Сон Чхі Йоль і сам прийшов би з тією ж пропозицією.
Джін Ву закрив очі, і включив сенсорику на розширений режим.
"Так, в якому боці стоїть бос?"
Він все ще сподівався, що спіймаючи боса, йому вдасться набрати достатньо досвіду щоб підвищити хоча б один рівень.
Йому не потрібно було багато часу, щоб прочитати ауру кожного створіння в підземеллі.
Відкриваючи очі, він відразу ж звернувся до старого Сонгу.
- Дядюшка, ходімо наліво.
- Ліворуч так ліворуч.
На цьому зійшлися Джін Ву, Сонг Чхі Єль і Джу Хі пішли наліво. Кан Тхе Сік з в’язнями направо, про яку лишилися двоє чоловіків, вирушили центральною дорогою.
Захоплений, його серце застукало як скажене.
"На кінець шляху нас чекає бос."
І хоча він був не дуже сильний, щось дивне, що зовсім відрізнялося від гоблінів своєї природи чекає їх у печері якої закінчувалася дорога.
Він хотів швидше зловити боса. Залишалося всього кілька кроків до його заповітної мети, як з нізвідки вискочила маленька стадо гоблінів.
Усього їх було приблизно десять голів.
Один з дерев'яним кийком, інший з деревами ножем, третій з величезним стропилом із гострим заточеним кінцем...
Кожен був озброєний по-різному, і все ж ... Жоден з них не здавався загрозою.
« Чи не набридло нам тварюки? Від одного їх жалюгідного виду нудоту."
Джін Ву нахмуріл брови в злобі.
З їхньої шкіри навіть грошей не було достатньо, щоб заробити гроші. Заебали.
– Десять, значить...
- Що будемо робити? Може підемо за іншими, і з ними вже повернемося?
Але, незважаючи на його сподівання, ті двоє були серйозно настроєні.
- Гflимі гобліни, невужче не зможемо і самі з ними впоратися? Давайте не краще спочатку спробуємо.
- Як скажете.
Сон Чхі Йоль зачаровував у своїй руці вогняну сферу, а Джу Хі готувалася до лікування.
А Джін Ву почухав мапу.
« Що зі мною таке, як у підземеллі, а напруженості немає»
Чи це пояснюється тим, що він став сильнішим за раніше?
Лише тоді він усвідомив, наскільки змінився. Сон Чхі Йоль запитав його:
- Мисливець Сон, до бою готовий?
- Готовий, капітане.
Збудувавши під подих інших, Джін Ву почав повільно винищувати гоблінів.
Коли всі працювали в поті чола, почулися кілька послідовних криків.
- Хааяг!
– Ааа!
Кричав не гоблін. Ці голоси точно належали людським істотам. Троє товаришів переглянулися між собою.
Після короткого затишя пролунав ще один крик:
- А-аагх!
Обличчя Сонга відразу ж прийняло холодний, твердий вигляд.
- Треба поглянути що там.
Усі троє швидко попрямували до шуму. Вони відвернулися втечею. Джін Ву легко міг би їх перегнати і залишити позаду. Але заради загального блага він і далі виявляв самовладання.
Скільки вони вже втекли?
Звірив щось, Джу Хі закричала^
- Там, людина...!
Перед ними стояв на колінах закривавлений Кан Тхе Сік.
Наглядач голосно застеріг їх:
- Б-будьте обережні! Невідомо, куди і звідки вони можуть напасти!
Це боліло, і він впав на землю в агонії.
- Быгх.
Не в стані просто спостерігати у бездіяльності Джу Хі, притягнула до нього.
- Я вас вилікую, не хвилюйтеся!
Вона мала власні аргументи.
Навіть якщо ворог був поблизу, вона все ж була мисливцем-цілителем В - ранга. Її магія була дуже швидкою.
Вона також вважала, що буде ліпше поставити його на ноги перед тим, як їх атакувати.
- Потерпите ще трохи!
Вона підняла свої руки над Кан Тхе Сіком.
Вони почали випромінювати бліде світло.
І в той момент.
Кан Тхе Сік скористався її безтурботністю, і коли руки були зайняті, він швидко піднявся й схопив її за шию.
Всього частка секунди розділяла його від повного розчавлення її гортані, як хтось спритно схопив його за зап'ястя.
– А....!
Через шок Джу Хі відступила на кілька кроків і впала.
Плюх.
А наглядач не міг стримати подиву.
« Зупиняти мене з такої відстані? Мене?»
Для мисливця вищого рівня, щоб розібратися з кількома трьома нижчими людьми по рангу, було дріб’язковим.
Єдина уявна перешкода - жінка в рангу.
Радувало те, що вона не була бойовим мисливцем. І так-як у неї не було сил захистити себе, він думав, буде легше легко вбити її, особливо якщо застигнути її зненацька несподіваною атакою.
І все ж ... його раптовий напад вдалося зупинити.
Його чудовий задум просто не дали здійснитися!
Піднявшись очима по його руці, він побачив обличчя Джін Ву.
У його погляді читалася сильна спрага крові.
Кан Тхе Сік був дуже здивований.
- Ой, я чув про тебе! Ти начебто як найгарячіший мисливець з асоціації.
Вільна рука Кан Тхе Сіка полетіла в бік його обличчя. Джін Ву не дав собі набити морду, і звернувся. Кулак наглядача потрапив у нікуди.
"У сенсі не потрапив?"
Тоді він різко витримав своє зап'ястя з захоплення Джин Ву.
- Оу?
На обличчі Джін Ву можна було прочитати легке здивування. Як і очікувалося від високорангового мисливця. Сила багатійська.
Звільнений тепер обидві свої руки Кан Тхе Сік став нападати безладно.
Хоча наглядач був високої думки про те, наскільки швидко він рухається, Джін Ву була ніким іншим.
І вони закрутилися в блискавичний танець безреривного наступу і оборони.
Ніхто з них не хотів поступатися другому.
Соннґ використав момент, щоб потягнути Джу Хі подалі від поля бою.
- Ой, дядьку...
Здивована, дівчина втратила дар мови. Проте Сон Чхі Йоль був вражений не менше, ніж вона.
"Що за чортівня тут взагалі відбувається...?"
Вони рухалися на немислимій швидкості. Було важко за ними спостерігати, і це теж було нелегко.
Він поняття не мав, що сталося з Сон Джін Ву, якого він колись знав... Але тоді хлопець точно був іншим. Врешті-решт, він бився на рівні з Вранговим мисливцем.
« Я такий же ранга, але я не можу контролювати їх рухами...»
Він був правий у своїх припущеннях.
Джін Ву, якого він бачив перед собою, був ким завгодно, тільки не тим слабким, але приємним у спілкуванні юнакові, котрого він знав.
Після кількох сотень зіткнень і контратак, ці двоє чоловіків відстрибнули назад віддихатися.
Джін Ву подивився на Кан Тхе Сіка і зморщився.
- Кров з твого одягу... Вона ж не твоя?
Він відповів, розмінна зап'ястя.
- Ага, не моя. Це кров тих виродків. І хрін з ними, мене більше ти цікавишся. Звідки взявся такий, ніколи подібного тобі ще не зустрічав.
Його слова були сповнені щирим захопленням.
Він дійсно не чув, щоб на асоціацію працював такий унікальний високоранговий мисливець.
"Кошмар якийсь."
Він був упевнений, що вибрав ідеальний час і місце для виконання своїх планів, а тут з нізвідки виникає дуже таємнича перешкода. Йому ставили палиці в колеса.
Він просто помирав від цікавості.
- Ти хто такий? Який у тебе ранг?
На той час, коли він сказав: "Трубчастий зуб Василіска" - це була коротка відповідь.
- Сон Джин Ву. Мисливець Е - ранга.