Сон Джин Ву, Мисливець, Е-ранга.
Щоб я не робив, все ніяк не міг позбутися цих дурних характеристик. Вони міцно трималися за мене. Мої вміння майже перевищували рівень звичайної людини. Так, моя швидкість і сила трохи переважали людські. Але я все ще залишався досконалою посередністю. Через це поранення й травми стали невід’ємною частиною мого життя.
Усе тіло було вкрите різними ранами. Дехто встиг зажити, інші були досить свіжими. Смерть гналась за мною по п'ятах кілька разів. Але я везунчик. Протягом усього цього часу мені вдавалося підтримувати свою шкіру в доброму стані. .
Сподіваюся, всім зрозуміло, що мисливцем я став не тому, ніби це мрія дитинства. Професія така надзвичайно небезпечна. А, да. Ні слави, ні грошей вона мені не принесла.
Єдина причина, чому я все ще не кинув це заняття до рис — медичних субсидії членів асоціації Мисливців. А так, звичайно, я б зажив зовсім інше життя.
Зараз поясню, в чому справа. Мені 20 років, і я не дуже захоплююся цим. Звичайний хлопець, загалом. І для мене стати мисливцем - це єдиний розумний спосіб заплатити величезні щомісячні витрати матері.
Думаєте, у мене був вибір?
Того дня я гірко плакав, і зовсім не через гірчиці.
*Як правило, мисливці в одному регіоні дуже добре знали один одного. Тому що вони заздалегідь збиралися перед брамами, щоб виконувати різні завдання. Вони мирно спілкувалися, попуючи теплої кави. Його розносив обслуговуючий персонал асоціації.
- Гей, пане Кім, підійдіть сюди.
- Що сталося, пане Пак? Ти ж начебто зав'язав вже з цією справою?
— Ну-у... Моя кохана другого дружина понесла.
— Ха-ха-хо. Розумію. Як ще, якщо не Рейдамі, може розбагатіти мисливець?
Пан Кім від чогось замучився і залився фарбою, скромно посміхаючись. Пан Пак, знову похитнувся і весело продовжив:
— До речі, мені одному здається, що останнім часом все менше і більше запитів від Асоціації? Схоже число Ворт і справді зменшується?
— Та годі тобі, дурість яка! Маленькі гільдії стали активнішими останнім часом, залишаючи позаду асоціацію. У цій справі крутяться великі гроші, ось вони і поклали своє око на цю справу.
- Цей рейд проводиться асоціацією? Чи він безпечний?
Пан Пак, не в силах стримати хвилювання і озирнувся по боках.
Гільдії не зацікавилися цими воротами. Мабуть, причина була не дуже вигідною. А там, де не пахне грошима, зазвичай і складність. Але ні в чому не можна бути впевненим на все сто.
Інші мисливці почали повертати голови, наче почули його хвилювання.
— Хто знає... — Проговорив пан Кім.
Він відхрещений черговим ковтоком кави і замовк. Йому нічого було сказати. Але потім він побачив вдалині знайомий силует. Пан Кім пристав і з радістю замохав йому рукою.
— А ось і він! Пане Сон! Пане Сон!
Інші мисливці також розлилися у усмішках. Усі були раді бачити цього чоловіка.
— Доброго ранку, - привітався з усіма юнаками.
Це був Сон Джин Ву. Він пройшов повз, привітавши пана Кіма легким кивком.
Тільки він пішов, як Кім розсміявся:
- Ну, якщо він тут, то ми в безпеці!
— Да ладно? Невже він такий сильний?
- Ох, пане Пак. Як ви можете не знати? Він з'явився якраз після вашого відходу. І тепер немає жодного активного мисливця, який би не знав цього хлопця.
— Так, а що в ньому такого? Чому він вирішив працювати на асоціацію, не вступив у гільдію або подався в фріланс? — Поцікавився Пак.
Кім довго подивився тому в очі, посміхаючись:
- Знаєш, яке у нього прізвисько?
— Не тягни, говори вже!
— Слабший знаряддя людства.
— Слабше? Може, потужніша зброя?
- Хлопець, це прізвисько мисливця S-ранга, а він саме слабкіше. Ручаюсь, він найслабший з усіх національних мисливців.
- Що? - Нахмурився пан Пак.
Якщо цей мисливець настільки слабкий, чому всі так раділи його бачити? Нестыковочка. У разі чого, саме йому доведеться прикривати їм спини. Пак зовсім заплутався в тому, що відбувається.
Кім усміхнувся і злегка штовхнув співрозмовника ліктем. Його забавляло це замішання.
— Пойми ты. Якщо Сон Джін В приєднався до рейди, то він дійсно не становить жодної загрози. Асоціація цього хлопця не дасть жодної небезпечної роботи. А його смерті навряд чи хтось захоче.
Обличчя Пака світило.
— Правда, что-ли?
Раніше він виходив на Рейд разом зі своєю дружиною, за яку завжди дуже хвилювався. Цього разу він був один, від чого нервував ще сильніше. Але, почувши історію Кіма, він зітхнув з полегшенням.
Кім з ентузіазмом продовжив свою розповідь:
- Ходять чутки, що його госпіталізували на цілий тиждень під час рейди до воріт Е ранга.
- Мисливець отримав травму у воротах Е-ранга? — Вражений той.
— Ага. Ніхто не очікував цього, тож й лікаря не було.
— І в результаті він залетів у госпіталь аж на тиждень? Ха-ха!
Пан Кім не втримався і вислизнув з сміху. Пак зробив йому зауваження:
- Ця людина, пане Сон або як її там чує...
— Ох, да плювати!
Пак злегка хіхнув, спостерігаючи за поглядом Сон Джин Ву. На полегшення, вони були далеко, так що він точно не міг чути їхньої розмови.
Він помилявся.
« Я чую вас, дядьки» — з усмішкою подумав Джін Ву.
Він не помітив на собі якихось упереджених поглядів. Що йому дадуть сварки? Однак його почервонілі вуха видавали всю глибину його глибокої неприязні. І сором.
До Рейда ще була уйма часу.
« Схоже, я прийшов занадто рано", — сумно подумав Джін Ву.
Оглянувшись і не знайшовши чогось, він підійшов до чоловіка, який розносив каву.
— Можна попросити Вас про чашечку кави? — Дзвонив Джин Ву.
— Ох, Мисливець Сон-нім... Що ж робити? Шкода, але він щойно закінчився.
—...
Під дією сильного зимового вітру його ніс став ще більш багровим. Джін Ву тихенько потер його вказівним пальцем.
Та вже, для нього не знайшлися навіть чашечки кави. День починався просто чудово.
*- Чому ти так хочеш бути мисливцем, Джин Ву?
- Вибачте, не розумію.
Джін Ву вклонився, низько опустивши голову. Перед ним стояла дуже красива дівчина-лесар на ім'я Лі Джу Хі. Її милі личко зараз виглядало обуреним.
- Не треба мені твоїх вибачень, я просто хвилююся! - Вона гнівно сказала. - Якщо й далі битисямеш таким чином, коли-небудь дограєшся.
Джін Ву крадькома підглядав за бійкою товаришів через її плече. Ворота - це вхід у підземелля, і цього разу це були Врата D-ранга. Дюжина мисливців планомерно розходилася з монстрами. Їм навіть не доводилося напружуватися. А ось для нього, мисливця Е-ранга, це було чимось недосяжним. Він завжди отримував поранення на самому початку бою і ставав безполезенним. Тепер його залишали в тилу разом з ліками. На кожному Рейді. Він став відомий, як вічно поранений мисливець з тилу.
Джу Хі знала, що́ він відчуває. Вона не хотіла зайвий раз ображати Джін Ву. Тому вона лагідно і обережно запитала:
— У тебе є причина, що не дає кинути цю справу?
Але він не збирався відкрито висловлюватися і лише негативно похитав головою. Це занадто особисте, щоб відкривати стороннім.
- Для мене робота мисливця є чимось на зразок хобі. Якщо кину цим займатися, то, напевно, помру зі нудьги.
Почувши його відповідь, Джу Хі надула губи і проворчала:
— Будеш гратися таким хобі, на тому світі опинишся!
Від цього несподіваного твердження Джін Ву розхвилювався, що викликало обурення Джу Хі.
- Не смійся! Зараз же припини сміятися! Казала ж, що рана може знову відкритися!
Джін Ву запитав її, ледве зтримуючи сміх:
— Ради бога, від кого ви набралися таких слів?
— Та від кого ще, ось від стоянки Кіма.
— М-да, от тобі і дядько, ну дає мужик...
Коли вони жартували і сміялися, лікування закінчилось. Тільки було запізно — Рейд повільно підходив до конуц. Це було помітно за спокійною сім’єю. Коли Джін Ву зрозумів це, його обличчя скам’яніло.
« Сьогодні я вбив лише одного, — подумав він. — І те, всього е-ранга»
Джін Ву перебирав у руці демонічний кристал, простромлюючи його фактури пальцями.
Це був кристал Е-ранга на найнижчому класі. За нього не дадуть і десяти доларів. Безцінна ціна за те, що мало не коштувала йому життя.
« От якби вбити монстра С! За кристал можна було виручити цілу тисячу! А так...»
От тільки Джін Ву до монстра С-ранга було як до місяця. Різниця в рангах існує непроста. Як би там не було, то подолати її було нелегко.
Тут почувся здивований вигук:
- Що? Ще одні Ворта?
Усі присутні мисливці швидко зібралися разом.
— Ого, от как?.
- Серйозно? Ще одні? - Причитали вони.
Справді, як і сказав той першовідкривач, всередині підземелля були заховані ще одні Врата, які ведуть до іншого підземного простору.
— Ворота всередині воріт... Я вже не думав, що побачу таке на власні очі.
Пан Сонг, мисливець з десятирічним стажем, не міг зрозуміти свого подиву. Він уважно розглядав аномалії.
У величезній печері панувала суцільна темрява. Роздивитися те, що було майже неможливим.
Пан Сонг почав впевнено виконувати пасси руками. Незабаром він зачарував Огнену Сферу і кинув її вперед. У свою чергу вона спалахнула, освітлюючи безконечний шлях у нікуди. Потім, виконавши завдання, Сфера прощально заморгала і погасла.
Марк знову захопив свої володіння, не залишивши й краплі світла.
— Хм... Дайте мені хвилинку. Я повинен все проаналізувати, — задумливо проговорив мисливець Сонг.
Ненапрошений лідер групи скликав усіх присутніх. Слідом приєдналися Джін Ву і Джу Хі. Вони закінчили обробляти рани саме вчасно.
Сонг пройшов поглядом по всіх присутніх і сказав:
— Як ви знаєте, Врата не закриваються до тих пір, поки живий Бос підземелля. Тут ми вже з усім розібралися. Але судячи з того, що я бачу, ці Ворота все ще відкриті. А, значить, Босс за ними живий і здоровий.
Сонг рукою звернув увагу на прихований вхід у підземеллі. Мисливці переглянулися між собою і закидали на знак згоди. Тут нічого було заперечити.
Командир впевнено продовжив:
— За всіма правилами нам варто повідомити про це в Асоціацію і чекати на їхні рішення. Але, пороби ми так, цей бос дістався б іншим мисливцям. А з цього наш дохід вже точно виросте. Згодні?
Лица мисливців помачніли. Важкішим було Паку, якого чекала вдома вагітна дружина з сином.
« Цікаво, скільки грошей доведеться витратити на післяпологові витрати? » — думав він.
Менше всього Пак хотів ризикувати життям в цьому Рейді.
— Тому я пропоную нам самим розібратися з босом і розділити здобич між собою. Як вам ідея?
—...
—...
Мисливці були сповнені сумнівів. Ніхто не проколов ні слова.
Поспішні рішення могли коштувати їм життя, і вони добре розуміли, що ніхто не зможе забезпечити їм безпечне повернення. Вони розриваються між прагненням заробити і здоровим глуздом
З іншого боку, це підземелля було вже занадто легким. І навряд чи приховане буде набагато небезпечніше.
— Кхе-хем, - Сонг прочистив горло. — Пропоную проголосувати всім присутнім, а результат буде сімнадцять голосів. Таким чином ми вирішуємо, що робити, орієнтуючись на думку більшості людей. Йде?
Усі погодилися з його пропозицією. Один за одним хоробрі люди почали піднімати руки, голосуючи. Інші ж, натхнені перші спроби не відстати, підтримуючи їх.
— Я піду.
- І мене не забудьте записати.
Першим проголосованим «за» виявився пан Пак. Пан Кім та декілька інших мисливців наслідували його приклад. Але зрозуміло, що хтось все ще був проти.
— Давайте не будемо ризикувати.
— Чи не було б ліпше спочатку дочекатися рішення асоціації?
У результаті, коли ми голосували, майже не було нічого спільного з рахунками. Лише двоє людей все ще не були визнані.
- Вибачте... — Джу Хі схилила голову і проголосувала « проти».
Тепер вийшло вісім "за" і 8 проти. Голоси розділилися поровну.
Сонг рішуче звернувся до Джі Ву.
- А ти що скажеш, пане Сон?
Цього разу все залежало від рішення Джін Ву. Хлопець кинув усіх поглядом, не переставши стиснути в своїй руці той демонічний кристал Е-ранга.
Джу Хі підбадьорила, хоча й була дуже розгублена. Справді, Джін Ву хвилювався не менше. Він був не з тих, хто любить ризикувати.
Але потім він згадав свою молодшу сестру, яка невдовзі мала вступити до старшої школи.
« У нас майже немає жодних змін », — подумав Джін Ву.
Йому було двадцять чотири. Він вирішив покинути університет через втрачену нестачу грошей. Він не хотів, щоб сестра знову поводилась так само.
Нестатки грошей не давали йому спокійно спати вночі. Не один пан Пак потребував їх.
Джін Ву спокійно підняв свою руку вгору:
- Я теж піду.
І за його словами повисла мертва тиша, час від часу рушуючи важкими зітханнями.