Як же це так те...
Виключені мисливці почали дивитися на мисливців з команди Кім Чоля. Думками вони благали їх зробити хоч щось. Але ніхто не відповів на їхнє прохання про допомогу.
Ті просто-напросто відводили свій погляд і ніяк не реагували. Так, все вірно. Це життя. Як там, виживають найсильніший?
- Вибачте!
Жінка-охоронець з команди, відібраної Кім Чолем, підняла руку і привертала до себе увагу.
«...? »
Кім Чоль обернувся, ставлячи їй нерозумне запитання. Вона вказувала пальцем на Джін Ву.
- Я можу перейти з цієї сторони на ту, в іншу підгрупу?
- Так, ти можеш це зробити,- Ким Чоль здавався дивним, але він швидко сховав це.
Тоді дівчина, не вагаючись і не оглядаючись назад, пішла й встала поряд з Джіном Ву.
Ким Чоль переклав погляд дівчини на Джін Ву і. І злив смішок, і сказав:
— У нас з'явилося одне вакантне місце. Чи не хоче хтось зайняти його?
— Я, я хочу!
Це кричав той чоловік, якого Кім Чоль раніше відштовхнув від себе. Він знову підскочив до нього, сподіваючись, що цього разу його приймуть в команду.
Це була нормальна реакція. Він дико хотів вижити.
Так і Джін Ву був точно такої ж думки.
Що дійсно було дивно, так це поведінка дівчини.
"Ця дівчинка дійсно дивна" подумав Джин Ву.
Він не міг приховати свого подиву, коли вона встала поруч з ним.
Зустрівшись поглядом з Джін Ву, дівчина тихим голосом вимовила, щоб більше ніхто не зміг її почути:
— Кім Чоль навіть не помітив, як прилетіла стріла.
Джін Ву розумів, про що вона говорить. Навіть якщо ви мисливець високого рангу, це не означає, що всі ваші характеристики будуть однаково високими. Хоча, можливо, все в нього гаразд, просто статистика спритніша за інші. Джін Ву знав, що ранг не має великого значення для статистики.
— Ви так думаєте?
Потім дівчина злегка усміхнулася Джін Ву.
- Вибачте, ви ж мисливець Е-ранга?