Дивно. — тихо пробурмотів Сан Мін.
Він продовжував рухатися. Трупи не закінчувалися. Сан Мін закричав зубами.
- Що це?
За цим спостерігав святий дух. Він знав, що Сан Мін прийшов сюди і він же зробив так, щоб хлопець зміг пройти вглиб. Трупів було занадто багато, і Сан Мін піднявся над ними.
Де ж він? Сун Мін занадто пізно замислився про це. До цього моменту це питання не було активне. Це місце було запечатаним простором в лісі, а після того як Каджія і плем'я померло, блокування спала.
Чому зараз? Планувалося, що це мало відбутися раніше до того, як Пожиратель з’явився в особі переродженого. Тому що з появою Пожирача світ буде псуватися і все залишиться нічого. Монстрам просто буде нічого робити. Але навіщо тут взагалі потрібні монстри, якщо блокування спала настільки пізно? Навіщо випускати монстрів у світ, в якому нічого не залишилося?
« Трупи» — раптом заговорив святий дух.
Сан Мін зупинився. Він подивився на червоне небо, яке, здавалося, знаходиться зовсім близько.
- Це я і сам знаю. Я питаю, що вони тут роблять.
« Що таке? Я думав, ти вже здогадався. Чи ти все так само дурний, як і раніше? "
Святий дух засміявся і Сан Мін стидав губи. Він був правий. До певної міри Сан Мін здогадався і просто не хотів приймати реальність.
« Цей світ вже неодноразово повторювався. Кожен раз Пожирач знищував все живе і світ покривався трупами."
- Пожирач мертвий.
« Коли світ повториться, Пожирач знову з’явиться. Тому що він не жива істота. Як і цей світ штучно створений, так і істота, яка в нього виходить, теж.
Сан Мін опустив очі на трупи. Жахливе відчуття.
« Навіть якщо світ врешті розвалиться, записи про цей світ не зникнуть" — завершив святий дух.
« Чому... Це відбувається?»
« Нудно було випробувати всі можливості», — святий дух без вагання дав чітку відповідь на питання Сан Міна.
Неприємне почуття зростало. Сан Мін стиснув кулаки і закрив очі.
« Втративши благословення темного духу, Ві Джі Хюн стала легкою здобиччю. Але контролювати її було неможливо. Її свідомість надто сильна. Вона не прогнулася, навіть втративши благословення. Отже, спочатку треба було зламати її."
Сан Мін більше не хотів слухати його.
« Я довго думав, як це зробити. Мені здалося, що тортури і біль не дадуть належного ефекту. Тому першим кроком я заробив монстрів. Записи про них дуже багато. Як гадаєш, скільки в цьому світі монстрів? А ще є ті, що в підземеллі. Ві Джі Хюн треба було вбити всіх монстрів, і вона б від своєї мети не відступила, хто би її ні уготував".
Нехай це не піде звідси, але їй більше нічого не залишалось, тому що вона обов'язково хотіла зупинити кінець.
« Я був довгим, але не досягнув великих успіхів. Ві Джі Хюн сильна. Але навіть такий час не був даремним. Десятки тисяч, сотні тисяч... Вбиваючи таку кількість монстрів не можна залишитися в здоров'ї. До того ж, вона людина".
Сун Мін згадав про квітучу поляну Ві Джі Хюн, яка простягала руки до метеликів і насолоджувалася заходом сонця.
« Я ще більше не любив людей. Вона продовжувала вбивати їх без втоми один за одним. Подивися на цю гору трупів. Деякі з них уже прибрали, і святий дух захихикав. — Потім пішли люди. З цього моменту... Ха-ха! Неймовірно, вони мають стільки можливостей, але такі слабкі. Неважливо, як вони сильні фізично, підтримувати свідомість не так вже й просто."
Ві Джі Хюн не була залізною і Сан Мін добре знав про це. Отримавши прокляття, вона ослабла. Він згадав той момент, коли вони зустрілися в Сп'яному лісі, але не могли доторкнутися один одного. Тоді вона кілька разів запитала, що їй робити. Вона боялася програти і не мала наміру захистити світ від кінця.
« Зрештою вона зробила це. Тому що думала, що захищає світ від кінця. Нікого не нагадує?»
Сон Мін згадав Мусіна з обома відрізаними руками. Він також до кінця думав, що робить усе це для того, щоб запобігти цьому.
- Вона відрізняється... — Видав Сун Мін у повітря, не знаючи де перебуває святий дух. - Тому що вона робить це дійсно заради того, щоб зупинити кінець.
« Не дуже і відрізняється, — сказав святий дух. — Всі вбивства, які Ви Джі Хюн зробила тут - марні. Це просто вбивства. І навіть якщо вона робила це для того, щоб зупинити кінець, то в кінцевому підсумку не змогла зберегти людський розум."
У грудях бурили емоції. Їх було так багато, складно навіть визначити, що саме Сан Мін випробовує. Він опустив голову і перевів дихання. Він не міг уявити, що Ві Джі Хюн убивав усіх тих, хто потрапляв їй на шляху. Цей світ... Вона вбила всіх, хто був записаний в Ерії: і монстрів, і нелюдей та людей...
« У певний момент вона втратила здатність тверезо мислити»
Сан Мін розкрив усі почуття, оглянувши простір. Він відчував ще одну живу істоту.
« Вона не відпочивала і продовжувала вбивати. Мабуть, ніхто в цьому світі більше не вбив її. Так, під час війни вмирають люди. Але ж той, хто затіяв війну, зазвичай не вмирає. Але Ві Джі Хюн була абсолютно сама. Їй навіть не було кому помолитися на те, як їй важко".
Тіло Сун Міна пробив розряд, він зібрав всі сили і розкрив Чорний Грім. Червоне небо з’явилося блискавками.
« Там були ті, хто не зміг пройти у світло. Але навіть так, пускай і тут, але вони жили."
Відстань між ними зменшилась.
« Вона знехтувала людським життям заради досягнення своєї мети. А тепер твоя мета - вбити її. Чи міг ти уявити таке? "
Люди слабкі. Хоч би наскільки міцним було тіло, з свідомістю нічого не поробиш. Сан Мін і сам це знав. Зрозумів це під час випробування Теніра у світі свідомості, в якому він провів 2100 років. Він протримався кілька сотень років, а потім свідомість почала руйнуватись і знову відновлюватися. Але для Сун Міна це стало можливим лише завдяки благословенню, яке захищало його. У Ві Джі Хюн такого ж дару не було. Вона повільно спускалася з розуму, продовжуючи вбивати...
« Усі вони, незалежно від статі та віку, кричали перед смертю і проклинали її. Вона вбивав навіть дітей. Я задоволений результатом. Добре, що темний дух подбав про неї. Завдяки йому вона залишилася людиною."
Сан Мін більше не хотів слухати його. Він осел. Тепер він був у місці, де було найбільше мертвих.
« Якщо не це Ад, то що? — подумал Сан Мин. — Ні, це місце, мабуть ще гірше Ада».
Він сумним поглядом подивився на Ві Джі Хюн. Серед усього цього жаху, вона сиділа в крові. Її гарне волосся промоклі і злиплись, а білосніжної шкіри не було видно. Одяг також був сильно зірваний, а від початкового відтінку не залишилось і сліду. Тепер усе було червоним.
— Ви Джи Хюн... — Сун Мін тихо покликав її по імені.
« Вже зруйновано свідомість. Непросто буде зв'язатися з нею."
— Хо Йон, - Сан Мін ще раз гукнув її.
Ві Джі Хюн повільно підняла голову.
« Я знаю, що ти можеш використовувати чари драконів. Але навіть з нею ти не всесильний".
У погляді Ві Джи Хюн не було жодних емоцій. Вона встала з місця.
« Буде досягнено цього, — з нетерпінням промовив святий дух. - Треба зібрати останні результати цього світу.
Сон Мін почав відкривати чари драконів, але нічого не відбувалося. Вплив святого духу виявився настільки сильним, що він не міг позбутися від нього навіть за допомогою магії драконів. І це логічно. Якби дракони були всесильними, їм не довелося б покидати цей світ.
- Знову... — вимовила Ви Джі Хюн.
Вона подивилася на Сан Міна порожнім поглядом і почала тихо бурмотіти, а плечі її затремтіли.
— Да... Я знову повинна це зробити... - Вона кивнула.
— Хо Йон, - Сун Мін знову покликав її, але відповіді не було.
Зараз Ві Джі Хюн не могла дізнатися Сан Міна. Хоч би скільки він кликав її, його голос не доходив до Ві Джі Хюн. Пам'ять про все, що відбувалося між ними двох, начисто зникли з її голови.
- Треба закінчити... — І далі бурмотіти вона. - Не ненавидь мене, я просто повинна... Має повернутися в той час... Де це було? Що було?. Що зі мною?
Спостерігаючи за нев’язною промовою Ві Джі Хюн, Сан Мін знервовано сковтнув. Він хотів ридати і випити. Вона забула про те, куди хоче повернутися і чому. Забула про те, що було їй дороге. Сан Міну ставало погано від одного такого виду Ві Джі Хюн.
— Не знаю...
Він підняв тремтячий погляд. Ві Джі Хюн тремтячими руками прибрала розшарпане волосся назад. З її стоном відчаю на землю почали капати сльози, змішані з кров'ю.
— Але я мушу... - У її очі повернувся блиск. — Ради него, я повинна... - Вона нахмурилася. — Але хто ж він?.
Ві Джі Хюн почала діяти, і атака її була як ніколи швидкою. Мусин не йшов з її швидкістю ні в яке порівняння, вона була швидше навіть Дженіелли і Ян Іль Чона. Коп'є Сан Міна зіштовхнулося з її атакою і ... З одного удару. Але слідом у повітрі розчинився і атака дівчини.
— Хо Ён...
« Якщо ти не зможеш цього зробити, то я продовжу твою місію."
Сан Мін згадав слова, які він їй сказав, і пішов вперед. Ві Джі Хюн зрозуміла, що її атака розсипалася і моргнула. Вже в наступну секунду Сан Мін став ще ближче.
« Якщо я затримаюсь... Ти забереш мене? "
Тоді Сун Мін без вагань відповів: « Непереможно ». Тоді Ві Джі Хюн усміхалася.
що я прийшов так пізно.
Сон Мін попрямував до сліз і посміхнувся. Ві Джі Хюн мала на нього лише намір убити.