- Причина, через яку я відмовився запрошення корпорації Юджін, полягає в тому, що найближчим часом я не збираюся вдаватися ні у які гільдії.
Обидва співрозмовники не хотіли дивитися одне одному в очі, тому продовжували говорити перед собою.
- О, ось воно що. - сказав Ан Санмін не знаючи, куди дети погляд.
- Так, саме так. - Після короткої паузи, сказав йому Джін Ву. Потім він продовжив:
- Я не дуже хочу, що кількість людей які знають мене або щось дізнаються про мене збільшується.
Його бажання було дуже простим.
Джін У навіть і не думав вступати у будь - яку гільдію, і причини несподівано зробити це йому теж не було.
Ан Сан Мін не був дурнем і відразу сміявся на що йому натякає цей хлопець.
Але все ж, тепер у нього назбиралася ціла купа питань, які він хотів би поставити Джин Ву.
- Гаразд, дозволь я розумію, чому ви так робите. Але тоді, навіщо ви продовжуєте влаштовувати рейди разом з паном Ю Джин Хо?
- Я допомагаю Ю Джинхо з його особистим проханням. Про моє перепрошення знав тільки одна людина, і це був я. Як ви розумієте, я був для себе тим самим другом, якому я міг довіряти. І тепер дозвольте мені запитати у вас одну річ, добре?
У голосі Джін Ву почулися нічки роздратування.
Якщо я колись почую про себе будь-які історії в майбутньому, то чи можете ви взяти на себе відповідальність за них? Ви і ваш підлеглий?
Хоча Ан Санміна лежала на плечі і рука Джін Ву, він не відчував жодного тиску чи незручності. Натомість він отримав моральне підбадьорення від Джіна Ву.
« Щось мені підказує, що це не просто блеф»
Чому?
Так тому що він був переконаний, що Джин Ву цілком виглядав людиною, яка дійсно міг завдати болю.
« Коли я дивлюся на якусь людину, то майже ніколи не помиляюсь. Моє сприйняття людей дуже сильне."
Саме Джін Ву був тим самим чоловіком, який виліз з стількох передряг майже не пошкодивши.
Як звучить це правило: « Все, що сталося в підземеллі, повинно бути поховане у підземному підвалі? »
Ніхто не знає, що відбувалося у підземеллі Джін Ву. Ніхто не знає, що він міг там робити.
"Кромі того, у цього хлопця є вміння приховувати..."
Маючи навмисний секрет, ви ж можете вчинити злочин і не бути спійманим. Можна позбутися злочину і від доказів своєї провини.
CCTV, камери, різні засоби безпеки, все з вищезгаданого стає абсолютно непотрібним проти цього.
Капелька пота в Ан Санміна втекла з лоба до підборіддя.
"А він може знову використати цю свою здатність ховатися і ..."
Це просто виняткова здатність серед рідкісних навичок.
Корпорація Юджін не стала б просто так пропонувати абби кому 30 млрд вон.
Вони явно не ті люди, які будуть займатися бізнесом торгуватися на рівному місці.
А Санмін був у паніці від страху і тремтіння того, що його охопило.
Він важко розліпив свої губи, щоб сказати:
- Я, я все розумію, і так, Я повністю з вами згоден. Також я скажу "КіЧхол"... Вірше, я також поговорю зі своїм підлеглим і залагоджу з ним цю ситуацію.
Це була саме та обіцянка, яку від нього і хотіли почути в першу чергу.
Джін Ву справді видатна людина, яка нікому не належить!
І це не мало ніякого значення, якщо вони дізнаються про те, як отримати цю силу, більше чуток з будь-чого. І вже не було абсолютно ніякого бажання привертати нових людей і ділитися з кимось здобиччю, яку можна було отримати.
« Я не мала інших причин, які могли б довести мене до такого страху, але... »
- Чудово, я вірю тобі, шефе
Після того як прозвучали останні слова, чоловік що сидів поруч з ним зник.
А Санмін озирнувся.
Атмосфера в кафе була такою ж мирною, як тоді, коли вони тільки прийшли. Але тепер вона була надто мирною, як з іншого світу.
- Фуувух....
А Санмін не міг вимовити більше нічого. Він просто намагався зробити так, щоб його серце швидше повернулося на місце.
У цей момент в кафе увірвався Хён Ки Чхоль.
У цей час Джін Ву стояв на вулиці і через скло спостерігав за двома людьми, які були ще в кафе. Раптом він відчув, що починає задихатися і швидко змився звідти.
- Шеф!
Очевидно, колір обличчя Ан Санміна не виглядав здоровим.
Хон Гі Чголь запитав з тривогою:
- Щось сталося, шефе? Хіба вам не потрібно було просто переговорити з Сон Джин Ву? Що це сталося вірно?
Дрозжаючою рукою Ан Санмін витягнув цигарку з пачки і нарешті відповів.
Гі Чголь... ми навіть не думали наскільки більшим була угода, яку я з тобою хотіли провернути.
Треба дотримуватися того, що ми вирішили.
Тільки ця ідея вернулася у нього в голові.
На щастя, шанс завжди був. Ще був шанс завербувати його до них в гільдію.
У цей момент Гі Чголь зовсім випадково кинув свій погляд на зап'ястя Ан Санміна.
- Ем, послухайте шеф.
У цей момент Ан Санмін вже збирався запалити сератеру, але відволікся і підняв голову на свого помічника.
- Що таке?
Хен Гі Чхоль обережно озирнувся по сторонах, як якби боявся чогось, і лагідно потягся до вуха свого шефа.
- В кав'ярню курити не можна. Для цього курці використовують спеціальні зони.
Ан Санмін швидко змив цигарки в руках.
- Ця дитина, реально...