- Цього я і сам не знаю... — Він відповів Гомеруас після кількох роздумів.
Сан Мін не повірив йому, чому просто продовжував дивитися прямо на нього. Ґомеруас, який втік з Ерії та Еребріса, пережив три повтори світу.
- Ти бачив, що відбувається.
- Я цього не знаю. У попередніх випадках не було стільки змінних. Якби все було як колись, світ уже був би кінець. Це відбулося вже двічі.
— А що таке кінець?
Сон Міну було цікаво дізнатися про це, він не знав, як впали попередні світи, але дракон перед ним бачив те, що відбувається своїми очима, так що відповісти йому важко:
— Все було так само. Був той, хто повернувся з минулого, був людина, яка поклав початок кінці, і він же прокинувся в якості Пожирача. Ім’я Пожирача змінюється, але його присутність залишається незмінною.
— А що сказати про інших осіб, які впливали на кінець?
« Було під силу, але вони так і не з’являлися. Так що це дійсно унікальний випадок. Зазвичай... Ніхто не знає про кінець. Ніхто не може бути таким, як він.
- Унікальний випадок... Наскільки унікальний?
Коли Сун Міна заблискував, він поставив ще одне запитання, на яке знав лише Гомеруас. Тільки він міг порівнювати світи.
Сун Мін звільнився від долі і був тим, кому святий дух не може завдати безпосередньої шкоди. Він також міг не хвилюватися і з приводу того, що його сили раптово пропадуть і він зустрінеться зі смертю, як Ян Іль Чон та Ходжу. Це стосувалося і звільнення дракона від цього світу. Святий і темний дух міг відібрати сили Ян Іл Чона та Ходжу, тому що вони повністю належали цьому світу, народились в ньому й йшли за течією долі, а святий і темні духи могли безпосередньо впливати на долю, відповідно до тих, хто прив'язаний до неї. Однак, вириваючись з тенет долі, можна було не турбуватися про світлий і темний дух.
Минулого разу Гомеруас представився Лапласом. Найімовірніше, він це зробив тому, що не був впевнений, чи Сун Мін повністю звільнився від своєї долі. Навпаки, він просто думав про те, що немає сенсу розкривати себе. Тоді Сан Мін був дуже слабкий.
— Хм... — Гомеруас призадумався. — Насамперед смерть Ходже дуже відрізняється від минулих випадків. Він також помер багато століть тому, але цього разу фізично і його душа залишилась.
Сун Мін чув про це від Пожирача. Спочатку вважалося, що Ходже помре відразу, але цього разу щось пішло не за планом. Через те, що Сун Мін виявився занадто слабкий, доля потрібно було якось компенсувати його слабкість. З цієї ж причини йому дісталося чорне серце.
- Смерть Ян Іль Чона також відрізняється. У попередніх випадках він сам ішов.
— Сам?.
— Його поведінка у цьому світі, мабуть, є найсильнішою відмінністю. Коли з’являвся Пожирач, Ян Іль Чон не міг зупинити його і зрештою покінчив життя самогубством.
Сон Мін хотів сказати, що це неможливо, але потім згадав, якою людиною був його вчитель і закрив рот. Він успадкував пам’ять Ян Іл Чона, і тепер міг зрозуміти чим керувався його вчинок. Але якщо задуматись, то він і цього разу пішов з власної волі.
- Ким Джон Хён теж діяв по-іншому. Раніше він не висовувався, але цього разу приєднався до хищників, зрадив Арбеса і став власником Грімуара. Зрештою він став королем магів.
« Я став таким через зустріч з тобою, сказав одного разу Сан Міну Кім Джон Хён.
- Про Пожирача і говорити не варто. До цього головною причиною кінця завжди був Пожирач. Але цього разу він занадто швидко зник.
— А Джениэлла?
— Вона теж. Гомеруас нахмурився. - Але цього разу вона була сильнішою. У попередніх світах вона теж була королевою вампірів, але в силі помітно зросла...
« Вона, до певної міри, слідувала за течіями» — подумав Сун Мін.
Ти сказав, що не знаєш, чи вони ворогують святий і темний дух...
— Вони почали діяти так відкрито тільки в цьому світі. До цього не існувало навіть такої організації, як Чон Ве Чон.
— А Мусин?
— Не було самого Чон Ве Чон, а всі її члени жили і до цього.
— А Яна?
- Минулого разу вона теж була куміхо, яка керувала Ормуром. Хоча незадовго до кінця Пожирач вбивав її...
Занадто багато відрізняється. У цьому світі існували такі потужні змінні, як Гомеруас і Сун Мін.
- Грейс також існує у цьому світі вперше. До цього був тільки Грімуар.
Сун Мін думав, що так воно і є. Завдяки Ґрейсу та Авлію стало відомо, що наближається кінець.
— А Ви Джи Хюн?
За спогадами Сун Мін вона жила і в попередньому світі.
- Її теж вбив Пожирач. Цього разу на долю Ві Джі Хюн сильно вплинув темний дух. Її талант доповнився його благословенням.
Вона стала його козирною картою.
— У минулому світі вона не мала благословення. Вона дала хороший опір Пожирачеві, але в результаті не витримала і пала. Результатом усіх попередніх світів став кінець. Мусин, Комо Сон, Авель, Каїн — усі померли. А після...
- Що після?
- Той, хто поковтнув усе живе Пожирач зник, і все почалося заново. Люди, цивілізація - все повторювалося раз за разом.
— І ті, кого покликали, — посміхнувся Сун Мін.
Мабуть, коли цей світ з’явився, сюди почали прикликати випадкових людей. Напевно, це відбувається і зараз, але ніхто про це не знає. І коли світ зіткнеться з кінцем, все почнеться від початку. Ще одна історія.
Сан Мін зрозумів, як все влаштовано. Це просте повторення.
"Словно гра".
Він згадав одиночні ігри, в які раніше грав. Їх було нескінченно багато, і вони не мали кінця. Тільки треба було завершити подорож, як усе починалося заново. Хіба що гру можна було змінити і почати грати в іншому всесвіті, але там гравець чекала нова історія, яка так само могла повторюватися вічно.
Сан Мін розумів мету існування світу. І хоча ця мета була лише його припущенням, вона мала місце.
Доля Ерії повторювалася раз у раз, а люди вивчали дедалі більше технік — Ції, магії тощо. У кожній історії з’являлися свої змінні, загалом їх було десятки тисяч і кожна з них трохи впливала на хід подій. Іноді покликані приносили з собою нові технології, і цей світ поповнювався.
- Як думаєш...
Сан Мін піднявся на ноги. Він почув майже що все, що його цікавило. Залишалося тільки те, що йому хотілося знати з власної цікавості.
- Я зможу зупинити кінець?
— Не знаю, — відповів Гомеруас помахавши головою. - Цей світ дуже відрізняється від попередніх і тече в зовсім іншому напрямку. Той самий кінець також набув іншої форми. Але цей світ має надію, тому що ти вже багатьох зупинив. Та й крім тебе є Ві Джі Хюн, вона також відіграє не останню роль у порятунку. Тільки ось...
- Темному духу довіряти не можна.
Гомеруас кивнув у відповідь. Сан Мін вже знав це.
- Дякую. Я повинен заплатити за інформацію?
— Нет, не нужна. Це не та інформація, яку варто продавати. Завдяки тобі у нас є хоч якась надія. Хто знає, може цей світ нарешті перестане повторюватися і ми зможемо вирватись з цієї петлі.
— Я постараюся, — відповів Сун Мін і злегка посміхнувся.
- Хоча ти не Кейсерод, але маєш його спогади і я відчуваю себе так ніби поговорив з ним. Ха, давно я не відчував таких змішаних почуттів.
Сун Мін розсміявся у відповідь на його слова.
— Але ти мені більше подобаєшся, ти куди людяніше, - сказав Гомеруас і зник у тіні.
Через спогади Кейсерода на Сан Міна захлинула смуток, але тривало це недовго.
« Чи це означає, що я батько Чорного Дракона? » — раптом подумав він. Але на щастя, швидко зрозумів що в ньому говорять спогади Кейсерода, а сам він просто людина, яка перейняла ці пам’ятки.
Сан Мін залишився на місці, не повертаючись до лісу. Він повільно обернувся і подивився на Ліс фей, ненадовго замислившись, згадавши слова Прау. Одного разу вона сказала, що через те, як Сун Мін звільнився від долі, він почав приносити нещастя всім тим, хто його оточує. Вона також говорила, що коли кинути яйце в камінь, то воно обов’язково розіб'ється.
Вона була права. І все це призвело до того, що всі в лісі були з ним дуже постраждали. Мабуть, вони так не вважають, але це факт, заперечувати який Сан Мін не міг. Вирвані очі, відірвані руки й ноги — навряд чи це можна порахувати на вдач.
« Не можна» — сказала та частина всередині нього, яка намагалася не дати йому перетворитися на монстра.
Він більше не хоче сумувати. Не хоче нікого втрачати. Сан Мін не знає, що їх чекає попереду, а з огляду на те що Грейс більше не працює, дізнатися про це вони ніяк не зможуть. Хоч би наскільки обережними вони були, те, що має відбутися, відбудеться. Так само, як сталося і в цей раз: Король Копій мертвий, а інші отримали серйозні травми.
Його зовсім не тішило те, що він зробив. Йому не подобалося, що ця подія змушує його сумувати і вдавати, ніби все гаразд. Так що вже краще ...
« Я не можу попрощатися», — посміхнувся він.
Вони не відпустять його. Скарлет обрубає, Пэк Соґо будує сумну міну, а Чорний Дракон і Ллойд просто його зостають. Знаючи це, Сун Мін не міг піти і попрощатися з ними.
Він відступив назад і ще раз сумним поглядом обкинув ліс.
« Чи зможу я колись сюди повернутися? Що мені тепер робити? Я можу це зробити? "
Він подався у бурхливі думки і розвернувся.
"Куди мені йти?"
Але місця призначення вже було визначене.