— Повелитель Магії. Ну і марення.
Було дивно чути таке прізвисько, але звучало все ж добре. Че Голь почухав підборіддя єдиною рукою і задумався. Один із старійшин, що зібралися перед ним, розкрив рот.
- Ті, що точилися з Примарним Коп'єносцем... Ні, з Володарем магії люди говорили правду.
— Кінець світу? Старійшини, ви вірите в таку нісенітницю?
— Нет, звичайно. Хто може відняти чутки про раптовий кінець світу? — З усмішкою відповів старійшина. « Майже ніхто з людей не вірив у кінець стін фортеці », — сказав він. Вони звичайні боягузи, не більше.
- Але ми не можемо просто так відпустити Володара Маґії, він занадто небезпечний.
— У Муріма є план, — сказав старійшина.
Че Голь уважно слухав його. У слові "план" йому все було зрозуміло. Кілька місяців тому Сун Мін з'явився в Крук і сильно засоромив Мурім своєю присутністю на їхніх землях, і чутки про це вже розлетілися по всій Ерії, підірвавши їхню репутацію.
- Треба налаштувати проти нього громадськість.
Че Голь розумів, до чого веде старійшина і як він був фахівцем у таких справах. Він може легко поширювати потрібні йому чутки і зробити брехню правдою. Крім того, останні події справді важко назвати правдою. Десять років тому Сун Мін вбив армію лицарів смерті і Кім Джон Хьоно, але всі наступні його дії зовсім не були геройськими.
— Почнемо з маленьких чуток. Перш за все потрібно поширювати чутки, що Володар магії Лі Сун Мін намагався зруйнувати світ.
— Думаєте, він сидітиме, склавши руки? — Розтурбований один зі старійшин запитав, що́ думають усі присутні. - Що якщо він дійсно Володар Магії? У такому випадку, чи знайдеться хтось, хто зможе його зупинити?
— У кінцевому підсумку, він лише людина. Хоч би як там було, на нього можна буде управляти. А якщо ні — сформувати загін нападу.
Буде багато жертв.
- Але тоді це точно докаже, що він Володар магії, чи не так?
— Зараз головне - зробити його громадським ворогом. І як тільки цей пункт буде виконано, ви зможете перейти до головного плану.
Че Голь слухав розмову старійшин. Йому згадала Пэк Сого. Цікаво, вона все ще з Сан Міном? Він багато чого хотів дізнатися, але інформації було дуже мало, хоча по світу блукали його люди.
— Я не думаю, що варто робити гучні заяви з самого початку, — сказав Че Ґоль. — Досить почати з легких підозр. Повелитель Магії дійсно Володар магії? Це він намагався зруйнувати світ? Такі чутки будуть достатньо чутками.
- Але що якщо...
« Старійшини, чого ви боїтеся? » — запитав він.
— Боюсь, щоб не розбудити сплячого монстра.
- Нехай він не такий страшний, але все ж монстр. Замість того щоб дратувати дитину, ліпше було б залишити перед нею очі й спостерігати. Може нам підвернеться вдалий шанс розібратися з ним.
Че Голь чітко пам’ятав, як Сан Мін поводився з Муримом. Він не буде смикатися тільки через одних лише чутки.
- Починаємо налаштовувати людей проти нього і людське довір'я назад до нас повернеться. Якщо про Володаря Магії підуть погані чутки, то люди почнуть прислухатися до нас. И...
Чел Ґоль замовк, як і всі присутні. Вони відчули страх, а на їхніх спинах пропав холодний піт. Дихати стало важко. Ці люди пережили багато випробувань, але таке відчуття було вперше. Сун Мін був шокований однією своєю присутністю. Че Голь повільно обернувся і подивився на хлопця.
« Коли він почав з’являтися? » — зачепило в нього голову.
Вони перебували в прихованому просторі у Кроні. Хтось проговорив про існування цього місця?
— Я просто збирався відвідати ваш збір і не заважати йому.
Сан Мін дістався сюди без проблем. Він вже зустрічався з Че Голем і відмінно пам'ятав його енергію, так що він просто пішов за ним по слідах.
— Але я подумав, що немає підстав далі слухати.
Сан Мін вийшов вперед. Че Голь, тремтячи, дивився на нього. Усі інші старійшини опустили голови.
— Якщо мене звати Володарем магії, це не означає, що я їм є, — пробурмотів Сун Мін і підняв руку на Челу довгий меч.
Погляд Че Голя задрожав. Він намагався виглядати нормально, але тремтячи від хвилювання. Він хотів щось сказати, але звук не виходив.
« Можна сказати хоч щось, спробувати домовитися або виправдатися»
Че Голь обмочився, але Сун Мін був абсолютно байдужий. Він не чекав від Че Голю виправдань або вибачень. Сан Мін не відчував до нього жодних почуттів. Довкола існувало багато більш цікавих особистостей.
Че Голь тихо застонав, повільно поп'явся назад і впав в результаті завмерти. У цей момент сильна аура Сун Міна зникла. Старійшини нарешті повихнули і схопилися за горла. Декого з них навіть нудило кров’ю. Вони, не в змозі говорити, просто дивилися на Сан Міна.
— Ты Чорний Пёс?
— Д-да!. — Зляканий, відповів Сан Міну один зі старійшин.
Сан Мін вказав на тіло Че Голю і сказав:
- Тепер ти за головного.
- Що ви...
— Не дякуй.
Від цих слів Чорний Пес майже розплакався.
— Пам’ятай, що ти повинен бути добрим прикладом і не зважай на погану поведінку », — сказав Сун Мін.
Насправді, він прийшов сюди не заради цього. Він хотів дати Че Голю доручення, але хто знав, що він почує розмову, яка настільки розбурхує його настрій.
« Продовжуйте зібрання, — присів Сун Мін біля тіла Че Голя. — Дурні чутки, значить? Так, потрібно буде подумати про це. Але, знаєте, мені не подобається, коли мене принижують.
— Да... — Новий розділ ледь проговорив, і Сун Мін цокнув мовою.
— Насправді, я прийшов попросити вас про дещо. Але, здається, прохання не спрацює, так що доведеться погрожувати.
Че Голь мертвий, але старійшини були раді поширювати погані чутки. Сан Мін і сам хотів попросити про щось подібне.
- Що... Що Ви хочете? — запитав Чорний Пос, обливаючись потім.
Сун Мін засумнівався, вирішуючи, які чутки потрібно буде поширювати в першу чергу.
***
Запропонувати посередника між Ерією та Еребером більше не можна. Разом з тим, як світ звільнився від долі і втік кінця, дракони знову отримали фізичні тіла. З самого початку метою істот з Ебрариса було змінити долю, і їх бажання здійснилось, так що тепер у них немає причин залишатися в місті Евресі.
« Навіть не подякували», — промовив Сун Мін, але насправді це дуже не засмучує.
Вони просто швидко відреагували на зміни, які відбулися. Мабуть, вони навіть не мали нагоди попрощатися.
"Але все ж трохи зачепило".
Сун Мін згадав Невіла, який нічого йому не сказав наостанок, і відчув гіркоту. Тепер Сан Мін не міг нічого отримати у Еребіса. Така система була зручною, але й без неї не виникатимуть особливі труднощі.
Для того щоб виконати своє доручення, він вирушив у відкриті землі і призначив нового керівника. Він попередив нового розділу, і тепер його слухають всі інші. Вони на короткому повідку у Сан Міна.
« Нужно ще до Селгеруса заскочити».
Чесно кажучи, Сан Міну було шкода, що вони поки що не зустрілися. Він зламав черговий відмінний спис і не знав, як знайти цьому виправдання, а бути обуреним не хотілося. Все ж їм потрібно зустрітися. Звичайно, йти до неї з порожніми руками Сун Мін не збирався.
"Чухи немає ... може зробити для неї нову жаровню?"
Довкола голосно сміялися феї. Осла змогла покинути ліс, а разом з нею це зробили і феї, роздивляючисься на сусідній полі. Сан Мін подивився на них і посміхнувся.
Десь попереду відчувалася сила Чорного Дракона. Тереза повернулася до церкви, а Чорний Дракон занурився у тренування Ці: на це його підвішали слова Короля Копій. Але вночі він таємно зустрічався з Терезою. Тепер магічний кінь був біля Чорного Дракона, що суттєво спрощувало їхні зустрічі.
Сун Мін пройшов ставок і подивився на могили Короля Копій та Ян Іль Чона. Цікаво, як високо вони встигли піднятися?
« Як далеко вони встигнуть зайти до того моменту, коли я потраплю на дорогу бойової душі?.. Ні. Не треба зараз про це думати. Поспішати мені нікуди".
На просторому полі був вибудований один будинок. Сьогодні Сун Мін був дуже зайнятий, але вже закінчив необхідну частину роботи. Якийсь час у нього більше не буде таких навантажених днів, як сьогодні. Сонце вже почало сідати, і небо сяяло яскраво.
Останнім часом у Ві Джі Хюн з’явилося нове хобі — приготування їжі. Насправді, займається нею не з власної волі: вона побачила Пек Сого готує і теж захотіла спробувати, а та взялася її вчити. Однак вона добре знала, що́ робить, і завдяки цьому також знайшла собі роботу. Вона щодня знаходила якісь нові рецепти, а потім вчила їм Ві Джі Хюн.
Сун Мін йшов по квітковому полі. До того, як його призвали в Ерію, такі будиночки і поля були для нього звичними, а також у них була сім'я. Так і коли він був найманцем С-ранго, у нього теж був будинок, куди він міг повернутися, хоча сім'ї не було. Цього разу нічого не змінилося, хіба що вдома, але був вчитель, який пам’ятав батька і замінював братів. І все ж... Вони не могли стати сім’єю. Але тепер все зміниться і продовжить змінюватися.
Двері до будинку відчинилися ще перед тим, як Сан Мін встиг підійти зовсім близько, і через двері з'явилася Ві Джі Хюн в зовсім не йде їй фартуке. Позаду неї стояла усміхнена Пек Сого.
— Ты поел?
- Ще ні.
— У нас хліб, — промовила Ві Джі Хюн.
— Уранці теж був хліб.
- Це інший хліб! — Вона відповіла.
« Ми хотіли сказати, що я поїв» — подумав Сун Мін із запізненням.
-КІНЕЦЬ-
І справді кінець. Новелла розпочалася 19 січня 2017 року, і розділи виходили трохи більше ніж рік. Насправді, я не знав, що все так вийде. Чим більше я писав, тим частіше з’являлася сценка, яку хотів описати. Так і якщо так замислитись, то це навіть на краще...
Коли я тільки починав писати цей твір, я і подумати не міг, що стільки людей будуть читати його. Один з моїх романів провалився, тому цього разу мені потрібно було докласти максимум зусиль. Цей роман зачаровують був у поспіху, але сподобався великій кількості читачів, чому я, зізнатися, був здивований.
Звичайно, я не можу відповісти особисто на всі коментарі. Я бачив, що були моменти, коли вам хотілося б бачити інший розклад подій а були хвилини, якщо дурість головного героя вас дратувала. Я б хотіла, щоб усі були задоволені історією, але це не так.
Я бачив кілька кінцівок твору. Альтернативною кінцівкою був сумний кінець, коли Сун Мін не в змозі зупинити апокаліпсис і він повертається назад у минуле та зустрічає Ві Джі Хюн. Але чомусь у мене з'явилося жахливе відчуття, коли я зібрався писати про це ... І зрештою змінив свою думку.
Був ще варіант з масовим вбивством. Я думав зробити так, щоб герої помирали один за одним і в результаті помер Сун Мін... але і від цієї затії я відмовився, адже читачі переживають Сун Міна й жалять його.
Тепер я щасливий, що обрав щасливу кінецьку. Кожен з героїв отримав своє спасіння. Спочатку я збирався вбити Пэк Сого, але в результаті я не зміг зробити і цього. Вона вийшла дуже неоднозначним героєм. Однак мені було цікаво описати кожного персонажа.
Я давно повинен був створити такого головного героя: більш відчайдушного, ризикованого і докладаючи максимум зусиль. Я завжди думав про такого персонажа, але ніяк не міг створити його. І в кінцевому рахунку таким героєм став Лі Сун Мін, хе-хе ...
Крім того, я завжди із задоволенням читав коментарі та вдячний тим, хто їх прочитав. Думаю, завдяки їм я намагався точніше описати ситуацію. Але, будь ласка, не треба сваритися в коментарях. Для мене кожен читач цінний.
Виведення вийшло досить довгим і мені хотілося б перепочити, але ідей в голові занадто багато, так що скоро я повернуся з новим твором. Мабуть, я зупиню свій вибір на романі-виживання, але якщо і цей твір провалиться, то зупинятися я не збираюся і почну все спочатку... Тому що рано чи пізно у мене вийде написати те, що сподобається вам.
Я розповідав Сан Міна цілий рік, і це мене дуже засмучує. Тому наступного разу мій персонаж буде трохи простіше. Не знаю, що вийде, але я вже приготувався на нову роботу. Мені подобається описувати нахалів, ось цим я і займуся. Можливо, ви скажете, що настав час створити новий образ для головного героя, але мені подобається такий тип персонажів...
Добре, що зараз лише січень. Хоч пізно, але з новим роком!