Кілька днів спокою.
Тільки один фактор порушував мир у його домі: біржові дзвінки заможної особини. Наступного дня після зустрічі він зателефонував аж три рази.
- Старший брат! Це я, Ю Джин Хо.
- Перейди відразу до справи.
- Так, старший брат!
Очевидно, все йшло гладко з людьми. Він постійно повторював, що залишилося почекати зовсім небагато, і він обов'язково збере кращу команду.
« Я боюся, що я його кину.»
Але сидіти склавши руки, чекаючи поки молодий мажор не збере свій кортедж він не збирався.
Тому сьогодні Джін Ву увійшов в сайт мисливців.
З того часу з’явилося багато оголошень про набір приватних команд, але, як і очікувалося, ніхто не потребував помаранчування Е.
У той перший на сайті день, йому всього-навсього пощастило.
Хай Хван Дон Сока мав приховані наміри, але Джін Ву потрапив у команду.
"Благодя йому зміг і підзаробити, і підняти рівень, а навіть уміння нове отримати."
Напевно, він повинен був бути вдячний Хван Дон Соку....
Джин Ву мимовільно засміявся.
Насправді, йому зараз хотілося зустріти хоч якихось мисливців, навіть ящероподібні мисливці гавнюки, і ті зійшли б.
Вони не цікавилися ними, а отримували Асоціацію чи слух і від духу та нового ключа від інстансу він не знайшов...
Таким чином він просидів цілу годину.
Раптом, звук вмираючого кита пролунав з його шлунку.
« Час їсти.»
Аж ось якийсь мисливець, продивляючись дошку оголошень, несподівано прийшов голодний. Він пішов на кухню.
Відчинивши двері холодильника, він виявив почуття порожнечі.
«...
Останніми роками він був змушений піти з головою у різні справи, так що вже кілька днів відкладав вихід в місто за продуктами.
У магазині чи йти?
З ледачим позіхом він закрив холодильник.
Одним з багатьох достойних місць, де він жив, був великий універмаг.
Джін Ву вийшов з дому, не перевдягнувшись. Після десяти хвилинної ходьби він досяг універмагу.
У самому магазині, на його здивування, його зустріла дуже дивна картина. Людей більше, ніж у холодильнику.
Навіть якщо тоді не було жодних акцій і розпродаж, всередині було тихіше ніж він думав.
Взявши один кошик, він повільно пішов за покупками.
Відтоді як мама лягав у лікарні, майже всі домашні справи взяв на себе Джін Ву. І хоча йому особливо не подобалося купувати, він з часом звик до цього.
"Справді, нічого не знайду сьогодні."
Поки він розглядав вітрини, в пошуках відповідних продуктів він роздумував над проблемою кожної домогосподарки, - що приготувати на вечерю.
- Молодий чоловік, я дивлюся, ви добре подобалися.
Почувши до болю знайомий голос, він відразу обернувся.
« Це ще хто?»
Завдяки силі сенсоріку він давно вже відчув присутність іншого мисливця поблизу, але так-як це місце все-таки було громадським, і людей хоч було й небагато, Але достатньо, він не звернув на це увагу. За покупками теж прийшов чоловік.
Але йому навіть у голову не могло прийти що цей мисливець з ним заговорить, або що їм виявиться знайома його особистість.
- Дядюшка Сонг?
На його обличчі набралася невимовна радість.
Сонг Чхі Йоль, а по сумісності старий Сонг розглядав його зі змішаним поглядом. Його очі були вражені радістю і подивом.
- Я чув, що у тебе все добре, але чесно кажучи не вірив, поки на власні очі не побачив, - сказав він з теплотою.
Що ж, тут несподівано захмаріла Джін Ву. Оп почесал затилок, не знаючи, що сказати.
Сказати йому не довелося, бо Сонг сам виявив ініціативу.
- Я давно хотів зустрітися з тобою, але люди з асоціації наче в рот води набрали, скільки не ходив, ніякої гідної інформації так і не добився. І не я один настраждався. Бареня Джу Хі дуже виснажилася, намагаючись досягти вістей про тебе. Досі не знаходить спокою, все чекає.
- Джу Хі?
- Вона сама. Казала, що кидає мисливську справу, а сама пішла в рейд минулого тижня з надією що знайде тебе.
- Минулого тижня...?
Слухаючи розповідь мисливця, Джін Ву виявив що того дня коли він пішов у підземелля з командою Хван Дон Сока був закликом до Асоціації.
"Так тому в останні дні так глухо у асоціації."
Отже, з ним намагалися зв'язатися люди з Асоціації просто в той час його не було вдома. Ця новина не могла потішити мене.
Тим часом Сонг Чхі Йоль не міг побачитися з ним. Зміни не були несподіванкою.
« З самого початку він був такий сильний? Щось вище став. Так швидко звик до життя без ноги? "
З такими думками Сонг опустив свій погляд вниз, і відразу ж зробив великі очі.
- Твоя нога... як вона?
Джін Ву спокійно відповів.
- Коли я прокинувся, вона була в повному порядку, навіть шрама не залишилося. Я не знаю, як таке могло статися.
Сонг задумливо кивнув.
Більше десяти років пройшло як поява врат повернули весь світ з ніг на голову. З того часу все більше й більше необжитих осіб відбувалося по цілій землі.
Однією з дивностей було пробудження тих, кого називають Мисливцями.