У підземеллі їх зустріла палка тиша.
—....
Було дуже спокійно. И темно.
Хван Дон Сок не забарився і відразу видав першу вказівку:
— Гю Хван, будь добрий, посвяти тут трохи, похмуро як в труну.
- Зрозумів.
Мисливець Джо Гю Хван, відразу ж послухався і буквально з пустоти створив вогняну кулю. Все навколо засяяло світлом.
- Якого біса? Де демони?
- Ага, і світла чомусь не було.
Зазвичай, у всіх печерах-подібних підземеллях були розставлені світлячі валуни, яких зазвичай називали Кам'яними ночами. Але не цього разу. Їх просто ніде не було видно.
Ю Джин Хо наблизився до Джін Ву, і тихенько запитав:
— Братан, а що буває і підземелля без демонів?
— Тихо, - сказав хтось, даючи молодому мисливцю зрозуміти, що потрібно зберігати тишу.
Джін Ву напружує вуха і прислухається. І, здається, він вдалеці почув шорх. З відстані до них тягнулося безліч ніг.
А потім він подав голос.
— Вони тут, просто ще не здалися.
У Ю Джин Хо від хвилювання в роті все засохло.
Незабаром, голоси Джін Ву стали доступними для всіх.
І лише тоді до Хван Дон Сока дійшло, в якій ситуації вони опинилися.
Що могло означати відсутність світла в підземеллі...?
Лише одне:
— Хлопці, які створіння живуть у темряві і стають агресивними в час появи джерела світла?
Так. Всі швидко помарнували.
— Таракани.
- Це сто пудів інсектоїди!
Чому саме чортові комахи? Ненавиджу цих тварів.
Хван Дон Сок різко дав голос:
— Всім зайняти позицію! Ворог наближається! Вперед!
Десь з пучини морок, доносився шум від безкрайної маси, створеної з невідомих рухомих істот.
— А ми, випадково не в мурашнику?
- Типун тобі на мову.
Усі види демонів вважали насекоподібних за найболючіших. Їх майже офіційно оголосили найбільшою занозою в дупі для всіх мисливців.
Це пояснюється тим, що вбити їх було важко, істоти вони дуже спритні і нападають групами, при тому що сильні навіть в самоті. Це неприємний противник. У свою чергу, серед усіх насекоподібних, найболісніших болі були їхня королівська величність — мурашки.
Багато мисливців безглуздо і швидко втрачали своє життя, не маючи мурашника.
Поміщення наповнилось гулом, що роздратувало вухо хвилею хаотичних постискань по землі з безліччю ножиць невідомого виду комах.
І найгіршим було те, що судячи по звуку вони були зовсім поруч.
Хван Дон Сок підняв свій щит до ніздря, і підготувався до схоплення. Але комах ніде не було видно. Решта почали панікувати.
- Якого хріна? Чому вони не з’являються?
- Вони тут. Я їх точно чую. Де ж вони?
— Дон Сок, як там попереду, все ще нічого не вилізло?
Раптом Джін Ву закричав:
- Зверху!
- Чогось?
Хван Дон Сок тут-же відреагував на попередження, і підняв очі до стелі:
Тик-тик-тика.
Над їхніми головами вони виявили живу стелю, яка кишила величезними комахами. Запиши їх на секунду пізніше, і вони б не змогли навіть зрозуміти звідки прийшла їхня смерть.
Налякався, але факт. Коли такі вороги як насекоподібні, то все ж таки настав час атакувати їх зверху.
"Ще небагато, і нас б не стало ..."
Хван Дон Сока аж паралізовувало від страху. На щастя, серед усіх гостей він не побачив жодної мурашки. Це допомогло йому швидко змінитися і викрикувати:
- Вогонь! Стріляй, збийте їх! Нехай падають, вже я їх зустріч гарячими обіймами!
Звідусіль полетіли перемішування стріли і магічні закляття в бік комах.
Однак декілька атак досягли своїх цілей, збиваючи їх. Нечестиві ж тварюки самі почали спускатись, ніби мають намір помститися за своїх членистоногих узбережів. Одна з причин полягала в тому, що комахи надали жару переляканим мисливцям.
З того моменту на перший план виступили можливості дд-шники. Від них і залежав результат битви. Хван Дон Сок скористався прийомом провокації і відволікав комах на себе.
У той же момент усі поверталися до нього, ніби зговорившись.
— Сюди, таракашки!
Дюжини демонів ніби послухалися його і накинулися раз.
Його щит, вірно виконував своє призначення, відгороджуючи його від ворожих нападів. Як би вони не старалися, їх сухим кігтям і щелепами було не по силі пробити цей щит. Хван Дон Соку, як і вважається правдивого лідера, встояв на своїй позиції спокійно витримавши серію атак.
— До мене милі, до мене рідні.
Він скинувся з часом.
У середині водовороту лютих комах, які так і лізли вкуситися, Хван Дон Сок хоробро зберігав спокій, чекаючи, поки інші закінчать підготовку їхніх сильних атак.
Магі готували “нюки...", не можна було переривати або турбувати їх поки вони промовляють свої найсильніші закляття.
"Готово!"
Зараз почнеться справжня схопачка.
Прийшов час мисливців показати за що їх називають мисливцями!
— В атаку!
Після короткого, але сильного крику всі члени команди накинулися на противників, які підтримували силу вогню.
Відьму роздавався огидний писк розлючених монстрів.
Тим часом Джін Ву спокійно відсидівся в болоті і дивився на те, як інші б'ються. Адже не втручатися було одним із умов контракту.
Він спостерігав за ходом гри і уявляв, як би він повівся на їхньому місці.
"Е-ех, туга зелена."
Думав він
...
