Дженіелла здивовано подивилася на Сан Міна. Її шия ніяк не могла встояти рівно і голова постійно падала. Перед очима все пливло. У неї було таке враження, що їй постійно давали ляпаса.
« Почину? Мені?»
На побудову сильно зіпсувалось. Веселье стало роздратованим. Раніше з нею ніколи не траплялося нічого подібного. До цього моменту все було навпаки: вона злила Сан Міна, то давала йому надію і відбирала його в справжнє розчарування. Вона не хотіла дати йому такої великої надії. Її обличчя перекосило.
Так не піде.
Сан Мін без емоцій на обличчі спостерігав за тим, як енергія навколо Дженіелли змінюється. Він здогадався, про що вона думає, це було очевидно. Але вона ще не знала, в якій ситуації опинилася. Вона звикла бути сильнішою за інших, але не розуміла, що все тепер трохи змінилося. І це добре.
Так само, як Дженіелла хотіла привести Сан Міну в розпач, він також хотів того самого по відношенню до неї. Він хотів побачити, як ця горда королева вампірів зрозуміє, що опинилася в безвихідній ситуації і відчаїться. Ось у цей момент він дійсно насолодиться тим, що відбувається.
— Якби тільки...
Сон Мін повернув руки і направив дракону магію на Дженіеллу, що піднялася. Ця сила почала тиснути на її плечі. Внаслідок цього кістки не витримали і потрусилися, а тиск перейшов на внутрішні органи.
- Тебе не було...
Дженіелла впала на підлогу і, зковтнувши, затряслася. Магічна сила оточила її тіло, зупиняючи силу. Дві сили зіткнулися і простір затремтіло.
« Чому?»
Вона знову сковтнула. До світанку ще далеко, на небі повний місяць, а вона королева вампірів, яка жила сім сотень років. Лише кілька хвилин тому вона була сильніша за Сан Міна і могла робити з ним все, що завгодно, ніби він іграшка.
« Але чому все змінилося?»
- Якби тебе не було... - Він бурмотів.
Свідомість більше не слухалася. Йому потрібен був об'єкт ненависті. Але далеко не довелося йти, адже все це через Дженіелли. Якби її не було, якби вона не хотіла кінця, то принаймні сьогодні б не зник би Ходже, а Король Копій залишився живим.
Простір тріснув. Магія дракона та магія Дженіелли виявилися рівносильні, і в результаті обидві не витримали й розсипалися у повітрі. У цей момент Дженіелла перетворилась на червоний дим і звільнилася від тиску Сон Міна. Вона відокремилась від нього і знову стала собою. З кам'яним виразом обличчя вона подивилася на нього. Вона не хотіла цього визнавати, але вибору не було. Сон Мін, безперечно, вів боротьбу з чаклунством дракона, борцем і Чорним Грімом.
— Пожирач... — тихо проговорила Дженіелла.
Оскільки Сун Мін визнав у собі Пожираеля, то Дженіелле просто нічого не залишалося, крім як погодитись. Вона хотіла, щоб настало те майбутнє, в якому з'являється Пожирач, а якщо Сун Мін став ним, то Дженіелла не може його вбити. Вона не може власними руками зруйнувати майбутнє, яке так хотіла.
Звичайно, вона розуміла, що Сун Мін не бажає того, на що хотіла. Хоча він назвав себе Пожирачем, але не збирається поглинути все живе.
« Нужно вбити його».
Вона зважилася. Занадто пізно намагатися кинути його в розпач. Якщо вона продовжить в тому ж дусі, то він просто зжере її. Так, Дженіелла визнала його силу.
Оскільки її мета змінилася, то вона більше не володіла ситуацією. Могутня магія рухалася навколо неї.
- Яка ж ти горда... — тихо проговорив Сан Мін.
Дженіелла зникла. Вона проскочила крізь розбитий простір, замахаючись рукою. Магія в її ладонах огорнула нічне небо на червоний колір.
Сан Мін не ворушився. Він зрозумів, що після того як йому вдалося очистити розум, все стало набагато простіше. Стоячи на місці, він легко повернув списа і воно зштовхнулося з гострими нігтями Дженіелли. Її магія стала ножем і встромилася у тіло Сун Міна, але його захист виявився сильнішим і не дала йому сильно постраждати. Єдине, що він відчув - якесь неприємне відчуття.
У Дженіелли з рота пішла кров. Перш ніж вона встигла витягнути з грудей спис, воно вибухнуло і її тіло розірвало на частини. Ось тепер Сан Мін почав йти. Він дивився на розорвані на шматки голову Дженіелли. Він заглянув у її очі і підняв вгору праву руку. Королеву вампірів відкинуло назад, де вона і відновилася.
Але перш ніж вона встигла зрозуміти, що відбувається, Сун Мін знову опинився поряд з нею і стався наступний вибух. Після того як він очистив розум і прийняв спадщину Ян Іль Чон та Володаря Крові, то став незрівнянно сильнішим.
— А-ах!. — Дженіелла застонала.
Її розірване тіло почало склеюватися. Магія Дженіелли почала виходити з-під контролю. Сан Мін стояв неподалік від неї. Він тупнув ногою, і сила нелюдя збунтувалася, накривши Дженіеллу з головою. Вона стиснула зуби і магія вибухнула. Дженіелла підняла голову і зітхнула. Її тіло постійно вибухало, але завдяки тому, що сьогодні було повно місяця, проблем з відновленням не було.
- Скажи мені...
За спиною почувся голос. Дженіелла здивовано обернулась назад. Сан Мін опинився позаду неї і заламав її руку за спину. Він стиснув її зап'ястя і наступив на коліно. Її тіло звернулося в неприродній позі. З уст потекла кров, і Сун Мін схопив її голову рукою.
- Як ти себе почуваєш?
Його слова нагадували Дженіеллі її власні, які вона адресувала йому не так давно. Я тримав її за голову, Сан Мін подивився їй в очі. Її погляд тремтів. Вона знала, які почуття зараз відчуває Сун Мін, тому що донедавна на його місці була вона.
— Відпусти!. — Викрикнула вона.
Дженіелла замахувала руками, намагаючись відштовхнути Сан Міна. У цей момент він повернув її голову. Кості захрусники і її тіло зробило напівоборот. Вона почала хапатися руками за порожнечу, продовжуючи люто щось кричати. В результаті її руху призвели до того, що вона сама відірвала собі голову і його тіло впала вниз, вибухнувши великою кривавою плямою. Її залишки стали кривавою хвилею, що піднялася наверх. Сун Мін повів списом зверху вниз і на небі, який був у червоному світлі, з'явилася діра. Його тіло, яке оточувало нелюдяну силу, заквапилося. Він пригнувся і закрутився.
Вітер і Грім.
За одну мить колір неба змінився. Сон Мін став блискавкою і наповнив собою червоне небо. Після удару блискавкою, магія розсипалася. Дженіелла покрилася кров'ю і почала падати. Сун Мін схопив її за голову і вдарив її шиям. Вона відлетіла аж до початку лісу, де Сан Мін всадив у її груди спис. Земля тремтила, ґрунт почав зітхатися. Голова Дженіелли відновилась, але вона відразу ж заливала кров’ю і вхопилася обома руками за спис.
— Я питаю, що ти зараз відчуваєш.
Дженіелла не відповідала. На нього дивилися очі, сповнені емоцій.
- Тобі цього мало? Я можу додати, — пробурмотів Сан Мін і стиснув у руці новий спис.
Всі дії виглядали дуже природними. На кінці його списа була Нескінченність. Дженіелла зрозуміла це і почала хапати ротом повітря, вирішивши знову перетворитися на дим. Але в цей момент руйнівна сила Сун Міна накрила її тіло. Його спис пройшов крізь ліве плече Дженіелли і вона закричала. Цей біль виявився жахливою будь-якої, що вона відчувала до цього моменту. Сан Мін смикнув спис і відірвав її руку повністю.
— Спробуй відновитися, — сказав він, кинувши на Дженіеллу погляд.
З того місця, де була рука, не текла навіть кров. На її лобі застудився піт і вона стиснула зуби.
Повний місяць. Магія без кордонів. Цієї ночі вона ні за що не може померти, а всі її рани миттєво затяглися. Але це не спрацювало з відірваною рукою. Нескінченність зробила свою справу. Це те, чого Сун Мін наостанок навчився у Ян Іль Чона.
Дженіелла опустила тремтячий погляд на ліву руку. Біль, який випадав з рук і поширювався по всьому тілу, був незнайомим. Те саме можна сказати про її почуття.
— Я ж сказав, спробуй відновитися, — тихо повторив він.
Джеміні затамувала подих і спостерігала за тим, що відбувається. Вона була трохи роздратована тим, що Сун Мін вбиває її, але переживши в цей момент незнайомі почуття, у неї з'явилась потяг до життя.
Джеміні відчувала любов і ненависть до Дженіелли. Дженіелла була рідною старшою сестрою, але її дратувало те, що вона перетворила її в вампіра, не запитавши дозволу. Крім того, на відміну від своєї сестри, вона не мала такого ж бажання все зруйнувати. Проте Джеміні любила Дженніеллу. Любила рідну сестру, яка зробила її вампіром. Джеміні ніколи за кілька сотень років не сумнівалася в тому, що Дженіелла кохає її. І це змусило її задуматись, як краще вчинити. Це смішно, навіть якщо Джеміні втрутиться в справу і не змінить її. Вона була сильна, але навіть якщо вона допоможе Дженіеллі, нічого не зміниться.
Джемні дивилася на те, як Сан Мін розбирався з Дженіеллою. Зараз її вільне життя, яким вона жила сотні років, було в руках Сан - Міна.
Її сестра, з якою вони провели сотні років разом, померла в неї на очах. Вона хотіла побачити її смерть, але зрештою, коли це дійсно сталося, вона засміялася. Але вона не могла нічого змінити. Але ж... Вони можуть померти разом. Тоді ніхто з них не буде самотнім.
Невже вона повинна померти такою смертю?
Джеміні мріяла про це. Вона хотіла, щоб хтось вбив Дженіеллу, тому що самостійно зробити це вона не могла.
Поки Джемні роздумувала, Сон Мін знову наступив Дженіелле на голову. Її тіло розпластилося по землі. Побачивши це, Джеміні закричала зубами і саме тоді Дженіелла подивилася їй в очі.