І знову світло. Його очі були розкриті, і він осліплював білосніжну стелю. У носі був запах антисептики, а твердий матрац впивався у спину.
Джін Ву навіть очі не треба було відкривати, щоб зрозуміти де знаходився.
“Більница? ”
Звичайно, з тих пір як він зустрів Джу Хі, цілительку Б-ранга, він був у таких місцях поріже, але все ж потрапляв він на лікарняний койок досить часто, щоб лікарні стали для нього вже чимось на зразок продуктового, в який люди зайшли дорогою з роботи.
Дехто навіть казав, що в лікарні він вже довгий час мав свою особисту койку.
Він намагався пригорнути на локті. Поклавши руку на груди, він відчув слабкий, але стабільну пульсацію. Серце билося, билось як ні в чому не бувало, без будь-яких проблем.
“Я ще живий або як? ”
Він відчув щось дивне: тіло почувалося зовсім по-іншому, і здавалося набагато легше.
Коли він прокидався у лікарняній палаті, його свідомість була затьмарена і тіло не було охоче слухатися. А зараз у нього було відчуття, що б відкрив очі після короткої пополудневої дрімоти, яка тривала з хвилини.
“ Що це за почуття? ”
Якщо взяти до уваги стан, в якому він знепритомнів, то тепер йому вже не могло бути так погано. Навіть коли б йому вдалося втекти від меча, страшні вороги все ще чекали на нього з усіх боків і не пропустили нагоди напасти.
Наскільки б він не був везучим, то не міг би так легко уникнути такого злаго ворожого нападу проти якого навіть у мисливців А і S класу могли виникнути труднощі в спробі протриматися самотужки.
“Серйозно? Як я взагалі вмудрився залишитися живим?
Він навіть не сподівався вибратися звідти живим. Джін Ву вирішив впевнитися, що це реальність, і знайшов для цього чудовий спосіб. Він намагався зсунути ковдру що покривало його тіло. Якщо йому все це приснилося, то нога повинна була опинитися на місці.
- Ви себе впіймали?
Звідкись почувся басистий голос. Від раптовості Джін Ву здригнувся, і різко повернув голову в бік голосу.
- Якщо злякав, то вибачте.
- Ми тут трохи поспішаємо, так що часу у вас багато не відберемо.
Двоє чоловіків наблизилися до його ліжка. Вони носили довгі мечі. Джін Ву злегка схилив голову на знак вітання, і запитав:
— Хто ви...?
Їхні обличчя не здалися йому знайомими. З короткими, майже вигоритими волоссям вони змахували на військових. Один з них дав йому візитну картку.
- Ми спеціалізуємося у справах, подібних до ваших.
Джін Ву подивився на неї.
“Глава Відділу надзора Національної Асоціації Мисливців Республіки Кореї, У Джин Чхоль. check
Усі знали, що в цей відділ наймають лише мисливців з винятковими здібностями і силою. Адже вони мали стежити за порядком і доставляти про порушення інших мисливців, так що наявність відбору було цілком логічною.
— І чим мені потрібен був відділ нагляду?
У Джин Чхоль, взяв стілець і сів поруч з ліжком. Чоловік, який здавався йому підопічним, стояв позаду нього.
Джін Ву було некомфортно від уваги цих двох чоловіків з чудовою фізичною підготовкою. Він відчував тиск від напруженої атмосфери. Але його дуже здивувала їхня розповідь.
- Ви кажете, що я спав протягом трьох днів?
— Ви випадково не пам’ятаєте, що сталося до того, як ви втратили свідомість?
- Я ще пам'ятаю.
— Будьте ласкаві, розкажіть нам усе.
Джін Ву розповів їм усе по порядку, мовчавши, але про загадкові галюцинації, що відвідала його прямо перед тим як відключитися.
- А за цим ви втратили свідомість, хм ... і це все?
— Так, відкрив я очі вже тут.
Джін Чхоль з його підопічним дивно переглянулися між собою.
Проте той, хто хотів найбільше розібратися в цій справі, був сам Джін Ву. Саме у нього з'явилося відчуття, що він чогось не знає.
- Вибачте, а як я взагалі тут опинився? Мене витяг звідти хтось з якоїсь великої гільдії?
— По правді кажучи,..
Явно стурбований У Джі Чхоль, довго мчав перед тим як відповісти.
Ми, працівники відділу з питань безпеки та нагляду, звернулися за підтримкою до Білого Тигра і сформували рятувальний відділ. Але, по прибуттю, в тому місці вже ...
Білий Тигр був однією з п’яти найсильніших гільдій країни. А якщо вже така велика гільдія приваблює її, то в самій асоціації визнали небезпеку. І справді, що було не так з тим місцем?
Джін Ву сухо сковтнув від напруженості.
— Уже...?
— Нічого не було. Все зникло. У тому приміщенні, де вас знайшли, ми не виявили ні гігантську Статую, ані будь-яких інших.
- Що?
Джин Ву не міг в це повірити.
— Ми були здивовані. По-перше, відсутність трупів. Ми навіть не знайшли волосинки для померлих. По-друге, свідчення потерпілих не повністю стисуються, що сильно збиває з пантелику. Звичайно ж, у нас почали виникати сумніви щодо того, що там насправді відбулося.
У Джин Чоль почухав свій підборіддя. Ось вже шість років пройшло з тих пір як він, мисливець А-ранга, почав працювати у відділі. Він був упевнений, що вже все встиг побачити, але з таким йому довелося вперше зустрітися. Він навіть намагався звернутися за консультацією до різних гільдії, а також кількох іноземних організацій. Але він не зміг знайти практичних відповідей і жодного шанса співпраці в розслідуванні.
Отже:
- Це поки тільки наше припущення, проте...
Джін Чхоль підбирав слова обережно.
- У тому місці явно було щось, що володіє надзвичайною силою. І по всьому знаку якісь люди, або хтось один з них зміг з цим розправиться. Інакше, вони не зникли б самі по собі до закриття Ворота.
Вони повинні були розглянути всі можливі варіанти, враховуючи навіть на перший погляд незначні обставини і аргументи. Після довгих роздумів люди з Асоціації могли прийти тільки до одного припущення.
Поспостерігавши за його виразом обличчя, Джин Чхоль сказав:
- Ми підозрюємо, що ви ... пройшли через перепрошення.